"15" січня 2013 р. м. Київ К-18558/09
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді: Вербицької О.В.
суддів: Маринчак Н.Є.,
Муравйова О.В.
за участю секретаря: Малюги Ю. В.
представників:
позивача: Мезінова О.Г.
відповідача : не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод"
на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2009 року
у справі № 6/925/07
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод"
до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Миколаєві
про скасування рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод" (далі по тексту - позивач, ТОВ «МГЗ») звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Миколаєві (далі по тексту - відповідач, СДПІ) про скасування рішення.
Постановою господарського суду Миколаївської області від 14 лютого 2007 року позов задоволено повністю.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2009 року скасовано постанову господарського суду Миколаївської області від 14 лютого 2007 року. Прийнято нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Позивач, не погоджуючись з вищевказаним рішенням суду апеляційної інстанції, оскаржив його у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
У запереченні на касаційну скаргу СДПІ, посилаючись на те, що суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, просить касаційну скаргу позивача залишити без задоволення.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, представника позивача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо наступного.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту -КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що СДПІ було проведено невиїзну позапланову перевірку ТОВ «МГЗ»з питань дотримання вимог валютного законодавства за зовнішньоекономічним контрактом № 15-201-0107 від 20.01.2007 за період з 01.01.2007 по 01.08.2007, за результатами якої складено акт від 03.09.2007 року №688/36/33133003.
В акті перевірки зазначено, що позивачем порушено ст. 2 Закону України від 23.09.1994 № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»п. 3.1 Інструкції про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 24.03.99 № 136, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 28.05.99 за № 338/3631, а саме перевищено строки поставки продукції по імпортним контрактам (90 календарних днів).
На підставі висновків, що викладені в акті перевірки, СДПІ прийняла рішення №00013936/0 від 17.09.2007 року, яким до позивача застосовані штрафні санкції у розмірі 222615, 22 грн.
За результатами адміністративного оскарження, податкове повідомлення-рішення №00013936/0 від 17.09.2007 року залишено без змін, а скарга позивача - без задоволення.
08 листопада 2007 року СДПІ на підставі вищевказаного акту прийняла рішення № 00013936/1 про застосування штрафних (фінансових) санкцій.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає помилковим вищевикладений висновок суду апеляційної інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог ТОВ «МГЗ»з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (далі -Закон № 185/94-ВР) імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України.
Згідно із ст. 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" (далі -Закон № 959-XІІ) імпорт (імпорт товарів) - купівля (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами.
Імпортна операція у розумінні статті 2 Закону № 185/94-ВР передбачає здійснення суб'єктом господарювання імпорту.
При цьому моментом здійснення імпорту відповідно до абзацу 38 статті 1 Закону № 959-XІІ є момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.
Відповідно до п. 2 ст. 1 Митного кодексу України ввезення товарів і транспортних засобів на митну територію України, вивезення товарів і транспортних засобів за межі митної території України - сукупність дій, пов'язаних із переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України у відповідному напрямку.
Частиною другою ст. 43 Митного кодексу України передбачено, що у разі ввезення на митну територію України товарів і транспортних засобів митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України.
Відповідно до статті 44 Митного кодексу України товари, що переміщуються через митний кордон України, разом з їх упаковкою та маркуванням, транспортні засоби, якими вони переміщуються через митний кордон, а також документи на ці товари і транспортні засоби пред'являються для контролю митним органам у незмінному стані в пунктах пропуску через митний кордон України та в інших місцях митної території України, встановлених митними органами для здійснення митного контролю та оформлення, не пізніше ніж через три години після прибуття зазначених товарів і транспортних засобів у пункт пропуску або таке місце.
За змістом частини третьої статті 71 Митного кодексу України митне оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України резидентами (крім громадян), крім випадків переміщення товарів і транспортних засобів через територію України у режимі транзиту, здійснюється митними органами, у зонах діяльності яких розташовані ці резиденти.
Засвідчення митним органом прийняття товарів, транспортних засобів та документів на них до митного контролю та митного оформлення здійснюється шляхом проставлення відповідних відміток на митній декларації та товаросупровідних документах (ч. 2 ст. 72 Митного кодексу України).
Разом з тим, відповідно до статті 92 Митного кодексу України якщо митне оформлення товарів і транспортних засобів у повному обсязі відповідно до їх митного режиму здійснюється не в місці перетинання митного кордону, митному органу у пункті пропуску на митному кордоні України подаються транспортні, комерційні та інші супровідні документи, що містять відомості про товари і транспортні засоби, достатні для прийняття рішення про можливість їх пропуску через митний кордон України.
Крім того, частиною першою статті 95 Митного кодексу України передбачено, що переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України здійснюється через пункти пропуску на митному кордоні України, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
Відповідно до п. 1.8 Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої наказом Державної митної служби України від 09 липня 1997 року № 307, моментом перетину кордону при перевезеннях іншими видами транспорту (у тому числі залізничним та автомобільним) при імпорті вважається початок або здійснення митного оформлення в пункті пропуску через митний кордон України на шляху переміщення товару.
Згідно із положеннями п. 2 Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09 червня 1997 року № 574, вантажна митна декларація - письмова заява встановленої форми, що подається митному органу і містить відомості про товари та транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України, митний режим, у який вони заявляються, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування податків, зборів та інших платежів.
Положеннями п. 8 Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09 червня 1997 року № 574 (далі - Положення), передбачено, що оформлена вантажна митна декларація, тобто заповнена у звичайному порядку вантажна митна декларація, яка містить на всіх її аркушах відбиток особистої номерної печатки посадової особи митниці, що здійснила митне оформлення товарів і транспортних засобів, є підтвердженням надання особі права на розміщення товарів та/або транспортних засобів у заявленому митному режимі і прав та обов'язків зазначених у вантажній митній декларації осіб щодо здійснення ними відповідних фінансових, господарських та інших операцій.
Судами попередніх інстанцій встановлено, 20 січня 2007 року між ТОВ «МГЗ»та компанією Petrochemical Group (Suisse) S.A.»(Швейцарія) було укладено контракт купівлі - продажу соди каустичної. Згідно вказаного контракту Швейцарська компанія (продавець) зобов'язалась поставити, а ТОВ «МГЗ»(покупець) -прийняти та сплатити товар. На виконання умов імпортного контракту 15 лютого 2007 року позивач перерахував на адресу продавця -нерезидента валютні кошти в сумі 288119,10 доларів США, що за курсом НБУ (5,05) становить 1455000,95 гривень. 06 липня 2007 року було імпортовано гідроксид натрію у кількості 1999,820 тон згідно оформленої вантажної митної декларації (надалі -ВМД) типу ІМ -40 №504010000/7/001501 від 06.07.2007 року. Фактурна вартість імпортованого товару складає 14 55001, 46 гривень, що за курсом НБУ (5,05) становить 288119,10 доларів США.
Крім того, судами попередніх інстанцій було встановлено, що фактично імпортований позивачем товар перетнув митний кордон України у 90-денний термін.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, що моментом поставки імпортованого товару є його фактичне переміщення через митний кордон України згідно з відміткою пункту пропуску регіональної митниці про взяття товару під митний контроль України, а не дата оформлення вантажної митної декларації.
Слід зазначити, що вищевказана позиція міститься також в постановах Верховного Суду України від 1 липня 2009 року, 22 грудня 2009 року, 4 липня 2011 року та 16 січня 2012 року.
Відповідно до п. 1 ст. 244-2 КАС України суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.
За таких обставин, судова колегія вважає, що суд першої інстанції, правильно оцінивши обставини справи, ухвалив рішення відповідно до закону, яке помилково скасовано судом апеляційної інстанції, отже, відповідно до вимог статті 226 КАС України постанова апеляційної інстанції підлягає скасуванню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210, 214-215, 220, 221, 223, 226, 230, суд -
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод" задовольнити.
Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2009 року - скасувати.
Постанову господарського суду Миколаївської області від 14 лютого 2008 року -залишити в силі.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя О.В. Вербицька
Судді Н.Є. Маринчак
О.В. Муравйов