Справа № 2/0418/2157/2012 Головуючий у 1 інстанції -Маймур Ф.Ф.
Справа № 22-ц/774/810/13 Доповідач -Черненкова Л.А.
Категорія - 43
18 січня 2013 року м. Дніпропетровськ
Судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді - Черненкової Л.А.
суддів - Петешенкової М.Ю., Дерев'янка О.Г.
при секретарі - Солод О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 22 листопада 2012 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за проживання у житловому приміщенні, користування нежитловим приміщенням, -
31 жовтня 2011 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зазначеним позовом, з урахуванням уточнень посилався на те, що він з 2002 року є власником приміщень будинку АДРЕСА_1, який використовується як гуртожиток для проживання громадян, зокрема відповідачем та її сім'єю. Оскільки з 01 грудня 2007 року відповідач не платить позивачу за проживання у приміщенні гуртожитку з розрахунку 300 гривень за місяць, а також не повністю сплачує за житлово-комунальні послуги, тому позивач просив стягнути з відповідача на свою користь суму заборгованості по сплаті за проживання у житловому приміщенні, розташованому у будівлі за адресою: АДРЕСА_1, та за користування нежитловими приміщеннями за період з 01 жовтня 2008 року по 31 серпня 2011 року в розмірі 10500 гривень, а також заборгованість по оплаті за спожиті комунальні послуги в розмірі 1059,22 грн.; стягнути з відповідача судові витрати по справі.
В ході розгляду справи судом ухвалою від 22 листопада 2012 року на підставі заяви позивача було закрито провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення заборгованості за спожиті комунальні послуги.
Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 22 листопада 2012 року ухвалено: стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість за користування житлом в розмірі 10500 гривень та в рахунок відшкодування судових витрат 105 гривень, а всього -10605 гривень.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
В запереченнях на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_2 -ОСОБА_4 просить апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін, посилаючись на те, що рішення суду є законним та обґрунтованим.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги в її межах та межах позовних вимог, дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно відхилити з наступних підстав.
Згідно ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Судом першої інстанції встановлено, що 01 січня 2007 року між сторонами у справі було укладено договір найму №145/1, за яким плата за користування приміщеннями у зазначеному вище гуртожитку для відповідача була встановлена в розмірі 10 гривень на місяць. Однак строк дії даного договору скінчився 31 березня 2007 року, і з цього часу письмові договори у вигляді окремого письмового документу з приводу встановлення розміру плати за користування приміщенням гуртожитку між сторонами не укладались. По закінченні дії зазначеного вище договору від 31 березня 2007 року №145/1 позивач висунув вимоги до відповідача зі сплати щомісячно 300 гривень за користування приміщенням гуртожитку, що підтверджується копіями рахунків за період з лютого 2009 року по вересень 2011 року. Крім того, факт збільшення позивачем плати за користування приміщеннями гуртожитку до 300 гривень після 31 березня 2007 року не заперечувався сторонами у судовому засіданні. Відповідно до змісту копії прибуткового касового ордеру від 07 грудня 2007 року №302, копії квитанції від 30 жовтня 2008 року №248 відповідачем було сплачено позивачу за проживання в гуртожитку (користування його приміщеннями) за період з квітня по грудень 2007 року, за серпень 2008 року суму в розмірі 2900 гривень та 500 гривень відповідно, що фактично свідчить про погодження відповідачем запропонованої позивачем суми плати за користування житлом у гуртожитку в розмірі 300 гривень за місяць. З жовтня 2008 року відповідач перестала сплачувати обумовлену з позивачем вартість користування приміщенням гуртожитку в розмірі 300 гривень на місяць, в зв'язку із чим розмір заборгованості відповідача перед позивачем за користування приміщенням гуртожитку за період з 01 жовтня 2008 року по 31 серпня 2011 року становить 10500 гривень з розрахунку 300 гривень за один місяць.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 районний суд виходив з того, що між сторонами у справі після закінчення 31 березня 2007 року строку дії договору найму 145/1 від 01 січня 2007 року фактично було укладено новий договір найму - шляхом направлення позивачем пропозиції укласти такий договір у вигляді рахунку за користування приміщенням гуртожитку в розмірі 300 гривень за місяць, на що відповідач, здійснивши дії зі сплати встановленої позивачем суми за періоди з квітня по грудень 2007 року, в серпні 2008 року, фактично погодила нові умови договору найму та прийняла пропозицію позивача. Оскільки ж в подальшому відповідач, як наймач, в односторонньому порядку відмовилась виконувати умови нового договору найму, утворилась заборгованість відповідача перед позивачем за період з 01 жовтня 2008 року по 31 серпня 2011 року в розмірі 10500 гривень.
Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції.
Відповідно до норм ст.ст.11, 525, 629 ЦК України підставами для виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір, який є обов'язковим для виконання сторонами, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Різновидом договору є договір найму житла (ст.810 ЦК України).
Нормою ст.810 ЦК України визначено, що за договором найму (оренди) житла одна сторона - власник житла (наймодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату.
Положеннями ст.821 ЦК України передбачено, що договір найму житла укладається на строк, встановлений договором. Якщо у договорі строк не встановлений, договір вважається укладеним на п'ять років.
За змістом ст.ст.815, 820 ЦК України, ст.162 ЖК України встановлено, що наймач зобов'язаний своєчасно вносити плату за житло. Розмір плати за користування житлом встановлюється у договорі найму житла. Одностороння зміна розміру плати за користування житлом не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Наймач вносить плату за користування житлом у строк, встановлений договором найму житла. Якщо строк внесення плати за користування житлом не встановлений договором, наймач вносить її щомісяця.
Згідно ст.811 ЦК України договір найму житла укладається у письмовій формі.
За змістом ст.ст.207, 638, 642 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
З п.п.7.1 договору найму №145/1 від 01 січня 2007 року вбачається, що сторонами погоджено період у часі, протягом якого такий договір діє, шляхом визначення початкової та кінцевої його дат цього періоду - 01 січня 2007 року та 31 березня 2007 року, що відповідає ст.ст.6, 627, 628, 821 ЦК України та не суперечить положенням Глави 18 Розділу V ЦК України.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції задовольняючи позов, вірно вирішив спір, повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що в договорі найму 145/1 від 01 січня 2007 року ні про який строк закінчення дії договору не вказано, про збільшення плати за користування приміщенням гуртожитку до 300 грн. сторонами не погоджувалось та про відсутність заборгованості по сплаті комунальних послуг є необґрунтованими.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, стосуються переоцінки доказів у справі, що не є підставою для скасування законного та обґрунтованого рішення суду.
Відповідно до ст. 212 ЦПК суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що рішення суду постановлено у відповідності з вимогами закону та не має підстав для його скасування, і доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст.303,304, п.1 ч.1 ст.307, ст. 308, ч.1 п.1 ст.314, 317,319, ч.1 ст.218 ЦПК України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 22 листопада 2012 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Судді колегії