Справа № 0435/9206/12 22-ц/774/110/К/13
Провадження № 22-ц/774/110/К/13 Головуючий в суді першої
Справа № 0435/9206/12 інстанції -АН О.В
Категорія 44 (4) Доповідач - Ляховська І.Є.
16 січня 2013 року м. Кривий Ріг
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі :
головуючого - судді Ляховської І.Є.,
суддів -Митрофанова Л.В., Соколан Н.О.,
при секретарі -Абрамян Н.Л.,
за участю -позивачів ОСОБА_5 та ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5, яка діє також в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4, та ОСОБА_1 на рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 14 листопада 2012 року по справі за позовом ОСОБА_5, яка діє також в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4, та ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про встановлення порядку користування квартирою, -
У вересні 2012 року позивачі ОСОБА_5, яка діє також в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4, та ОСОБА_1 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_3 про визначення порядку користування 5-ти кімнатною квартирою. В обґрунтування позовних вимог зазначили, що сторонам належить квартира АДРЕСА_1, при чому відповідачу належить 2/5 вказаної квартири, а кожному з позивачів -1/5 частка квартири. У зв'язку з тим, що відповідач не сплачує комунальні платежі, позивачі просили визначити порядок користуванням житловим приміщенням, виділивши їм у користування кімнати №7 площею 16,9кв.м., №10-11 площею 21,6 кв.м та №12 площею 11,2 кв.м, а відповідачу - кімнати №6 площею 10,2 кв.м та № 8 площею 12,7кв.м, решту приміщень залишити в спільному користуванні.
Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 14 листопада 2012 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі позивачі ОСОБА_5 та ОСОБА_1 ставлять питання про скасування рішення суду та ухвалення нового про задоволення їх позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального права. Зокрема, на їх думку, суд дійшов помилкового висновку про відмову у здійсненні запропонованого позивачами та погодженого сторонами в мировій угоді порядку користування приміщеннями квартири, оскільки запропонований порядок користування квартирою жодним чином не обмежує права та законні інтереси відповідача.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 приватизована і перебуває у спільній частковій власності сторін.
Позивачка ОСОБА_5 та відповідач ОСОБА_3 перебували в зареєстрованому шлюбі, розірваному рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 17 січня 2012 року, від якого мають двох дітей - повнолітнього сина ОСОБА_1 (позивача у справі) та неповнолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, в інтересах якого діє позивачка ОСОБА_5
Згідно із свідоцтвом №С-1746 про право власності на житло від 13.10.2000р., виданого Управлінням житлово-комунального господарства виконавчого комітету Криворізької міської Ради народних депутатів, квартира АДРЕСА_1 була передана у спільну сумісну власність ОСОБА_6 (батькові відповідача ОСОБА_3), померлого ІНФОРМАЦІЯ_2, а також сторонам -позивачам ОСОБА_5, ОСОБА_1, неповнолітньому ОСОБА_4 та відповідачеві ОСОБА_3
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 13.02.2002 року, виданого завідуючою Сьомої криворізької державної нотаріальної контори ОСОБА_7, відповідач ОСОБА_3 успадкував 1/5 частину квартири після смерті батька ОСОБА_6, тому йому належить 2/5 частини спірної квартири, а позивачам -по 1/5 частині кожному.
Спірна квартира загальною площею 104,0кв.м складається з п'яти кімнат житловою площею 72,6кв.м.
Згідно технічного плану спірної квартири, кімната, позначена цифрою №6 площею 10,2 кв.м є ізольованою, вхід до кімнати № 8 площею 12,78 кв.м здійснюється через кімнату № 7 площею 16,9кв.м та коридор №9 площею 4,0кв.м, із якого є також прохід до кімнат №10-11 площею відповідно 10,6кв.м та 11,0кв.м, обладнаних вбудованою шафою №13 площею 4кв.м, через які здійснюється прохід до кімнати №12 площею 11,2 кв.м. Квартира обладнана п'ятьма лоджіями: у кімнатах № 10, 11, 12 -площею 1,9кв.м кожна, у кімнатах №7 та 8 -площею 2,05кв.м кожна, коридором №1 площею 5,0кв.м із вбудованою шафою №2 площею 0,3кв.м, кухнею №5 площею 7,0кв.м., ванною кімнатою №3 площею 2,2кв.м. і вбиральнею №4 площею 1,1кв.м.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив із того, що визначення порядку користування житловим приміщенням за варіантом, запропонованим позивачами, призведе до погіршення житлових умов сторін, право відповідача на користування кімнатою №8 стане нездійсненним, до того ж розмір кухні, який складає 7кв.м, не відповідає вимогам санітарних норм щодо комунального житла та Державним будівельним нормам і перешкоджає укладенню двох договорів, у зв'язку з чим дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду та підставами у відмові в позові, оскільки вони не відповідають обставинам справи та вимогам діючого законодавства.
Згідно із ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
На думку колегії суддів, судом першої інстанції зазначені вимоги закону судом першої інстанції не дотримані, через що судове рішення у справі не можна визнати таким, що є законним і обґрунтованим.
Такого висновку колегія суддів дійшла з огляду на наступне.
Відповідно до положень ч.ч. 2 та 3 ст. 358 ЦК України співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 14 постанови № 20 від 22.12.1995р. «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», квартира, яка є спільною сумісною чи спільною частковою власністю, на вимогу учасника (учасників) цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири. У протилежному випадку може бути встановлено порядок користування приміщеннями квартири, якщо про це заявлено позов.
Із матеріалів справи вбачається, що поділ спірної квартири в натурі неможливий, а позивачами заявлено позовні вимоги щодо встановлення порядку користування приміщеннями квартири.
Ухвалюючи рішення та зазначаючи про необхідність з'ясовування питання можливості укладення двох договорів найму житлового приміщення з урахуванням санітарних та технічних умов, а також питання про те, чи не призведе визначення порядку користування житловим приміщенням до штучного погіршення житлових умов сторін, суд першої інстанції залишив поза увагою, що ці питання з'ясовуються при вирішенні спору щодо зміни на вимогу наймача або членів його сім'ї договору найму житлового приміщення, яке перебуває у державній або комунальній власності, в той час як спірна квартира перебуває у приватній спільній частковій власності сторін і встановлення порядку користування таким житлом не тягне за собою зміну права власності кожного із власників на належну йому частку.
Із пояснень сторін, наданих суду апеляційної інстанції, вбачається, що між сторонами фактично склався та тривалий час існує порядок користування спірною квартирою, згідно якого відповідач ОСОБА_3 користується кімнатами №6 та №8, а позивачі -іншими житловими кімнатами.
Згідно домовленості сторін, викладеній у наданій суду першої інстанції для затвердження мировій угоді, позивачі зобов'язалися забезпечити відповідачеві вільний прохід через кімнату №7 до займаної ним кімнати № 8.
У суді апеляційної інстанції позивачі також зобов'язалися забезпечити відповідачеві право безперешкодного користування усіма лоджіями, проти чого відповідач не заперечував.
Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції необхідно скасувати на підставі п.п.3,4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, ухвалити у справі нове рішення про часткове задоволення позовних вимог та встановити порядок користування спірною квартирою, згідно якого виділити у користування позивачів кімнати, позначені на технічному плані квартири цифрами №№ 10-11 площею 21,6 кв.м та № 12 площею 11,2 кв.м, а в користування відповідача кімнати, позначені на технічному плані квартири цифрами № 6 площею 10,2 кв.м та № 8 площею 12,7кв.м, а решту приміщень квартири, в тому числі кімнату №7 площею 16,9кв.м, залишити в спільному користуванні всіх власників.
Згідно ст.. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Відповідно до вимог ч. 5 ст.. 88 ЦПК України якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
У зв'язку з цим документально підтверджені судові витрати позивачки ОСОБА_5 в сумі 160грн. 95коп. за розгляд справи в судах першої та апеляційної інстанцій підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.
Керуючись ст.ст. 303, 307, п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_5, яка діє також в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4, та ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 14 листопада 2012 року скасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Встановити порядок користуванням житловим приміщенням квартири АДРЕСА_1, виділивши у користування ОСОБА_5, яка діє також в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4, та ОСОБА_1 кімнати, позначені на технічному плані квартири цифрами №№ 10-11 площею 21,6 кв.м та № 12 площею 11,2 кв.м, а ОСОБА_3 -кімнати, позначені на технічному плані квартири цифрами № 6 площею 10,2 кв.м та № 8 площею 12,7кв.м, решту приміщень квартири залишити в спільному користуванні всіх власників.
Стягнути зі ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 судові витрати в сумі 160грн. 95коп. за розгляд справи в судах першої та апеляційної інстанцій.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Повне рішення складено 21 січня 2013 року.
Головуючий: І.Є.Ляховська
Судді: Л.В.Митрофанова
Н.О.Соколан