15 січня 2013 року м. Київ К-30766/10
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.
суддів: Голубєвої Г.К.
Лосєва А.М.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державного казначейства України у Київській області
на постанову Київського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2009 року
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2010 року
у справі № 2-а-9511/09/1070
за позовом Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області
до Управління Державного казначейства у Києво-Святошинському районі Головного управління Державного казначейства України у Київській області
про визнання протиправним та скасування рішення, -
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2009 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2010 року, позов Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області (позивач) до Управління Державного казначейства у Києво-Святошинському районі Головного управління Державного казначейства України у Київській області (відповідач) задоволено. Скасовано рішення № 7 від 18 серпня 2009 року про нарахування штрафу за неповне або несвоєчасне повернення суми надміру сплаченого податку з доходів фізичних осіб.
Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями у справі, Головне управління Державного казначейства України у Київській області звернулось до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з підстав порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2009 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2010 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що до ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області від ОСОБА_3 надійшла декларація про доходи, одержані з 01 січня по 31 грудня 2008 року, в якій реалізовано право на податковий кредит з витрат, понесених на страхування життя у 2008 році.
В свою чергу, позивачем проведено перевірку правильності заповнення декларації та здійснено розрахунок сум податку з доходів фізичних осіб, що підлягає поверненню платнику податку або сплаті до бюджету, у тому числі у зв'язку з нарахуванням кредиту, а також передано УДК у Києво-Святошинському районі ГУДК України у Київській області висновок № 413 від 08 квітня 2009 року про повернення податкового кредиту ОСОБА_3 в розмірі 168,84 грн.
Відповідачем вказані кошти перераховано на вказаний ОСОБА_3 рахунок у банку.
З огляду на те, що ОСОБА_3 протягом місяця не з'явилась за отриманням коштів, вони були повернуті банком на розрахунковий рахунок податку з доходів найманих працівників УДК у Києво-Святошинському районі ГУДК України у Київській області за закінченням строку зберігання.
В подальшому 12 червня 2009 року ОСОБА_3 повторно звернулась до податкового органу з проханням повернути суму податкового кредиту, у зв'язку з чим позивачем повторно передано УДК у Києво-Святошинському районі ГУДК України у Київській області висновок № 765 від 22 червня 2009 року про повернення податкового кредиту в розмірі 168,84 грн.
Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.
Відповідно до пункту 5 Порядку взаємодії органів державної податкової служби України, фінансових органів та органів Державного казначейства України в процесі повернення помилково та/або надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) платникам податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України від 03 лютого 2005 року № 58/78/22 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -Порядок), повернення помилково та/або надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) у випадках, передбачених податковими законами, здійснюється виключно на підставі заяви платника податку (за винятком повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб), яка може бути подана не пізніше 1095 дня, наступного за днем виникнення такої переплати.
Пунктом 7 Порядку передбачено, що за платежами, належними державному бюджету, орган державної податкової служби України в термін не пізніше ніж п'ять робочих днів від дати отримання заяви платника передає висновки згідно з Реєстром висновків для виконання відповідному територіальному органу Державного казначейства України.
Згідно з приписами підпункту «а»підпункту 20.4.1 пункту 20.4 статті 20 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) особою, яка несе відповідальність за неповне або несвоєчасне повернення суми надміру сплаченого податку, у тому числі внаслідок застосування права на податковий кредит, є, зокрема, податковий орган у разі, якщо порушує строки подання розрахунку такої суми або занижує його розмір.
Разом з тим, як встановлено судами, отримання ОСОБА_3 коштів з порушення строку відбулось не з вини позивача, а у зв'язку з тим, що платник податку протягом місяця не звертався до установи банку для їх одержання.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшли вірного висновку, що у відповідача були відсутні правові підстави для винесення рішення про нарахування ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області штрафу за неповне або несвоєчасне повернення суми надміру сплаченого податку з доходів фізичних осіб.
За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування постанови Київського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2009 року та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2010 року.
Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Головного управління Державного казначейства України у Київській області відхилити, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий Рибченко А.О.
Судді Голубєва Г.К.
Лосєв А.М.