"16" січня 2013 р. м. Київ К-30235/10
Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.-головуючий, судді Острович С.Е., Приходько І.В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Чернігові (далі -ДПІ)
на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 12.04.2010
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.09.2010
у справі № 2а-599/10/2570
за позовом приватного підприємства "Технотекс" (далі -Підприємство)
до ДПІ
про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 12.04.2010, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.09.2010, позов задоволено; визнано нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ від 24.11.2009 № 0017601510/2.
На вказані судові акти ДПІ подано касаційну скаргу, в якій заявник просить їх скасувати та відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційних вимог з урахуванням такого.
Попередніми судовими інстанціями у розгляді цієї справи встановлено, що ДПІ було проведено камеральну перевірку податкової звітності Підприємства з податку на прибуток за І квартал 2009 року, оформлену актом від 17.04.2009 № 935/15-124; за наслідками цієї перевірки позивачеві було визначено податкове зобов'язання з названого податку в сумі 7954 грн. (у тому числі 7575 грн. за основним платежем та 379 грн. за штрафними санкціями) згідно з оспорюваним податковим повідомленням-рішенням.
Підставою для цього донарахування став висновок податкового органу про необхідність виключення з валових витрат Підприємства вартості товарно-матеріальних цінностей, отриманих від постачальника-нерезидента фірми Green European Line (Нідерланди) в рамках виконання контрактів від 27.11.2002 № GEL-T-02/2003 та від 18.08.2003 № СТ-03/2003, у зв'язку зі спливом строку позовної давності по кредиторській заборгованості позивача за ці товари.
Пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»під валовими витратами виробництва та обігу (далі - валові витрати) розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
В силу вимог підпункту 11.2.1 пункту 11.2 названого Закону датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;
або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).
Таким чином, як вірно зазначили суди, одержання позивачем товару від постачальника є юридичним фактом, з яким Закон пов'язує виникнення у платника права на зменшення оподатковуваного доходу на суму витрат, що складаються з вартості цього товару. У той же час Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»не містить положень, які б передбачали необхідність коригування валових витрат платника, сформованих по першій події (оприбуткування товару), у зв'язку з відсутністю оплати товару платником (покупцем); приписи названого Закону не дають підстави для висновку про обов'язок платника здійснити відповідне коригування й у разі списання непогашеної кредиторської заборгованості.
Як випливає зі змісту підпункту 1.22.1 пункту 1.22 статті 1 Закону, безповоротною фінансовою допомогою є сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності, якщо по закінченні терміну позовної давності боржник не розрахувався за отримані раніше товари (роботи, послуги).
В силу вимог підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 названого Закону валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України "Про списання вартості несплачених обсягів природного газу".
Отже, у разі непроведення оплати за поставлені товари після спливу строку позовної давності вирівнювання бази оподаткування податку на прибуток у податковому обліку покупця відбувається шляхом збільшення валового доходу на суму безповоротної фінансової допомоги (яка включає вартість неоплачених товарів), однак без одночасного зменшення суми валових витрат такого покупця.
Оскільки Підприємством було включено до валового доходу в І кварталі 2009 року вартість отриманих, але не оплачених товарів у сумі 30298 грн., то підстави для висновку про заниження позивачем бази оподаткування податку на прибуток та, відповідно, для донарахування оспорюваної суми податкового зобов'язання, відсутні.
Таким чином, висновки судів, покладені в основу рішення про задоволення цього позову, відповідають вимогам чинного податкового законодавства та обставинам справи, встановленим на підставі правильної та об'єктивної оцінки наявних у справі доказів. Інша ж оцінка скаржником фактичних обставин справи та тлумачення закону не є свідченням судової помилки.
Порушення норм матеріального чи процесуального права, які є підставою для скасування оскаржуваних рішень попередніх судових інстанцій, судом касаційної інстанції не встановлені.
З урахуванням викладеного, керуючись статтями 220, 2201, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд
Касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Чернігові відхилити, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 12.04.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.09.2010 у справі № 2а-599/10/2570 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: М.І. Костенко
судді:С.Е. Острович
І.В. Приходько