Справа № 0413/11070/12 22-ц/774/201/К/13
Справа № 413/11070/2012 Головуючий в суді першої
Провадження № 22-ц/774/201/К/13 інстанції -Борис О.М.
Категорія 26 (3) Доповідач -Савіна Г.О.
17 січня 2013 року м. Кривий Ріг
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі :
головуючого - судді Савіної Г.О.,
суддів -Барильської А.П., Грищенко Н.М.,
при секретарі -Євтодій К.С.,
за участю -представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3,
представника відповідача - Кукурузи Дар'ї Сергіївни,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат»на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 27 листопада 2012 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат»про відшкодування моральної шкоди, -
У жовтні 2012 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат»(далі - ПАТ «Кривбасзалізрудком») та просив стягнути з відповідача 223600 грн. на відшкодування моральної шкоди, спричиненої втратою професійної працездатності.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 27 листопада 2012 року позов ОСОБА_2 задоволено частково, на його користь з ПАТ «Кривбасзалізрудком»стягнуто 28000 грн. У решті позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ПАТ «Кривбасзалізрудком»ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового про відмову в позові, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, на його думку, суд не звернув увагу на те, що він є не єдиним роботодавцем у якого працював позивач, не врахував, що позивачем не надано доказів на підтвердження наявності протиправних дій з боку відповідача щодо порушення законодавства з охорони праці, навпаки при прийнятті на роботу позивач під підпис був попереджений про наявність шкідливих умов праці, що є особливістю виробничого процесу, та свідомо погодився працювати. Суд залишив поза увагою, що підставою для відшкодування моральної шкоди є висновок медичних органів, а такого висновку позивач не надав. Крім того, вважає, що визначений судом розмір моральної шкоди не відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості та судом не враховано практику розгляду аналогічних справ.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 тривалий час працював у шкідливих умовах праці, в тому числі з 17.05.1994 року по 12.04.2008 року на шахті "Гвардійська" ВО "Кривбасруда" та ВАТ "Кривбасзалізрудком".
08 листопада 2007 року під час виконання ним трудових обов'язків отримав виробничу травму, у зв'язку з чим 12 листопада 2007 року було складено акт розслідування нещасного випадку за формою Н-5 та акт № 25 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом за формою Н-1.
Висновком МСЕК від 20 лютого 2008 року ОСОБА_2 встановлено 30 % втрати професійної працездатності та визнано інвалідом третьої групи.
Рішенням ЛЕК Українського науково-дослідного інституту промислової медицини від 03 листопада 2009 року ОСОБА_2 встановлене професійне захворювання: вегетативно-сенсорна полінейропатія помірного ст. (2 ст.) з частими акроангіоспазмами кистей, двостороннім плечолопатковим періартрозом (ПФ другого ст.), деф. артрозом ліктьових суглобів ПФ пергшого ст. та дрібних суглобів кистей, у зв'язку з чим складено акт № 40 від 25 листопада 2009 року про розслідування хронічного професійного захворювання.
Згідно п.п. 17, 19 вищезазначеного акту причиною професійного захворювання позивача є робота протягом 14 років 08 місяців в умовах важкої фізичної праці та протягом 13 років 11 місяців в умовах вібрації, винними в профзахворюванні позивача визнано адміністрацію Ганнівського кар'єру РУ "Північного ГЗК", шахти "Гвардійська" ВО "Кривбасруда" та ВАТ "Кривбасзалізрудком" за період роботи ОСОБА_2 на цих підприємствах, яка не виконала вимоги ст. 13 Закону України "Про охорону праці", ст. 153 КзпП України щодо утворення на робочих місцях умов праці відповідно вимогам нормативних актів.
Висновком МСЕК від 01 лютого 2011 року ОСОБА_2 встановлено 60 % втрати професійної працездатності, з яких 30 % повторно по трудовому каліцтву та 30 % по ВСП з наступним переоглядом 01 лютого 2013 року, а також підтверджено третю групу інвалідності.
Згідно рекомендацій МСЕК позивач потребує медичної реабілітації, санаторно-курортного і медикаментозного лікування, а також виробів медичного призначення.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо обов'язку відповідача по відшкодуванню заподіяної моральної шкоди з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Статтею 237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Відповідно до п. 27 ст. 77 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік»та п. 22 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік»зупинено дію абз. 4 ст. 1, підп. «є»п. 1 ч. 1 ст. 21, ч. 3 ст. 28 та ч. 3 ст. 34 Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», а з 01.01.2008 року відшкодування Відділенням Фонду моральної (немайнової) шкоди застрахованим особам і членам їх сімей незалежно від часу настання страхового випадку припинено.
Враховуючи те, що на час виникнення у ОСОБА_2 права на відшкодування моральної шкоди зазначені положення ст. ст. 21, 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», котрі передбачали відшкодування моральної шкоди не діяли, відповідно до ст. 237-1 КЗпП України обов'язок по відшкодуванню моральної шкоди судом першої інстанції обґрунтовано покладено на підприємство, з вини якого заподіяно моральну шкоду позивачу.
Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не надано доказів на підтвердження наявності протиправних дій з його боку щодо порушення законодавства з охорони праці, безпідставні, оскільки ст. 13 Закону України «Про охорону праці»передбачає, що роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці, чого ним зроблено не було. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
Факт спричинення моральної шкоди ОСОБА_2 у зв'язку з втратою професійної працездатності встановлений в судовому засіданні та підтверджений наданими позивачем доказами.
Доводи ПАТ «Кривбасзалізрудком»щодо неврахування судом практики розгляду судами аналогічних справ безпідставні, оскільки не стосуються даної справи.
Інші доводи відповідача спростовуються матеріалами справи та обґрунтованими висновками суду, викладеними у рішенні.
Однак, визначаючи розмір моральної шкоди, суд першої інстанції не взяв до уваги роз'яснення п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р. (з подальшими змінами) "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", відповідно до якого розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі і наслідків, що наступили.
На думку колегії суддів, розмір моральної шкоди, визначеної судом першої інстанції, є завищеним, оскільки не враховано, що позивачу висновком МСЕК з 01.03.2011 року встановлено первинно 30 % втрати професійної працездатності по професійному захворюванню, а 30 % повторно по трудовому каліцтву, які при визначенні розміру моральної шкоди не підлягають врахуванню.
Беручи до уваги конкретні обставини по справі, характер отриманого позивачем професійного захворювання, ступінь втрати ним професійної працездатності, обсяг фізичних та моральних страждань, їх інтенсивність та довготривалість, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, наслідків, що наступили, а також те, що відповідач є не єдиним роботодавцем, у якого працював позивач у шкідливих умовах праці, колегія суддів вважає, що належною компенсацією отриманої позивачем моральної шкоди є сума 15000 грн.
За таких обставин, рішення суду необхідно змінити відповідно до положень п. 3 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, зменшивши розмір стягнутої з відповідача на користь позивача моральної шкоди.
Керуючись ст.ст. 303, 307, п. 3 ч. 1 ст. 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат»задовольнити частково.
Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 27 листопада 2012 року в частині розміру моральної шкоди, стягнутої з Публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" на користь ОСОБА_2 змінити, зменшивши цей розмір до 15000 (п'ятнадцяти тисяч) грн.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий :
Судді: