Справа № 440/2246/12
15 січня 2013 року м. Тернівки
Тернівський міський суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді Пономаренко І.П.
при секретарі Аксініній К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Тернівського міського суду Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл майна, набутого під час шлюбу, суд,-
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що з відповідачем вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з 28 липня 2001 року, який розірвано за рішенням суду від 09 лютого 2011 року. За час перебування у шлюбі, 17.08.2001 року, за договором купівлі продажу ними було придбано спільне майно - квартиру АДРЕСА_1. Позивач вважає, що дана квартира є об»єктом права спільної сумісної власності її та відповідача, тому вона має право на 1/2 частину спірної квартири. В теперішній час шлюб розірвано, квартира зареєстрована на відповідача і виникла потреба у розділі спільного сумісного майна, яким є вказана квартира.
У зв»язку з чим просить суд ухвалити рішення, яким розподілити між нею та відповідачем спільне сумісне нерухоме майно та визнати за нею право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, а також стягнути з відповідача на користь позивача понесені по справі судові витрати.
Позивач надала до суду письмову заяву, згідно якої позов підтримала у повному обсязі, просила позовні вимоги задовольнити, розглядати справу за її відсутності.
Відповідач надав до суду письмову заяву, згідно якої позовні вимоги визнав у повному обсязі та просив розглядати справу за його відсутності.
Суд, дослідивши в судовому засіданні наявні в матеріалах справи письмові докази, приходить до наступних висновків.
Згідно ст.2 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час виникнення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом порушених або оспорюваних прав, свобод та інтересів.
Ст.4 ЦПК України закріплено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Відповідно до ст.ст.10, 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема, звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
Згідно ст.58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обгрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
У відповідності до ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Згідно ст.5 ЦК України, який набрав чинності з 01 січня 2004 року, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов»язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Відповідно до ст. 22 КпШС України, який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпоряджання цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.
Згідно ст. 44 КпШС України шлюб вважається припиненим з моменту реєстрації розлучення в органах реєстрації актів громадянського стану.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 СК України, чинного на момент розгляду справи, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Стаття 68 СК України передбачає, що розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте під час шлюбу.
В судовому засіданні встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 28 липня 2001 року, та який було розірвано на підставі рішення Тернавського міського суду від 09 лютого 2011 року.
За час перебування у шлюбі сторонами було придбано майно, яке згідно норм КпШС України та Сімейного кодексу України є спільною сумісною власністю, про розподіл якого ставить питання позивач, а саме - квартиру АДРЕСА_1, згідно договору купівлі - продажу, посвідченого приватним нотаріусом Тернівського міського нотаріального округу 17.08.2001 року, та право власноті на яку зареєстровано в КП «Тернівське бюро технічної інвентаризації».
Об»єктивних доказів того, що квартира була придбана на грошові кошти, надані батьками відповідача, останнім не надано, хоча відповідачеві неодноразово направлялися судові повістки про виклик до суду як поштою, так і під розпис в судовому засіданні, тобто відповідач мав реальну можливість надати докази до початку розгляду справи судом по суті.
Таким чином, аналізуючи досліджені в судовому засіданні письмові докази, суд приходить до висновку, що при вирішенні питання про розподіл майна необхідно керуватися положеннями ст.ст. 60, 68 СК України, та позовні вимоги в частині, підтриманій стороною позивача підлягають задоволенню у повному обсязі, та необхідно визнати за позивачем право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1.
Крім того, згідно ст.88 ЦПК України, закону України «Про судовий збір»підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача судові витрати, понесені останньою при зверненні з позовом, в сумі 214 грн. 60 коп.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 11, 60, 88, 212-215, 218, 224-227 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл майна, набутого під час шлюбу, - задовольнити.
Розподілити між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спільне сумісне нерухоме майно та визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені по справі судові витрати в сумі 214 (двісті чотирнадцять) грн. 60 коп.
Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області через Тернівський міський суд на протязі десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Головуючий суддя: І.П. Пономаренко