Справа № 4/с/0417/35/2012
Справа № 22-ц/774/1248/13 Головуючий у 1-й інстанції -Колесніченко О.В.
Категорія - 79 Доповідач -Черненкова Л.А.
18 січня 2013 року
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді - Черненкової Л.А.
суддів - Петешенкової М.Ю., Дерев'янка О.Г.
при секретарі - Солод О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 21 листопада 2012 року по справі за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність та рішення посадових осіб державної виконавчої служби, -
20 червня 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаною скаргою за захистом своїх прав як сторони виконавчого провадження, порушення яких допущено в ході виконання виконавчого листа № 6-1/09, виданого Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська 13 квітня 2009 року, посилаючись на те, що на підставі його заяви головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ Дніпропетровської області Осельським Є.С. 21 квітня 2009 року відкрито виконавче провадження з виконання вказаного виконавчого листа про зобов'язання боржника (КЖЕП "Лівобережжя") у строк 1 місяця з моменту вступу ухвали в законну силу виконати певні ремонтно-будівельні роботи в будинку заявника з наданням для цього строку добровільного виконання, та боржник, одержавши копію постанови 20 травня 2009 року, жодних дій з виконання судового рішення не вчинив, проте державним виконавцем, заходів до примусового виконання не вживалось і лише через майже 2 роки - 09 лютого 2011 року винесена постанова про накладення на боржника штрафу в розмірі 340,00 грн. за невиконання без поважних причин в строк судового рішення, а наступною постановою від 16 лютого 2011 року з цих же підстав накладено штраф в розмірі 680,00 грн. Після цього, державним виконавцем 28 серпня 2011 року, тобто несвоєчасно, від директора боржника було отримано пояснення з приводу невиконання судового рішення та вимог державного виконавця, а в подальшому постановою державного виконавця від 10 лютого 2012 року виконавче провадження було закінчено на підставі заяви голови ліквідаційної комісії КЖЕП "Лівобережжя" ОСОБА_3 про закінчення виконавчого провадження, копія якої заявником одержана 06 березня 2012 року та яку він вважає безпідставною через відсутність необхідних для цього документів. У зв'язку з тривалим невиконанням рішення суду (протягом 3 років) заявник звернувся зі скаргою до начальника відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ Дніпропетровської області Левади В.В., однак, одержавши скаргу поштою 20 березня 2012 року, відповідь своєчасно скаржнику надано не було, копію постанови, винесену з цього питання 04 квітня 2012 року, вручено лише 28 квітня 2012 року на особистому прийомі, та у постанові, поставлені у скарзі питання за суттю вирішені не були, обставини перевірені неповно, а висновки постанови суперечливі. Така бездіяльність як державного виконавця, так і начальника відділу примусового виконання рішень спричинила невиконання судового рішення на користь заявника впродовж трьох років, тому заявник, згідно уточненої скарги, остаточно просив суд визнати неправомірними бездіяльність головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГУЮ Дніпропетровської області Осельського Є.С. у виконанні своїх обов'язків, невчинення своєчасно і в повному обсязі виконавчих дій, внаслідок чого рішення суду на користь заявника залишилось невиконаним, а також його постанову про закінчення виконавчого провадження від 10 лютого 2012 року внаслідок її безпідставності; неправомірними бездіяльність начальника відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГУЮ Дніпропетровської області Левади В.В. у розгляді скарги від 20 березня 2012 року, не повній її перевірці, невинесення належної постанови про задоволення скарги чи відмову, відсутності повідомлення про результати розгляду та винесену нею постанову про результати перевірки виконавчого провадження від 04 квітня 2012 року, внаслідок суперечностей її висновків встановленим у ній обставинам та нормам закону, скасувати цю постанову, зобов'язавши даного суб'єкта оскарження належним чином перевірити скаргу заявника; постановити окрему ухвалу, направивши її до правоохоронних органів для перевірки підстав та законності постанови від 10 лютого 2012 року про закінчення виконавчого провадження, передачі виконавчого листа ліквідаційній комісії та законності ліквідації боржника.
Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 21 листопада 2012 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено у в повному обсязі.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу суду скасувати, як необґрунтовану та протизаконну, з'ясувати порушення його прав та законних інтересів оскаржуємою ухвалою, а також наявність у судовому розгляді першої інстанції зазначених порушень його прав; визнати, що оскаржуємою ухвалою суду по справі порушено завдання цивільного судочинства, його права на захист судом порушених конституційних прав та законних інтересів стягувача на обов'язковість виконання рішення суду, на належний судовий розгляд відповідно до діючого законодавства, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 липня 2006 року змінено рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12 травня 2004 року; виключено з цього рішення вказівку суду про обов'язок КЖЕП "Лівобережжя" проведення ремонту підвалу будинку № 15 і квартири АДРЕСА_1 і про обов'язок КЖЕП "Лівобережжя" провести експертизи стану несучих конструкцій і визначення об'єму і вартості ремонтних робіт; стягнуто на користь ОСОБА_5 з КЖЕП "Лівобережжя" матеріальну шкоду в сумі 27223,00 грн. і моральну шкоду в розмірі 5000,00 грн.; встановлено, що ремонтні роботи, які зобов'язано провести КЖЕП "Лівобережжя" необхідно виконати в строк 6 місяців з моменту вступу в силу рішення. Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 04 березня 2009 року заява ОСОБА_5 про встановлення способу і порядку виконання рішення суду частково задоволена; поновлено права ОСОБА_5, встановивши спосіб виконання рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12 травня 2004 року по справі №2-783/04, рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 липня 2006 року, ухвали Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12 березня 2007 року по справі №6-3/07 наступним чином: зобов'язано КЖЕП "Лівобережжя" Дніпропетровської міської ради, КЖЕП № 19 АНД району м. Дніпропетровська у строк 3 місяці з моменту вступу ухвали в законну силу виконати наступні роботи в будинку АДРЕСА_1, де мешкає стягувач ОСОБА_5, а саме: забезпечити герметичність систем теплопостачання, водопостачання і каналізації в будинку, висушити підвал (стіни та стелю) підігрітим повітрям; перевірити і відремонтувати закладення і закарбування стиків залізобетонних плит перекриття в підвалі; для відводу аварійних вод у каналізацію, минаючи підвал, улаштувати дренаж каналу теплотраси в каналізаційний колодязь із установного зворотного клапану. Ухвала набрала законної сили 01 квітня 2009 року. На підставі даної ухвали Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська 13 квітня 2009 року був виданий виконавчий лист № 6-1/09, який ОСОБА_5 як стягувачем пред'явлений до виконання 14 квітня 2009 року згідно з заявою, копія якої знаходиться в матеріалах справи. Постановою старшого державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень ВДВС ГУЮ у Дніпропетровській області Осельського Є.С. від 21 квітня 2009 року відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 6-1/09 та надано строк для добровільного виконання протягом трьох місяців з моменту вступу в законну силу вищенаведеної ухвали суду. Копія постанови направлена сторонам виконавчого провадження 22 квітня 2009 року та одержана боржником - КЖЕП "Лівобережжя" 20 травня 2009 року, про що свідчить дата штампу вхідної кореспонденції. Постановою старшого державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень ВДВС ГУЮ у Дніпропетровській області Осельського Є.С. від 06 липня 2009 року виконавче провадження №В4/520/09, відкрите за виконавчим листом № 6-1/09, приєднане до зведеного виконавчого провадження №В4-567 відносно боржника КЖЕП "Лівобережжя" на користь юридичних та фізичних осіб. Останнє виконавче провадження до зведеного виконавчого провадження №В4-567 приєднано 07 грудня 2011 року про стягнення з КЖЕП "Лівобережжя" на користь ОСОБА_6 заборгованості із заробітної плати. Відповідно до постанови головного державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень ВДВС ГУЮ у Дніпропетровській області Осельського Є.С. від 10 лютого 2012 року виконавче провадження №В-4/520/09 за виконавчим листом № 6-1/09 виведено зі зведеного виконавчого провадження №В-4/567 на підставі ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження". Постановою головного державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень ВДВС ГУЮ у Дніпропетровській області Осельського Є.С. від 10 лютого 2012 року виконавче провадження було закінчено у відповідності з вимогами п.7 ч.1 ст.49 Закону України "Про виконавче провадження" на підставі надходження до відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Дніпропетровській області заяви про закінчення виконавчих проваджень від голови ліквідаційної комісії КЖЕП «Лівобережжя»ОСОБА_3, призначеного розпорядженням Дніпропетровського міського голови від 12 жовтня 2011 року №769-р "Про затвердження складу комісії з питання припинення юридичної особи КЖЕП "Лівобережжя" Дніпропетровської міської ради", прийнятого на виконання рішення міської ради від 14 вересня 2011 року №21/15 (про внесення змін до рішення міської ради від 15 червня 2011 року №45/12 "Про припинення юридичної особи КЖЕП "Лівобережжя" Дніпропетровської міської ради шляхом ліквідації") та згідно з листом департаменту корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської ради від 23 вересня 2011 року №8/5160.
Відмовляючи у задоволенні вимог за скаргою, районний суд виходив з того, що до зведеного виконавчого провадження відносно боржника КЖЕП "Лівобережжя" приєднувалися окремі виконавчі провадження щомісяця про стягнення на користь фізичних осіб заборгованості із заробітної плати, останнє з яких відкрито було 05 грудня 2011 року на користь ОСОБА_6, про що свідчить постанова долучена до матеріалів справи в копії та супровідний лист до неї. За таких обставин, строк проведення виконавчих дій переривався та розпочав перебіг з часу приєднання останнього виконавчого провадження - 07 грудня 2011 року та вже 10 лютого 2012 року виконавче провадження за виконавчим листом № 6-1/09 постановою було виведене із зведеного та закінчене постановою від 10 лютого 2012 року на підставі п.7 ч.1 ст.49 Закону, тому посилання заявника на те, що державним виконавцем в порушення вимог Закону України "Про виконавче провадження" допущена бездіяльність з виконання судового рішення на користь заявника не можуть вважатися обґрунтованими, оскільки спростовуються матеріалами справи, встановленими у судовому засіданні обставинами та дослідженим безпосередньо письмовими доказами. Посилання заявника на відсутність у виконавчому провадженні усіх рішень міської ради та листа департаменту корпоративних прав, згідно з якими виконавче провадження закінчено та передано ліквідатору не можуть бути підставою для визнання неправомірною постанови від 10 лютого 2012 року, оскільки за вимогами ч.2 ст.67 Закону України "Про виконавче провадження" підставою передачі виконавчого документу є ліквідація боржника, яка здійснюється відповідною ліквідаційною комісією, склад якої затверджений у даному випадку відповідно до діючого законодавства рішенням Дніпропетровського міського голови від 12 жовтня 2011 року та доведений до відома державного виконавця направленою копією, яка також міститься і в матеріалах справи, тому у державного виконавця, за наявності такого рішення міської ради, не було підстав залишити без уваги та відповідного реагування заяву голови ліквідаційної комісії ОСОБА_3 про закінчення виконавчих проваджень, натомість діюче законодавство його зобов'язувало вчинити такі дії з направленням виконавчих документів до ліквідаційної комісії, а, відтак, вимоги заявника про визнання постанови держвиконавця від 10 лютого 2012 року неправомірною внаслідок безпідставності задоволенню не підлягають. Також, в рамках проведення виконавчих дій за зведеним виконавчим провадженням, постановою головного державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень ВДВС ГУЮ у Дніпропетровській області Осельського Є.С. від 09 лютого 2011 року за невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення суду за виконавчим листом №6-1/09 про виконання боржником певних дій, які можуть бути виконані лише боржником, накладений штраф в розмірі 340,00 грн. Постановою головного державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень ВДВС ГУЮ у Дніпропетровській області Осельського Є.С. від 16 лютого 2011 року за невиконання рішення суду за виконавчим листом №6-1/09 боржником без поважних причин на КЖЕП "Лівобережжя" накладено штраф у розмірі 680,00 грн. Після накладення штрафів постановами від 09 лютого 2011 року та від 16 лютого 2011 року державним виконавцем одночасно направлялися на адресу КЖЕП "Лівобережжя" 09 лютого 2011 року та 16 лютого 2011 року відповідно, вимоги про виконання ухвали суду в повному обсязі в 3-денний строк з дня одержання такої вимоги, з одночасним повідомленням державного виконавця про час отримання його вимоги. Відповідно до платіжного доручення №373 від 01 березня 2011 року постанови держвиконавця про сплату штрафів були виконані в повному обсязі. Посилання заявника на невиконання державним виконавцем своїх обов'язків з направлення правоохоронним органам подання про притягнення до відповідальності боржника на підставі ст.87 попередньої редакції Закону "Про виконавче провадження" та ст.89 нині діючої редакції, чим порушені права стягувача, суд до уваги не може прийняти, оскільки такі заходи державним виконавцем можуть бути вжиті лише у випадку невиконання рішення суду повторно і без поважних причин, про що до правоохоронних органів направляються відповідні докази. Разом з тим, після повторного накладення штрафу, державним виконавцем було встановлено, що невиконання судового рішення відбувалось не з вини боржника КЖЕП "Лівобережжя", про що директором підприємства надані пояснення, з яких вбачається, що каналізаційні мережі 05 травня 2005 року передані на баланс ГК ГТУВКХ, зовнішні теплові мережі у жовтні 2003 року передані на баланс ДГКПТС "Дніпротепломережа", а внутрішньобудинкові мережі знаходяться на балансі КЖЕП №19, що виключає вину КЖЕП "Лівобережжя" у невиконання судового рішення, а, відтак, у державного виконавця відсутні підстави для звернення до правоохоронних органів в порядку ст.97 КПК України. Також не можна взяти до уваги і посилання заявника на невиконання державним виконавцем вимог Закону про повернення виконавчого документу до суду, що його видав, за неможливістю виконання, оскільки такі дії суперечили б вимогам ч. 2, 3 ст. 67, ч.1 ст.49 Закону України "Про виконавче провадження" щодо обов'язкового направлення до ліквідаційної комісії виконавчого документу для подальшого виконання та принципу обов'язковості судового рішення. При цьому, суд відзначає, що стягнення за виконавчим листом №6-1/09 проводиться з двох боржників одночасно - КЖЕП №19 АНД району м. Дніпропетровська та КЖЕП "Лівобережжя" Дніпропетровської міської ради, і щодо цих боржників не визначена частина дій, які належить виконати кожному з боржників. Одночасно, це судове рішення знаходиться в стадії примусового виконання в АНД ВДВС Дніпропетровського МУЮ боржником КЖЕП №19 АНД району м. Дніпропетровська, зокрема, в ході проведених примусових дій залучений експерт, яким складений висновок щодо обсягу, виду, способу і порядку виконання технічних робіт, необхідних для врахування у виконанні судового рішення у повному обсязі; залучений суб'єкт оціночної діяльності, який надав висновок про вартість робіт, що повинні бути проведені. Таким чином, судове рішення на користь ОСОБА_5 комплексом дій боржників виконується. Вказані обставини встановлені судом у судовому засіданні на підставі пояснень заявника, державного виконавця і відповідей ДВС. Крім зазначеного, судом встановлено, що ОСОБА_5 звернувся зі скаргою 20 березня 2012 року до начальника Відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Дніпропетровській області на бездіяльність та рішення державного виконавця, в якій вимагав провести перевірку виконавчого провадження та встановити невиконання судового рішення у справі № 6-1/09 від 13 квітня 2009 року, несвоєчасність накладення штрафів, незастосування державним виконавцем своїх можливостей відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" з належної організації виконання судового рішення, невнесення подання до правоохоронних органів, неповернення виконавчого документу до суду та просив визнати невиконання державним виконавцем своїх обов'язків, внаслідок чого рішення суду залишилось невиконаним, невчинення ним своєчасно і в повному обсязі виконавчих дій та заходів примусового виконання, безпідставність постанови від 10 лютого 2012 року, бездіяльність та вказану постанову неправомірними, а його права порушеними. За поданою ОСОБА_5 скаргою в.о. начальника відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Дніпропетровській області Левада В.В. від 04 квітня 2012 року проведена перевірка виконавчого провадження № 520/В-4 з виконання виконавчого листа № 6-1/09, про що прийнята постанова, якою визнано дії державного виконавця щодо примусового виконання вказаного виконавчого листа такими, що вчинені у відповідності з вимогами чинного законодавства. З даної постанови вбачається, що при її винесенні в.о. начальника відділу керувалася ст.83 Закону України "Про виконавче провадження", тому доводи заявника про розгляд поданої ним скарги 20 березня 2012 року в порядку Закону України "Про звернення громадян" є безпідставними. В мотивувальній частині постанови наведені мотиви та підстави з яких виходив начальник відділу щодо доводів скарги, тому посилання заявника на незгоду з мотивами постанови саме по собі не свідчить на неповноту перевірки скарги, оскільки за суттю поставлених вимог у зверненні вона розглянута. Також не обґрунтованими є доводи заявника про відсутність висновку у постанові про задоволення або відмову у задоволенні скарги, оскільки відповідно наведеного Порядку витребування та проведення перевірки виконавчого провадження постанова про результати перевірки виконавчого провадження має містити висновок щодо дій державного виконавця у виконавчому провадженні. Крім цього, копія даної постанови направлена скаржнику 04 квітня 2012 року простою поштовою кореспонденцією, про що свідчить журнал вихідної кореспонденції, оглянутий в судовому засіданні, та копія якого за цей день долучена до матеріалів справи. За таких обставин, зважаючи на те, що доведення до відома таких постанов за ст.31 Закону здійснюється простою кореспонденцією, ведення реєстру простих поштових відправлень чинним законодавством не передбачено, розписка ОСОБА_5 на супровідному листі до постанови свідчить про особисте одержання копії цього документу 28 квітня 2012 року, твердження заявника про те, що копія оскаржуваної постанови від 04 квітня 2012 року йому не направлялася і ним не одержана з вини ДВС, а книга реєстрації вихідної кореспонденції не є належним доказом відправлення пошти не можна вважати обґрунтованими, оскільки спростовуються наявними в матеріалах доказами. Відтак, наведені заявником підстави для визнання постанови про проведення перевірки виконавчого провадження не доводять неправомірність та незаконність її прийняття, у зв'язку з чим суд не вбачає підстав для скасування вказаної постанови. Встановивши наведені обставини та відповідні їм правовідносини на підставі безпосередньо досліджених доказів в їх сукупності і логічному взаємозв'язку, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог скарги ОСОБА_5 стосовно бездіяльності та рішень посадових осіб ДВС, оскільки істотних порушень вимог Закону України "Про виконавче провадження" встановлено не було. Розв'язавши вимоги скарги заявника по суті, судом не встановлені грубі порушення закону, які б у відповідності з вимогами ст.211 ЦПК України тягли постановлення окремої ухвали, вимоги про яку заявляв ОСОБА_5 у своїй скарзі, не зазначаючи, крім іншого і особу стосовно якої належить постановити таку ухвалу, тому дана вимога задоволенню не підлягає.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно вирішив спір.
Відповідно до вимог ст.383 ЦПК України учасники виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця під час виконання судового рішення порушено їх права чи свободи.
Згідно статті 385 ЦПК України, - скаргу може бути подано до суду: у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод.
У відповідності з ч.3 статті 387 ЦПК України, - якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийнятті або вчиненні відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Судова колегія встановила, що спірні правовідносини виникли відносно виконання судового рішення, на підставі якого виданий виконавчий лист № 6-1/09 Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська 13 квітня 2009 року про зобов'язання КЖЕП "Лівобережжя" Дніпропетровської міської ради, КЖЕП № 19 АНД району м. Дніпропетровська у строк 3 місяці з моменту вступу ухвали в законну силу виконати певні роботи в будинку АДРЕСА_1, де мешкає стягувач ОСОБА_5 Вказане судове рішення набрало законної сили 01 квітня 2009 року. Постановою державного виконавця від 21 квітня 2009 року відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 6-1/09 та приєднане до зведеного виконавчого провадження №В4-567 відносно боржника КЖЕП "Лівобережжя" на користь юридичних та фізичних осіб. Останнє виконавче провадження до зведеного виконавчого провадження №В4-567 приєднано 07 грудня 2011 року про стягнення з КЖЕП "Лівобережжя" на користь фізичної особи заборгованості із заробітної плати. Відповідно до постанови державного виконавця від 10 лютого 2012 року виконавче провадження №В-4/520/09 за виконавчим листом № 6-1/09 виведено зі зведеного виконавчого провадження №В-4/567 на підставі ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження". Постановою державного виконавця від 10 лютого 2012 року виконавче провадження було закінчено у відповідності з вимогами п.7 ч.1 ст.49 Закону України "Про виконавче провадження" на підставі надходження до відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Дніпропетровській області заяви про закінчення виконавчих проваджень від голови ліквідаційної комісії КЖЕП «Лівобережжя»ОСОБА_3 та згідно з листом департаменту корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської ради від 23 вересня 2011 року №8/5160. Одночасно, це судове рішення знаходиться в стадії примусового виконання в АНД ВДВС Дніпропетровського МУЮ боржником КЖЕП №19 АНД району м. Дніпропетровська, зокрема, в ході проведених примусових дій залучений експерт, яким складений висновок щодо обсягу, виду, способу і порядку виконання технічних робіт, необхідних для врахування у виконанні судового рішення у повному обсязі; залучений суб'єкт оціночної діяльності, який надав висновок про вартість робіт, що повинні бути проведені. Таким чином, судове рішення на користь ОСОБА_5 комплексом дій боржників виконується та його права, інтереси, свободи у зв'язку з невиконанням судового рішення не є порушеними.
Судом першої інстанції перевірено виконавче провадження і в межах заявлених вимог не виявлено невідповідність дій державних виконавців вимогам Закону України "Про виконавче провадження", що порушує права, інтереси та свободи скаржника щодо своєчасного виконання рішення суду у відповідності до вимог статті 5 Закону України "Про виконавче провадження".
Судова колегія приходить до висновку, що дії державного виконавця вчиненні відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця та не порушують прав і свобод заявника, а його доводи у скарзі зводяться до незгоди із судовим рішенням, та це не є підставою для визнання дій чи рішень державного виконавця неправомірними.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Наведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці.
Відповідно до ст. 212 ЦПК суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед установленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Апелянт надав суду апеляційної інстанції відповідь Державної виконавчої служби України за № Ф-14696/3.2 від 14.12.2012 року на його звернення від 29.10.2012 року, з якої вбачається, що проведено перевірку матеріалів виконавчого провадження по виконанню виконавчого листа Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 13.04.2009 року № 6-1/09 про зобов'язання КЖЕП «Лівобережжя»Дніпропетровської міської ради виконати певні роботи в будинку АДРЕСА_1, щодо законності вчинення виконавчих дій. За результатами проведеної перевірки 10.12.2012 року винесено постанову, якою дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області Осельського Є.С. визнано такими, що вчинено з недотриманням вимог чинного законодавства в частині несвоєчасного застосування до боржника штрафних санкцій та інших заходів примусового виконання.
Судова колегія вважає, що зазначена обставина не є підставою для зміни або скасування судового рішення у відповідності до вимог статті 387 ЦПК України тому, як не встановлено, що вказаними діями державного виконавця порушено права чи свободи заявника.
Судова колегія приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції постановлена у відповідності з вимогами закону та не має підстав для її скасування, і доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст.304,307, п.1 ч.1 ст.312, ч.1 ст.218 ЦПК України, судова колегія судової палати, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 21 листопада 2012 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий суддя
Судді колегії