Справа № 22-ц/774/1419/13 Головуючий у 1-ій інстанції
Категорія 27 суддя Шевцова Т.В.
Доповідач суддя Повєткін В.В.
17 січня 2013 р. Апеляційний суд Дніпропетровської області в складі:
Головуючого судді: Повєткіна В.В.
суддів: Рудь В.В., Ткаченко І.Ю.
при секретарі: Горлаковій Ю.В.
Розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 25 червня 2009 року
за позовом Закритого акціонерного товариства «ПроКредитБанк»до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
У листопаді 2008 року позивач звернувся до суду з позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором посилаючись на те, що 11 січня 2007 року між ЗАТ "ПроКредитБанк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 12.10102, відповідно до якого позивачем відповідачу були надані кошті у розмірі 7100,00 доларів США на строк користування 24 місяців із оплатою відсотків в розмірі 19 % річних та 09 липня 2007 року було укладено кредитний договір № 12.11765, відповідно до якого позивачем відповідачу були надані кошти у розмірі 9000,00 доларів США на строк користування 20 місяців із сплатою відсотків в розмірі 18 % річних. Фактично одержано коштів в розмірі 7043,65 доларів США та 8928,00 доларів США відповідно. У порушення закону та умов договорів відповідач зобов'язання за вказаними договорами належним чином не виконав, тому cтаном на 24 жовтня 2008 року відповідач має заборгованість у розмірі 82528,81 грн., а саме: по першому кредиту у сумі 33824,69 грн., в тому числі: з кредиту у сумі 20192,58 грн., з відсотків 2976,87 грн., пеню у сумі 10655,23 грн., по другому кредиту у сумі 48704,12 грн., в тому числі: з кредиту у сумі 31791,98 грн., з відсотків 4065,08 грн., пеню у сумі 12847,06 грн. Зобов'язання за вказаними договорами забезпечувалось договором поруки № 12.10102 від 11 січня 2007 року та договором поруки № 12.11765-ДП1 від 09 липня 2007 року, укладеним з поручителем ОСОБА_2, але пред'явлена до поручителя вимога щодо виконання забезпеченого зобов'язання, залишена без задоволення. Просить стягнути солідарно з відповідачів борг за кредитними договорами у сумі 82528,81 грн. та судові витрати (а.с.4-6).
Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 25 червня 2009 року позовні вимоги задоволено, з відповідачів на користь банку стягнуто солідарно заборгованість за кредитними договорами у сумі 82528,81 грн. та судові витрати (а.с.49-50).
В апеляційній скарзі (а.с.80-82) ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати, як необґрунтоване і ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, оскільки:
- матеріали справи не містять відомостей щодо належного повідомлення відповідачів про судове засідання 25 червня 2009 року;
- ОСОБА_1 є приватним підприємцем, а тому справа повинна розглядатись в порядку господарського судочинства;
- відсутні підстави стягнення заборгованості у солідарному порядку;
- сума стягнутих коштів не відповідає дійсності.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що скарга є необґрунтованою і не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції встановив, що між позивачем та ОСОБА_1 укладено кредитні договори, у забезпечення виконання якого з ОСОБА_2 було укладено договір поруки, внаслідок невиконання своїх обов'язків з боку позичальника виникла заборгованість, яка підлягає стягненню з відповідачів солідарно.
Колегія суддів вважає, що такий висновок суду першої інстанції відпо-відає вимогам закону та матеріалам справи.
Згідно з ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 на підставі кредитного договору № 12.10102 від 11 січня 2007 року отримала кредит у розмірі 7100,00 доларів США на строк користування 24 місяців із оплатою відсотків в розмірі 19 % річних (а.с.7,8,15), а на підставі кредитного договору № 12.11765 від 09 липня 2007 року - у розмірі 9000,00 доларів США на строк користування 20 місяців із сплатою відсотків в розмірі 18 % річних (а.с.9,10,16).
У зв'язку з порушенням позичальником ОСОБА_1 зобов'язень з погашення кредитів станом на 24 жовтня 2008 року заборгованість становить 33824,69 грн. по першому кредиту, з них: з кредиту у сумі 20192,58 грн., з відсотків 2976,87 грн., пеню у сумі 10655,23 грн. (а.с.11-12); та 48704,12 грн. по другому кредиту, з них: з кредиту у сумі 31791,98 грн., з відсотків 4065,08 грн., пеню у сумі 12847,06 грн., а всього 82528,81 грн. (а.с.13-14).
Як вбачається зі справи зобов'язання за вказаними договорами забезпечені договором поруки № 12.10102 від 11 січня 2007 року (а.с.17) та договором поруки № 12.11765-ДП1 від 09 липня 2007 року (а.с.18), укладеними з поручителем ОСОБА_2
Тому заборгованість за кредитними догвоораоми підлягає стягненню в солідарному порядку.
Кредитні договори укладені ОСОБА_1 як фізичною особою для задоводення особистих потреб, тому посилання відповідача на використання отриманих коштів всупереч цільовому призначенню, зазначеному у кредитних договорах, а саме у своїй діяльності як приватним підприємцем, не є підставою для розгляду справи в порядку господарського судочинства.
Відсутні підстави вважати, що сума стягнутих коштів не відповідає дійсності, оскільки з доданої до апеляційної скарги виписки з рахунку відповідача вбачається, що заборгованість за кредитними договорами в повному обсязі не погашена.
Посилання відповідача на вимоги Закону України «Про забезпечення виконання грошових зобов'язанень»щодо неправильного розрахунку розміру пені не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зазначені норми не стосуються правовідносин між сторонами справи.
Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
В суді апеляційної інстанції доказів, які спростовують позовні вимоги банку, відповідачем не надано.
З матеріалів справи вбачається, що розгляд справи здійснено та судове рішення ухвалене судом першої інстанції у відсутність відповідача.
Відповідно до внесених до ст.311 ЦПК України змін, які набрали чинність з 30 липня 2010 року, не повідомлення судом першої інстанції будь-кого з осіб, які беруть участь у справі, належним чином про час і місце судового засідання, не є для суду апеляційної інстанції підставою для скасування судового рішення.
Відповідно до ч.3 ст.309 ЦПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ч.2 ст.308 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Тому доводи апеляційної скарги з цього питання не є підставою для скасування судового рішення.
Інші доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 щодо нез'ясування обставин справи та надання судом першої інстанції, на думку відповідача, неправильного висновку, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і не є підставою для скасування правильного по суті рішення суду першої інстанції.
З огляду на це колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги про необґрунтованість рішення суду першої інстанції є безпідставними.
Суд першої інстанції всебічно і повно дослідив обставини справи, надав належну оцінку доказам, які надані суду сторонами, і по становив законне і обґрунтоване рішення.
Порушень матеріального і процесуального права при ухваленні судового рішення не допущено.
Тому підстав для скасування або зміни рішення суду першої інстанції немає.
У зв'язку з викладеним і керуючись ст.ст.307,308,314,315 Цивільного процесу ального кодексу України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 25 червня 2009 року в оскаржуємій частині -залишити без змін.
Ухвала Апеляційного суду Дніпропетровської області набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий:
Судді: