"16" січня 2013 р. м. Київ К/9991/44386/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіВеденяпіна О.А.,
суддівЗайцева М.П.,
Цвіркуна Ю.І.,
секретаря судового засідання Кирилюка В.В.
за участю позивача ОСОБА_4,
розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення в Ленінському районі м. Вінниці №1 (Центр), правонаступником якого є Департамент праці і соціального захисту населення Вінницької міської ради, на постанову Ленінського районного суду м. Вінниці від 9 червня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 1 червня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління праці та соціального захисту населення в Ленінському районі м. Вінниці №1 (Центр), правонаступником якого є Департамент праці і соціального захисту населення Вінницької міської ради, про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,
У квітні 2009 року ОСОБА_4 звернувся в суд з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення в Ленінському районі м. Вінниці №1 (Центр) про визнання неправомірними дій та зобов'язання відповідача видати йому посвідчення інваліда війни ІІІ групи з 1 січня 2009 року.
Постановою Ленінського районного суду м. Вінниці від 9 червня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 1 червня 2010 року, позов ОСОБА_4 задоволено.
Визнано дії Управління праці та соціального захисту населення в Ленінському районі м. Вінниці №1 (Центр) щодо відмови у видачі ОСОБА_4 посвідчення інваліда війни ІІІ групи неправомірними.
Зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення в Ленінському районі м. Вінниці №1 (Центр) видати ОСОБА_4 посвідчення інваліда війни ІІІ групи з 1 січня 2009 року.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Управління праці та соціального захисту населення в Ленінському районі м. Вінниці №1 (Центр) подало касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19 грудня 2012 року допущено заміну відповідача - Управління праці та соціального захисту населення в Ленінському районі міста Вінниці №1 (Центр) його правонаступником -Департаментом праці і соціального захисту населення Вінницької міської ради.
Представник Департаменту праці і соціального захисту населення Вінницької міської ради, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, в судове засідання не з'явився.
Заслухавши позивача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач є громадянином, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням № 010605 від 12 лютого 1993 року, виданим Вінницькою обласною державною адміністрацією безстроково.
Відповідно до посвідчень серії НОМЕР_1 від 1 січня 1996 року, серії НОМЕР_2 від 11 лютого 2001 року та серії НОМЕР_3 від 19 січня 2004 року ОСОБА_4 з 1 січня 1996 року по 1 січня 2009 року був визнаний інвалідом війни ІІІ групи.
У зв'язку із закінченням терміну дії посвідчення серії НОМЕР_3 від 19 січня 2004 року, позивач звернувся до Вінницького обласного центру медико-соціальної експертизи (далі -МСЕК) за проходженням повторної комісії по встановленню інвалідності. Комісією МСЕК встановлено, що ОСОБА_4 є інвалідом ІІІ групи у зв'язку з захворюванням, пов'язаним з наслідками Чорнобильської катастрофи, одержаним в період проходження військової служби. Ці обставини підтверджуються довідкою МСЕК серії АС № 018641 від 4 листопада 2008 року.
З матеріалів справи вбачається, що Управлінням праці та соціального захисту населення в Ленінському районі м. Вінниці №1 (Центр) відмовлено позивачеві у продовженні дії посвідчення інваліда війни ІІІ групи з мотивів безпідставності видачі такого посвідчення раніше, у зв'язку з чим він звернувся до суду з даним позовом.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»до інвалідів війни, зокрема, належать інваліди з числа: військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов'язків військової служби, пов'язаних з перебуванням на фронті в інші періоди, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами.
Відповідно до статті 18 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»визначено, що ветеранам війни вручаються посвідчення та нагрудні знаки.
Підстави та порядок надання посвідчень ветеранам війни регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року № 302 «Про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни».
Згідно із пунктом 10 постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни»посвідчення інваліда війни видається на підставі довідки МСЕК про групу та причину інвалідності. Інвалідам війни, у яких групу інвалідності встановлено без терміну перегляду, видаються безтермінові посвідчення, іншим -на період встановлення групи інвалідності. У разі продовження медико-соціальною експертною комісією терміну чи зміни групи інвалідності в посвідчення вклеюється новий бланк, до якого вносяться відповідні записи.
Пунктом 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 22 лютого 1992 року № 83 «Про затвердження Положення про медико-соціальну експертизу і Положення про індивідуальну програму реабілітації та адаптації інваліда»передбачено, що медико-соціальні експертні комісії у своїй роботі керуються законами України, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, цим положенням та іншими нормативними актами.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_4
Доводи Управління праці та соціального захисту населення в Ленінському районі м. Вінниці № 1, викладені у касаційній скарзі, не спростовують висновків судів та встановлених обставин справи, не свідчать про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, тому підстав для скасування ухвалених судових рішень колегія суддів не вбачає.
Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення в Ленінському районі м. Вінниці №1 (Центр), правонаступником якого є Департамент праці і соціального захисту населення Вінницької міської ради, залишити без задоволення, а постанову Ленінського районного суду м. Вінниці від 9 червня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 1 червня 2010 року -залишити без змін.
Ухвала набирає законної з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.
Судді О.А. Веденяпін
М.П. Зайцев
Ю.І. Цвіркун