Справа № 0408/2-1280/12 Головуючий в 1-й інстанції
Номер провадження 22-ц/774/68/К/13 Сільченко В.Є.
Категорія -51 (I) Доповідач -Митрофанова Л.В.
16 січня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі :
головуючого судді: Митрофанової Л.В. суддів: Ляховської І.Є., Соколан Н.О.. при секретарі: Абрамян Н.Л.
за участі позивачів - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,ОСОБА_6, ОСОБА_7 та їх представників ОСОБА_8, ОСОБА_9;
представника відповідача -ОСОБА_10;
представника третьої особи - Первинної профспілкової організації Всеукраїнської профспілки працівників науки, виробництва та фінансів ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" -Гапона Сергія Григоровича
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі апеляційну скаргу представника позивачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,ОСОБА_6, ОСОБА_7 - ОСОБА_12 на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 16 жовтня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг", третя особа: Первинна профспілкова організація Всеукраїнської профспілки працівників науки, виробництва та фінансів ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" про нарахування та стягнення компенсаційних виплат робітнику, відповідно до наказу по ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг".
Позивачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, кожен окремо, звернулися з позовом до відповідача ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», третя особа : Первинна профспілкова організація Всеукраїнської профспілки працівників науки, виробництва та фінансів ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг»про нарахування та стягнення компенсаційних виплат робітнику, відповідно до наказу по ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг»і просили суд стягнути з відповідача на користь ОСОБА_3 заборгованість з компенсаційної виплати при добровільному звільненні робітника з підприємства, згідно наказу № 312 від 05.03.2011 року по ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», в розмірі 32973,60 грн., стягнути з відповідача на її користь відшкодування за час затримки за період з 01.04.2011 року по 01.11.2011 року компенсаційної виплати при добровільному звільнені робітника з підприємства, згідно наказу № 312 від 05.03.2011 року по ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», в розмірі 50522,61 грн.
ОСОБА_4 просила суд стягнути з відповідача на її користь заборгованість з компенсаційної виплати при добровільному звільненні робітника з підприємства, згідно наказу № 312 від 05.03.2011 року по ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», в розмірі 35164,80 грн., стягнути з відповідача на її користь відшкодування за час затримки за період з 01.04.2011 року по 01.11.2011 року компенсаційної виплати при добровільному звільнені робітника з підприємства, згідно наказу № 312 від 05.03.2011 року по ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», в розмірі 37373,16 грн.
ОСОБА_2 просила суд стягнути з відповідача на її користь заборгованість з компенсаційної виплати при добровільному звільненні робітника з підприємства, згідно наказу № 312 від 05.03.2011 року по ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», в розмірі 43964,80 грн., стягнути з відповідача на її користь відшкодування за час затримки за період з 01.04.2011 року по 01.11.2011 року компенсаційної виплати при добровільному звільнені робітника з підприємства, згідно наказу № 312 від 05.03.2011 року по ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», в розмірі 49126.57 грн.
ОСОБА_6 просила суд стягнути з відповідача на її користь заборгованість з компенсаційної виплати при добровільному звільненні робітника з підприємства, згідно наказу № 312 від 05.03.2011 року по ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», в розмірі 87014,40 грн., стягнути з відповідача на її користь відшкодування за час затримки за період з 01.04.2011 року по 01.11.2011 року компенсаційної виплати при добровільному звільнені робітника з підприємства, згідно наказу № 312 від 05.03.2011 року по ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», в розмірі 63958,84 грн.
ОСОБА_7 просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість з компенсаційної виплати при добровільному звільненні робітника з підприємства, згідно наказу № 312 від 05.03.2011 року по ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», в розмірі 32947,20 грн., стягнути з відповідача на його користь відшкодування за час затримки за період з 01.04.2011 року по 01.11.2011 року компенсаційної виплати при добровільному звільнені робітника з підприємства, згідно наказу № 312 від 05.03.2011 року по ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», в розмірі 27058,13 грн.
ОСОБА_5 просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість з компенсаційної виплати при добровільному звільненні робітника з підприємства, згідно наказу № 312 від 05.03.2011 року по ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», в розмірі 35164,80 грн., стягнути з відповідача на її користь відшкодування за час затримки за період з 01.04.2011 року по 01.11.2011 року компенсаційної виплати при добровільному звільнені робітника з підприємства, згідно наказу № 312 від 05.03.2011 року по ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», в розмірі 31665,15 грн.
Ухвалою суду від 24 вересня 2012 року цивільні справи за вище зазначеними позовами об'єднані одне провадження.
Рішенням суду від 16 жовтня 2012 року у задоволені позову позивачам відмовлено.
В апеляційній скарзі представник позивачів просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог позивачів посилаючись на те, що судом не враховано, що позивачі відносяться до категорії працівників, що прийняли рішення про добровільне звільнення, тому на них розповсюджується Положення «Про додаткові заходи з соціального захисту працівників при добровільному звільненні з підприємства», крім того, позивачі відносяться до категорії працівників, які вивільнені у зв'язку з оптимізацією структури, оскільки вони розраховували отримати компенсаційні виплати і саме тому погодилися на звільнення.
Також, оскільки компенсаційні виплати нараховуються та виплачуються в частковому співвідношенні до заробітної плати, то на ці вимоги строки позовної давності не розповсюджуються, оскільки на вимога про стягнення заробітної плати строк позовної давності не застосовується.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог, доводів апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 05.03.2011 року на ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг»було видано наказ № 312, яким затверджено Положення «Про додаткові заходи з соціального захисту працівників при добровільному звільненні з підприємства».
Вказаним наказом встановлено додаткові порівняно з законодавством трудові і соціально-побутові пільги для працівників, він є локальним нормативним актом, діє в межах підприємства, прийнятий на добровільній основі підприємством, не обмежує, порівняно з законодавством трудові і соціально-побутові пільги для працівників, не передбачений законодавчими актами України, як обов'язковий.
Позивачі були звільнені з підприємства 01 квітня 2011 року за ч. 5 ст. 36 КзпП України у в зв'язку з переведенням працівника, за його згодою, на інше підприємство.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що дія Положення «Про додаткові заходи з соціального захисту працівників при добровільному звільненні з підприємства»розповсюджується виключно на осіб, які прийняли рішення про добровільне звільнення з підприємства.
При цьому, Положенням також встановлюються і порядок звільнення, інші вимоги та умови, необхідні для його застосування до особи, що звільняється, а заяви позивачів за своїм змістом не є заявами про добровільне звільнення, чи звільнення за власним бажанням взагалі, та не відповідають вимогам, встановленим у додатку № 5 до Положення.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з наступних підстав.
05.03.2011 року на ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг»було видано наказ № 312, яким затверджено Положення «Про додаткові заходи з соціального захисту працівників при добровільному звільненні з підприємства», незастосування якого до позивачів є предметом даного судового розгляду.
Вказаний Наказ є локальним нормативним актом, який діє в межах підприємства та не передбачений законодавчими актами України, як обов'язковий.
п.1.1 Положення передбачає, що його дія розповсюджується на адміністративно - господарський персонал згідно переліку, затвердженому на корпоративному рівні (Додаток 1 до Положення) та робітники, посади та робочі місця, яких вивільнені у зв'язку з оптимізацією структури.
Додатком 1 до Положення передбачено, що його дія розповсюджується на деяку категорію працівників агропромислового комплексу, а саме: бухгалтер, бухгалтер (калькулятор), провідний бухгалтер, економіст, провідний економіст, заступник головного бухгалтера, економіст по цінам, головний економіст, заступник головного бухгалтера по методологій та податковому обліку.
У вказаному переліку відсутні професії, за якими працювали позивачі, тому дія п.1.1 Положення на позивачів не поширюється.
Крім того, дія Положення розповсюджується виключно на осіб, які прийняли рішення про добровільне звільнення з підприємства. При цьому, Положенням також встановлюються і порядок звільнення та інші вимоги та умови, необхідні для його застосування до особи, що звільняється.
Доводи в апеляційній скарзі про те, що судом не враховано, що позивачі відносяться до категорії працівників, що прийняли рішення про добровільне звільнення, тому на них розповсюджується Положення «Про додаткові заходи з соціального захисту працівників при добровільному звільненні з підприємства»спростовуються встановленими обставинами та матеріалами справи, оскільки згідно п. 6.3 Положення, працівник, що прийняв рішення про добровільне звільнення з підприємства, подає заяву на ім'я генерального директора підприємства по формі, передбаченій додатком 5 до Положення.
Згідно вказаного додатку, встановлено форму заяви, яку повинна подати особа для застосування до неї Положення.
У вказаній заяві, зокрема, міститься фраза: «Прошу уволить меня по собственному желанию».
При цьому, відповідно до п. 6.10 Положення, за працівником залишається право на звільнення за власним бажанням, так як це регламентовано ст. 38 КЗпПУ.
Як вбачається із матеріалів справи, позивачі рішення про добровільне звільнення не приймали, а приймали рішення про переведення їх на аналогічні місця роботи з підприємства-позивача на підприємство ТОВ «Фактор Д», про що позивачами подано відповідні заяви до відповідача.
Вказані заяви не є заявами про добровільне звільнення, чи звільнення за власним бажанням взагалі, та не відповідають вимогам, встановленим у додатку № 5 до Положення.
Таким чином, заяви, подані позивачами відповідачу, не є заявами про звільнення за власним бажанням за формою та в порядку, передбачених п.1.1, 6.3 та додатком 5 Положення.
Також не можуть бути підставою для скасування рішення суду доводи в апеляційній скарзі про те, що позивачі відносяться до категорії працівників, які вивільнені у зв'язку з оптимізацією структури, оскільки вони розраховували отримати компенсаційні виплати і саме тому погодилися на звільнення, оскільки виходячи із змісту Положення термін "вивільнення працівників" застосовується тільки у випадку припинення трудового договору з ініціативи роботодавця на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП, тобто у разі змін в організації виробництва і праці (у тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників).
Відповідно до ч. 2 ст. 40 КзпП України, звільнення з підстав, передбачених п. 1, 2, 6 ст. 40 КЗпП України допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Згідно ч. 1 ст. 49-2 КзпП України встановлено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.
При цьому, одночасно з попередженням про звільнення у в зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві згідно ч. 3 ст. 49-2 КзпП України.
Вказана процедура вивільнення працівників, передбачена ч. 2 ст. 40, ст. 49-2 КзпП України застосовується у випадках розірвання трудового договору за ініціативою власника (роботодавця).
Таким чином позивачі були звільнені з підприємства не за ініціативою роботодавця, а за іншою підставою, а саме за ч. 5 ст. 36 КзпП України у в зв'язку з переведенням працівника, за його згодою, на інше підприємство.
Доводи в апеляційній скарзі про те, що строк позовної давності до існуючих правовідносин не застосовується не можуть бути прийняті до уваги судом апеляційної інстанції, оскільки позивачам відмовлено у задоволені позову не з підстав пропуску строку позовної давності, а на підставі іншого матеріального закону.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що вирішуючи спір, суд першої інстанції, відповідно до вимог ст.ст. 212-215 ЦПК України, в достатньо повному обсязі встановив права та обов'язки сторін, що беруть участь у справі, правильно застосував норми матеріального права, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку і ухвалив обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам закону, а тому апеляційна скарга підлягає відхиленню.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313 - 315 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу представника позивачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,ОСОБА_6, ОСОБА_7 - ОСОБА_12 відхилити.
Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 16 жовтня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: