16 січня 2013 року м. Київ К-27513/10
Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Острович С.Е., Приходько І.В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Славутської об'єднаної державної податкової інспекції (далі -Славутська ОДПІ)
на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 05.03.2009
та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2010
у справі № 2-а-11969/08/2270/11 (24383/09/9104)
за позовом закритого акціонерного товариства «Славутський комбінат «Бутафор»(далі -Товариство)
до Славутської ОДПІ
та Головного управління Державного казначейства України у Хмельницькій області
про скасування податкового повідомлення-рішення.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України
Позов (з урахуванням уточнення до нього) подано про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.10.2008 № 0000412300/0 та про зобов'язання Славутську ОДПІ надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми ПДВ у розмірі 503 086 грн., що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України.
Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 05.03.2009, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2010, позов задоволено частково; оспорюване податкове повідомлення-рішення визнано протиправним та скасовано; в решті позову відмовлено за безпідставністю.
На вказані судові акти Славутською ОДПІ подано касаційну скаргу, в якій скаржник зазначає про неправильне застосування судами пункту 1.8 статті 1, підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та просить повністю відмовити задоволенні позовних вимог, скасувавши оскаржувані рішення.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційних вимог з урахуванням такого.
Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що Славутською ОДПІ було проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок за грудень 2006 року, лютий-грудень 2007 року, січень-квітень 2008 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось у період з 01.11.2006 по 31.03.2008. За наслідками цієї перевірки податковим органом було складено акт від 17.10.2008 № 1274/23/32285199 та прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення, згідно з яким позивачеві було визначено суму завищення бюджетного відшкодування ПДВ за перевірені періоди у загальному розмірі 503 086 грн.
Правова позиція податкового органу, покладена в основу прийняття цього податкового повідомлення-рішення, полягає у відсутності належним чином підтвердженого факту надмірного надходження до бюджету відповідної суми ПДВ за наслідками виконання постачальниками Товариства обов'язку зі сплати цього податку.
Однак суди, приймаючи рішення про часткове задоволення даного позову, обґрунтовано відхилили вказані доводи Славутської ОДПІ як неспроможні.
Так, згідно з визначенням, наведеним у пункті 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»(що діяв на час виникнення спірних правовдіносин), бюджетне відшкодування -це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 названого Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
За змістом підпункту «а»підпункту 7.7.2 пункту 7.7 цієї ж статті Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).
Наведені положення Закону не дають підстави для висновку про те, що право платника на бюджетне відшкодування пов'язується з повнотою відображення постачальниками продукції у своїй звітності відповідних господарських операцій та з фактичною сплатою постачальниками до бюджету ПДВ.
А відтак, оскільки податковим органом не доведено ані існування будь-яких обставин, що виключають право платника на одержання податкової вигоди (як-от - відсутність фактичного виконання господарських операцій, здійснення операцій без ділової мети та облік операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженість дій покупця та постачальника для штучного створення умов для бюджетного відшкодування тощо), ані порушень Товариством наведених правил розрахунку суми ПДВ, що підлягає відшкодуванню з бюджету, слід погодитися з висновком судів про незаконність позбавлення Товариства права на отримання оспорюваної суми бюджетного відшкодування.
Водночас суди обґрунтовано відмовили у задоволенні позовної вимоги про зобов'язання Славутської ОДПІ надати органу державного казначейства висновок щодо суми, яка підлягає відшкодуванню з бюджету, адже така вимога не є належним способом захисту прав платника ПДВ. У разі невідшкодування бюджетної заборгованості з ПДВ право платника порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету, тому способом захисту цього права має бути вимога про стягнення зазначених коштів (відшкодування заборгованості).
Таким чином, висновки судів, покладені в основу рішення про задоволення цього позову, відповідають вимогам чинного податкового законодавства та обставинам справи, встановленим на підставі правильної та об'єктивної оцінки наявних у справі доказів. Інша оцінка скаржником установлених судами фактичних обставин справи та тлумачення закону не є свідченням судової помилки.
Порушення норм матеріального чи процесуального права, які є підставою для скасування оскаржуваних рішень попередніх судових інстанцій, судом касаційної інстанції не встановлені.
З урахуванням викладеного, керуючись статтями 220, 2201, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України
Касаційну скаргу Славутської об'єднаної державної податкової інспекції відхилити, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 05.03.2009 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2010 у справі № 2-а-11969/08/2270/11 (24383/09/9104) залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: М.І. Костенко
судді:С.Е. Острович
І.В. Приходько