Рішення від 18.01.2013 по справі 2-431/11

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/728/13 Справа № 2-431/11 Головуючий у 1 й інстанції - Головін В.О. Доповідач - Григорченко Е.І.

Категорія 27

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2013 року Апеляційний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Григорченка Е.І.

суддів -Лаченкової О.В., Варенко О.П.

при секретарі -Качур Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_2

на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від

11 травня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,

встановив:

ОСОБА_2 звернувся з позовом до ОСОБА_3, і просив суд стягнути з нього суму боргу 134 300 грн. та 225 624 грн. - відсотки за користування позиченими коштами.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 посилається на те, що 31 січня 2009 року відповідач позичив у нього 17 000 доларів США, що становить за курсом НБУ на 01 листопада 2010 року 134 300 грн., про що видав розписку, в якій зобов'язався повернути борг до 01 червня 2009 року зі сплатою щомісяця 8% за користування коштами.

Однак відповідач після закінчення строку повернення позики ухиляється від виконання зобов'язання стосовно повернення боргу та виплати процентів.

Як на момент закінчення терміну дії договору позики 31 січня 2009 року, так і в подальшому до листопада 2010 року, боржник не повернув борг та не зробив жодної виплати, передбачених договором відсотків.

Таким чином, станом на 01 листопада 2010 року загальна сума заборгованості відповідача складає 45560 доларів США, що є еквівалент 359924 гривень за курсом НБУ 7,9 грн./дол. станом на 01 листопада 2010р.), в яку входять:

17000 доларів США (еквівалент 134300 гривень за курсом НБУ 7,9 грн./дол. станом на 01 листопада 2010р.) - сума основного боргу;

28560 доларів США (еквівалент 225624 гривень за курсом НБУ 7,9 грн./дол. станом на 01 листопада 2010р.) - проценти від суми позики за період боргу 21 місяця з урахуванням виплаченої суми (17000 доларів США х 8% х 21 міс.).

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 травня 2011 року в задоволенні позову відмовлено.

ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою на зазначене рішення суду, де ставить питання про його скасування та ухвалення нового про задоволення позову, посилаючись на те, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В апеляційному суді апелянт вточнив свої вимоги, та просив скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні прозову щодо стягнення процентів за користування позиченими коштами, оскільки сума основного боргу стягнена рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 02.11.2011 року.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та заявлених вимог, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає задоволенню, рішення суду скасуванню в частині відмови у задоволенні прозову щодо стягнення процентів за користування позиченими коштами, згідно п.п. 3, 4 ст. 309 ЦПК України з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав ніяких доказів та підтвердження укладення договору позики, а саме оригіналу розписки.

З такими висновками суду погодитися не можна з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства й всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності та підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Проте вказані вимоги закону залишилися поза увагою суду.

Суд першої інстанці,ї ухваливши рішення, не роз'яснив сторонам положення ч. 3 ст. 10 та ч. 1 ст. 60 ЦПК України про обов'язок сторін довести обставини, на які вони посилаються, та наслідки невиконання цього і наслідки неподання доказів у встановлений судом строк, не встановив строк на подання суду доказів.

З матеріалів справи вбачається, що оригінал розписку був наданий суду позивачем /а.с.56/.

З урахуванням викладеного, оскаржене рішення не може залишатися в силі і підлягає скасуванню.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом ст.1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш, як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми, або визначеної кількості речей.

Судом встановлено, що 31 січня 2009 року між сторонами був укладений договір позики, згідно з яким відповідач отримав від позивача 17 000 доларів США, і зобов'язався повернути їх до 1 червня 2009 року зі щомісячною сплатою 8% від суми, що підтверджується його розпискою /а.с.56/.

Оскільки взяте на себе зобов'язання відповідач не виконав, з нього підлягає стягненню на користь позивача отримана за договором позики сума.

За правилами ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок вдержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Оскільки в розписці встановлений розмір процентів від суми позики, які відповідач повинен сплачувати щомісячно, апеляційний суд вважає, що позивач має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, яка складає станом на 01.11.2010 року 28560 доларів США, що є еквівалентом 225624 гривень за курсом НБУ 7,9 грн. за 1 долар станом на 01 листопада 2010р. /17000 доларів США х 8% х 21 міс. = 225624 гривень /.

Таким чином, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду в частині відмови у стягненні процентів за користування позиченими коштами скасувати, з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог в цій частині.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309 ЦПК України, апеляційний суд, -

вирішив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 травня 2011 року скасувати в частині відмови у стягненні процентів за користування позиченими коштами в розмірі 225624 грн., та ухвалити нове рішення.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 проценти в розмірі 225624 грн. за користування позиченими коштами.

Рішення суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

СУДДІ: