15 січня 2013 року м. Київ К-36496/10
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.
суддів: Голубєвої Г.К.
Лосєва А.М.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим
на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25 листопада 2009 року
та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2010 року
у справі № 2а-9883/09/11/0170
за позовом Державного підприємства «Кримські генеруючі системи»
до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим
про визнання протиправними та скасування повідомлень, зобов'язання вчинити певні дії, -
Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25 листопада 2009 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2010 року, позов Державного підприємства «Кримські генеруючі системи»(позивач) до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим (відповідач) задоволено повністю. Визнано протиправними дії ДПІ в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим щодо здійснення розподілу суми, сплаченої відповідно до платіжного доручення № 1077 від 31 липня 2009 року, в розмірі 25 523,00 грн., а також її зарахування в рахунок погашення податкового боргу та пені. Визнано протиправними дії ДПІ в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим щодо здійснення розподілу суми, сплаченої відповідно до платіжного доручення № 1076 від 31 липня 2009 року, в розмірі 37,00 грн., а також її зарахування в рахунок погашення податкового боргу та пені. Зобов'язано ДПІ в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим відобразити в особовому рахунку ДП «Кримські генеруючі системи»суми, перераховані відповідно до платіжних доручень № 1077 від 31 липня 2009 року в розмірі 25 523,00 грн. та № 1076 від 31 липня 2009 року в розмірі 37,00 грн., згідно з призначенням платежу. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ДП «Кримські генеруючі системи»3,40 грн. судового збору.
Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.
В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, ставиться питання про скасування постановлених у справі судових рішень та прийняття нового -про відмову в позові.
В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25 листопада 2009 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2010 року -без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивачем подано до податкового органу декларацію з податку на прибуток підприємства за півріччя 2009 року, в якій визначено до сплати суму податкового зобов'язання в розмірі 25 523,00 грн., а також авансові внески, нараховані на суму дивідендів та прирівняних до них платежів, в розмірі 450,00 грн.
Платіжним дорученням № 1077 від 31 липня 2009 року, яке містить реквізит «Призначення платежу», позивачем перераховано узгоджену суму податкового зобов'язання з податку на прибуток за півріччя 2009 року в розмірі 25 523,00 грн.
Крім того, платіжним дорученням № 1076 від 31 липня 2009 року, яке містить реквізит «Призначення платежу», ДП «Кримські генеруючі системи» перераховано авансовий платіж з податку на прибуток за третій квартал 2009 року в розмірі 37,00 грн.
Проте, відповідачем сплачені позивачем суми розподілено на погашення податкового боргу та пені, про що на адресу ДП «Кримські генеруючі системи» направлено повідомлення № 101090109343414 від 03 серпня 2009 року та № 101090109343415 від 03 серпня 2009 року.
Задовольняючи позов повністю, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.
Відповідно до підпункту 16.3.3 пункту 16.3 статті 16 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -Закон № 2181-III) при частковому погашенні податкового боргу сума такої частки визначається з урахуванням пені, нарахованої на таку частку. Податковий борг, що погашається частково, сплачується разом зі сплатою пені, нарахованої відповідно до такої частки, єдиним платіжним документом, в якому суми такого податкового боргу та такої пені визначаються окремо. Платіжні документи, які не містять окремо виділену суму податкового боргу та суму пені, не приймаються до виконання.
Якщо платник податків не сплачує пеню разом зі сплатою податкового боргу (його частини) або не визначає її окремо у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеної пропорції), то податковий орган самостійно здійснює розподіл такої сплаченої суми на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини), та надсилає такому платнику податків повідомлення, в якому міститься зазначена інформація.
З аналізу положень підпункту 16.3.3 пункту 16.3 статті 16 Закону № 2181-III вбачається, що прийняття податковим органом повідомлення про розподіл сплаченої платником податку суми можливе лише у випадку, коли платник сплачує податковий борг та не сплачує пеню, нараховану на такий податковий борг.
В свою чергу, згідно з підпунктом 7.1.1 пункту 7.1 статті 7 Закону № 2181-III джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку.
Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.
Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -Інструкція), передбачено, що кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції.
Відповідно до пункту 3.8 Інструкції реквізит «Призначення платежу»платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.
Таким чином, самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум в рахунок погашення податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані платником в реквізиті «Призначення платежу»платіжного доручення під час перерахування поточних податкових зобов'язань до бюджету, є неправомірним.
За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25 листопада 2009 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2010 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.
Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25 листопада 2009 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий Рибченко А.О.
Судді Голубєва Г.К.
Лосєв А.М.