14 січня 2013 року м. Київ В/800/129/13
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Сороки М.О.,
Мироненка О.В.,
Чумаченко Т.А.,
Васильченко Н.В.,
Розваляєвої Т.С.,
розглянувши заяву Харківської обласної митниці Державної митної служби України про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 27 вересня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_6 до Харківської обласної митниці Державної митної служби України про визнання незаконними дій та нечинною постанови від 2 грудня 2008 року,-
Постановою Київського районного суду м. Харкова від 10 серпня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2009 року, позов задоволено.
Визнано незаконною та скасовано постанову Харківської митниці від 2 грудня 2008 року у справі про порушення митних правил № 761/80000/08 про визнання митного брокера ТОВ «ЛАК МУС ЛТД»ОСОБА_6 винним у вчинені правопорушення за статтею 355 Митного кодексу України і про стягнення адміністративного штрафу в розмірі 8500 грн., закрито справу про порушення митних правил № 761/80000/08.
Ухвалою Вищого адміністративного суду від 27 вересня 2012 року касаційну скаргу Харківської обласної митниці Державної митної служби України залишено без задоволення, а постанову Київського районного суду м. Харкова від 10 серпня 2009 року і ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2009 року -без змін.
Не погоджуючись з ухвалою суду касаційної інстанції, Харківська обласна митниця Державної митної служби України звернулась до Вищого адміністративного суду України із заявою про допуск до перегляду Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду від 27 вересня 2012 року.
У заяві заявник порушує питання про скасування ухвали Вищого адміністративного суду від 27 вересня 2012 року з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Посилається на неоднакове застосування Вищим адміністративним судом України, як судом касаційної інстанції, одних і тих самих норм матеріального права, що, на її думку, потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
В заяві зазначає, що ухвала Вищого адміністративного суду від 27 вересня 2012 року у справі №К-2291/10 прийнята з неоднаковим застосуванням одних і тих самих норм матеріального права ніж в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 8 грудня 2011 року.
На думку Харківської обласної митниці Державної митної служби України суди касаційних інстанцій, застосовуючи одні і ті ж норми матеріального права у подібних правовідносинах ухвалили різні за змістом судові рішення.
Вивчивши заяву Харківської обласної митниці Державної митної служби України та додані до неї матеріали, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку про відсутність підстав для допуску до перегляду Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 27 вересня 2012 року у зазначеній справі, оскільки у даному випадку мають місце різні обставини справи та відсутнє неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах і прийняття різних за змістом судових рішень.
Відповідно до статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах та встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.
Пленум Вищого адміністративного суду України у пункті 4 постанови від 13 грудня 2010 року № 2 "Про судову практику застосування статей 235-240 Кодексу адміністративного судочинства України" роз'яснив судам, що заява про перегляд рішення з підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах може бути подана за наявності таких складових: неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права, ухвалення різних за змістом судових рішень; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
Під неоднаковим застосуванням одних і тих самих норм матеріального права необхідно розуміти, зокрема, різне тлумачення змісту і сутності правових норм, на підставі якого зроблено висновок про різний зміст суб'єктивних прав і обов'язків учасників відповідних правовідносин, у тому числі про наявність та обсяг прав і/або обов'язків осіб, які беруть участь у справі, різне застосування правил конкуренції правових норм при вирішенні колізій між ними з урахуванням ієрархії цих правових норм, а також дії норм у часі, просторі та за колом осіб, тобто різне незастосування закону, який підлягав застосуванню, різне визначення предмета регулювання правових норм, зокрема застосування різних правових норм для регулювання одних і тих самих відносин або поширення дії норми на певні правовідносини в одних випадках і незастосування цієї самої норми до аналогічних відносин в інших випадках, тобто різне застосування закону, який не підлягав застосуванню, різне застосування правил аналогії права чи закону в подібних правовідносинах.
Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.
Згідно із оскаржуваною ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27 вересня 2012 року предметом спору у справі є правомірність постанови митного органу про порушення митних правил та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу за порушення, передбачене статтю 355 чинного на час спірних правовідносин Митного кодексу України (далі -МК України). Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, якими позов задоволено. Встановлено, що за результатом висновку лабораторії Відділу номенклатури та класифікації товарів Харківської митниці виявлено, що товар, заявлений митним брокером ОСОБА_6 у вантажно-митний декларації, слід декларувати як два з різними кодами за Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі - УКТЗЕД). Після зміни коду товару ставка ввізного мита збільшилась по другому коду, що свідчить, на переконання митного органу, про заявлення позивачем в митній декларації неправдивих відомостей про товар. Задовольняючи позов, суди виходили з необґрунтованості доводів митниці щодо заявлення позивачем у митній декларації неправдивих даних та відсутності у його діях умислу з метою зменшення розміру податків та спричинення недобору митних платежів.
Такий висновок обґрунтовано тим, що у відповідності до пункту 12 Порядку роботи відділу контролю митної вартості та класифікації товарів регіональної митниці, митниці при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого Наказом Державна митна служба України № 667 від 07.08.2007, якщо відділом контролю митної вартості та класифікації товарів регіональної митниці, митниці приймається Рішення, яке не відповідає інформації, заявленій декларантом у вантажно-митній декларації, то ця вантажно-митна декларація не може використовуватися для митного оформлення класифікованого товару. Для здійснення митного оформлення класифікованого товару митному органу подається нова вантажно-митна декларація.
Крім того зазначено, що в порушення вимог статті 390 МК України справа про порушення митних правил була розглянута за відсутності ОСОБА_6 та без належного повідомлення його про місце і час її розгляду.
Між тим, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 8 грудня 2011 року, на яку посилається Харківська обласна митниця Державної митної служби, залишені без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій про відмову у задоволенні позову, пов'язаного також з правомірністю постанов про порушення митних правил, постановлених в порядку статті 355 МК України. Судове рішення обґрунтоване тим, що митним брокером під час митного декларування товару не використані надані йому права щодо вжиття необхідних заходів для забезпечення правильного його декларування, зокрема, не використано право оформити тимчасову декларацію при виникненні спірних питань класифікації товару, відповідно до наказу Державної митної служби України № 932 від 30.12.2003, на отримання попереднього рішення щодо класифікації та кодування товарів згідно УКТЗЕД, відповідно до наказу Державної митної служби України № 238 від 04.04.2005, провести ідентифікаційний огляд товарів та інших предметів, відповідно до наказу Державної митної служби України № 174 від 01.04.2002.
Таким чином суди дійшли висновку про наявність з боку митного брокера умислу щодо неправильного заявленого у митній декларації коду товару, що призвело до зменшення розміру нарахованих митних платежів, а відтак законність постанов митного органу про притягнення його до відповідальності.
Отже у даному випадку відсутнє неоднакове застосування судами касаційних інстанцій одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Враховуючи наведене, обговоривши доводи заяви та виходячи з мети судового перегляду, колегія суддів не знаходить підстав для допуску заяви до провадження.
Керуючись статтями 236-240 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України,
У допуску до перегляду Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 27 вересня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_6 до Харківської обласної митниці Державної митної служби України про визнання незаконними дій та нечинною постанови від 2 грудня 2008 року -відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: