16 січня 2013 року м. Київ К-40039/10
Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Острович С.Е., Приходько І.В.,
розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Ялті Автономної Республіки Крим (далі -ДПІ)
на постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 19.10.2010
у справі № 2а-1164/10/9/0170
за позовом суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 (далі -СПД ОСОБА_1)
до ДПІ
про визнання дій незаконними та скасування рішення.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України
Позов подано про визнання незаконними дій посадових осіб ДПІ, а також про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 05.01.2010 № 0000152303.
Постановою окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 06.04.2010 у позові відмовлено повністю з підстав необґрунтованості позовних вимог.
Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 19.10.2010 назване рішення суду першої інстанції скасовано; позов задоволено частково; визнано протиправним та скасовано оспорюване рішення ДПІ в частині притягнення позивача до відповідальності у вигляді 5970 грн. штрафу; в решті позову відмовлено.
У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України ДПІ просить скасувати оскаржувану постанову апеляційного суду та залишити в силі постанову окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим як скасовану помилково.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне задовольнити касаційні вимоги з урахуванням такого.
Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що ДПІ було проведено перевірку господарської одиниці -належного позивачеві кафе - за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій. Результати перевірки відображені в акті від 29.12.2009 № 01427
В ході цієї перевірки було виявлено факт прийняття позивачем готівкових коштів як передоплати за замовлений банкет у сумі 1194 грн. без використання РРО та без видачі розрахункового документа встановленого зразка, що стало підставою для застосування до СПД ОСОБА_1 5970 грн. штрафу за рішенням про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 05.01.2010 № 0000152303. Крім того, у зв'язку з невиконанням позивачем обов'язку з роздрукування та зберігання фіскального звітного чека № 0635 СПД ОСОБА_1 було зобов'язано сплатити 340 грн. штрафу за оспорюваним рішенням.
У справі, що переглядається, суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні цього позову, правильно кваліфікував приймання у замовника авансу за замовлений банкет та подальше повернення цих коштів як розрахункову операцію.
Адже відповідно до абзацу четвертого статті 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»розрахункова операція - це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий товар (ненадану послугу), а в разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.
Передбачена законодавцем можливість повернення грошових коштів у разі відмови покупця від товару чи послуги означає, що здійснення розрахункової операції при реалізації товарів (послуг) не вимагає збігу в часі цієї операції, зокрема, з фактичним наданням послуг. Необхідною умовою здійснення такої операції є реалізація товарів (послуг), тобто їх продаж у результаті вчиненого продавцем і покупцем правочину.
Із прийняттям працівником позивача авансу за організацію та обслуговування банкету між позивачем і замовником банкету фактично було укладено угоду щодо надання послуги та здійснено її оплату, тому отримані кошти мали бути проведені через РРО з роздрукуванням фіскального касового чека на цю суму з видачею його замовнику.
Оскільки позивач не виконав вимоги пунктів 1, 2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», то слід погодитися з наданою судом першої інстанції правовою оцінкою обставин справи щодо правомірного застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у сумі 5970 грн. за оспорюваним рішенням.
СПД ОСОБА_1 не було подано доказів і на спростування зафіксованого в акті перевірки факту порушення вимог пункту 9 статті 3 названого Закону внаслідок невиконання друку та незабезпечення зберігання фіскального звітного чека № 0635, що обумовлює правильність притягнення позивача до відповідальності у вигляді штрафних санкцій у сумі 340 грн. на підставі пункту 4 статті 17 цього Закону.
Посилання скаржника на обставини, які свідчать про порушення податковим органом порядку проведення перевірки, не мають правового значення для вирішення цього спору, адже, як випливає зі змісту частини другої статті 112 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», наслідком недотримання посадовими особами умов допуску до проведення перевірки є недопущення суб'єктом господарювання таких осіб до перевірки, однак не може бути підставою для звільнення останнього від відповідальності за вчинені правопорушення.
Слід також зазначити, що самі по собі дії податкової інспекції з проведення перевірки та оформлення її результатів є лише службовою діяльністю працівників податкового органу на виконання своїх посадових обов'язків із збирання доказової інформації щодо дотримання суб'єктом господарювання вимог чинного законодавства; такі дії не є юридично значимими, позаяк не мають безпосереднього впливу та стан суб'єктивних прав та обов'язків особи. А відтак відповідні дії не підлягають оскарженню в порядку адміністративного судочинства.
Отже, суди обґрунтовано відмовили у частині позовних вимог і щодо визнання незаконними дій посадових осіб ДПІ.
З урахуванням викладеного у апеляційного суду були відсутні підстави для скасування правильної та вмотивованої постанови окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим зі спору.
За таких обставин, керуючись статтями 220, 222, 223, 226, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України
1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Ялті Автономної Республіки Крим задовольнити.
2. Постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 19.10.2010 у справі № 2а-1164/10/9/0170 скасувати.
3. Постанову окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 06.04.2010 у справі № 2а-1164/10/9/0170 залишити в силі.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: М.І. Костенко
судді:С.Е. Острович
І.В. Приходько