"08" січня 2013 р. м. Київ К/9991/33310/12
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.
суддів: Голубєвої Г.К.
Федорова М.О.
за участю секретаря судового засідання: Лисенко Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби
на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 липня 2011 року
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2012 року
у справі № 2а-3154/11/2670
за позовом ОСОБА_3
до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби
про скасування податкових повідомлень, -
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 липня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2012 року, позов ОСОБА_3 (позивач) до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби (відповідач) задоволено повністю. Скасовано податкові повідомлення № 0004601702/0 від 27 травня 2010 року та № 0004601702/1 від 20 серпня 2010 року.
Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.
В поданій касаційній скарзі, ДПІ у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 липня 2011 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2012 року та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення -без змін.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що між ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фондова компанія «Професіонал»укладено договір № Д38-3/09 від 24 березня 2009 року купівлі-продажу цінних паперів, відповідно до умов якого позивачем придбано прості іменні акції Відкритого акціонерного товариства «Рівнельон»на суму в розмірі 65 747 419,18 грн., що підтверджується актом прийому-передачі цінних паперів від 30 березня 2009 року.
Оплату за вказані цінні папери здійснено шляхом видачі позивачем продавцю чотирьох простих векселів на загальну суму в розмірі 65 747 419,18 грн.
В подальшому між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Профіт Брок»укладено договір № Д21/5-2009 від 26 березня 2009 року купівлі-продажу цінних паперів, на виконання умов якого позивачем продано прості іменні акції ВАТ «Рівнельон»на суму в розмірі 65 747 419,18 грн., що підтверджується актом прийому-передачі цінних паперів від 31 березня 2009 року.
Також, судами встановлено, що 20 травня 2010 року позивачем подано до податкового органу декларацію про доходи, одержані з 01 січня по 31 грудня 2009 року, в якій, серед іншого, задекларовано витрати на придбання цінних паперів у TOB «Фондова компанія «Професіонал»на суму в розмірі 65 747 419,18 грн. та доходи від продажу цінних паперів TOB «Профіт Брок»на таку ж суму, а також визначено суму нарахованого та утриманого податку в розмірі 0,00 грн.
На підставі даних декларації позивачем винесено податкове повідомлення № 0004601702/0 від 27 травня 2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 9 862 112,88 грн.
За результатами адміністративного оскарження скарги позивача залишено без задоволення, а також прийнято податкове повідомлення № 0004601702/1 від 20 серпня 2010 року.
Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.
Відповідно пункту 1.2 статті 1 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -Закон № 889-IV) доходом є сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.
Пунктом 4.1 статті 4 Закону № 889-IV передбачено, що загальний річний оподатковуваний дохід складається з суми загальних місячних оподатковуваних доходів звітного року, а також іноземних доходів, одержаних протягом такого звітного року.
Згідно з підпунктом 9.6.2 пункту 9.6 статті 9 Закону № 889-IV інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що розраховується виходячи із суми витрат, понесених у зв'язку з придбанням такого активу, з урахуванням норм підпункту 9.6.4 цього пункту.
До продажу інвестиційного активу прирівнюються також операції з обміну інвестиційного активу на інший інвестиційний актив.
Підпунктом 9.6.7 пункту 9.6 статті 9 Закону № 889-IV передбачено, що під терміном «інвестиційний актив»розуміється пакет цінних паперів чи корпоративні права, виражені в інших, ніж цінні папери, формах, випущені одним емітентом, а також банківські метали, придбані у банку, незалежно від місця їх подальшого продажу; під терміном «пакет цінних паперів»розуміється окремий цінний папір чи сукупність ідентичних цінних паперів; під терміном «ідентичний цінний папір»розуміються цінні папери, випущені одним емітентом за тотожними умовами емісії, виплати доходу, викупу чи погашення.
При цьому, слід зазначити, що відповідно до роз'яснення Державної податкової адміністрації України (чинного на час виникнення спірних правовідносин), наданого листом № 5764/Х/17-0715 від 23 листопада 2007 року, векселі не є емісійними цінними паперами, а тому з метою застосування норм пункту 9.6 статті 9 Закону № 889-IV немає підстав розглядати їх як інвестиційні активи.
В подальшому листом № 1886/7/17-0717 від 01 лютого 2010 року ДПА України відкликано лист № 5764/Х/17-0715 від 23 листопада 2007 року, проте роз'яснено, що відповідно до підпункту «г»підпункту 4.4.2 пункту 4.4 статті 4 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 2181-III) платників податків, які діяли на підставі цього роз'яснення, не може бути притягнуто до відповідальності тільки у зв'язку з тим, що в по дальшому таке роз'яснення змінено, скасо вано або надано нове роз'яснення, що суперечить попередньому.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшли вірного висновку, що з огляду на приписи підпункту «г»підпункту 4.4.2 пункту 4.4 статті 4 Закону № 2181-III позивач не може бути притягнутим до відповідальності на підставі того, що в подальшому узагальнююче податкове роз'яснення відкликано.
Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 липня 2011 року та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2012 року.
Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 липня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2012 року -без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий Рибченко А.О.
Судді Голубєва Г.К.
Федоров М.О.