"08" січня 2013 р. м. Київ К/9991/34364/12
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.
суддів: Голубєвої Г.К.
Федорова М.О.
розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАН Укрейн»
на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2011 року
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2012 року
у справі № 2а-15113/11/2670
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАН Укрейн»
до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «ПАН Укрейн»(позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва (відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000022307 від 30 червня 2011 року.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2012 року, в адміністративному позові відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, позивач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.
В поданій касаційній скарзі, ТОВ «ПАН Укрейн», посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2011 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2012 року та прийняти нове рішення про задоволення позову.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «ПАН Укрейн»з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при взаємовідносинах з платником податків -Товариством з обмеженою відповідальністю «Моней Фарм»за квітень -червень 2010 року, за результатами якої складено акт № 267/23-7-21466335 від 20 червня 2011 року.
На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000022307 від 30 червня 2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 307 709,00 грн. (246 167,00 грн. -основний платіж, 61 542,00 грн. -штрафні (фінансові) санкції).
Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -Закон № 168/97-ВР) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних на його адресу ТОВ «Моней Фарм», з підстав відсутності факту реального вчинення господарських операцій та, як наслідок, нікчемності договору субпідряду № 01-04 від 01 квітня 2010 року та договору підряду № 02-04 від 15 квітня 2010 року, укладених між ТОВ «ПАН Укрейн»та вказаним контрагентом.
Зазначений висновок контролюючим органом зроблено з огляду на те, що постачальник позивача не має основних засобів, трудових та матеріальних ресурсів, необхідних для здійснення основного виду діяльності, а його місцезнаходження встановити не має можливості.
Також, як на підставу для визнання договорів нікчемними відповідач посилався на факт порушення Слідчим відділом податкової міліції Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва кримінальної справи № 51-3099 за фактом створення фіктивного підприємства ТОВ «Моней Фарм»з метою прикриття незаконної діяльності, за ознаками складу злочину, передбаченого частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України.
Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про нікчемність договорів, укладених між ТОВ «ПАН Укрейн»та ТОВ «Моней Фарм», оскільки, позивачем не доведено наявності наміру в контрагента на реальне настання правових наслідків за вказаними правочинами, зокрема, фактичної наявності у ТОВ «Моней Фарм»необхідних основних фондів, устаткування та трудових ресурсів для виконання ремонтних робіт на об'єктах ТОВ «ПАН Укрейн».
Крім того, суди виходили з несплати постачальником податкових зобов'язань з податку на додану вартість по правовідносинах із позивачем в охоплений перевіркою період, що, на думку судових інстанцій, свідчить про завдання шкоди державному бюджету.
Проте, з такими висновками погодитись не можна, з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Як встановлено судами, ТОВ «ПАН Укрейн»включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачені в ціні придбаних у ТОВ «Моней Фарм»ремонтних робіт, на підставі належним чином оформлених податкових накладних.
Крім того, на момент виписки на адресу позивача вказаних податкових накладних його постачальник був зареєстрований як платник податку на додану вартість, про що мав відповідне Свідоцтво.
При цьому, слід зазначити, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.
Що стосується доводів відповідача про нікчемність спірних договорів, то відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) нікчемним є правочин, який порушує публічний порядок, тобто спрямований на незаконне заволодіння майном держави.
Поряд з цим, за змістом частини 2 статті 215 ЦК України головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом, а не актами податкової перевірки. Вказані ж в актах податкових органів недоліки, допущені суб'єктами господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки, чинне законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину.
Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Разом з тим, податковим органом не надано документальних підтверджень відсутності фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірними договорами, наявності факту узгодженості його дій з ТОВ «Моней Фарм»з метою незаконного отримання податкових вигод або обізнаності позивача з такими діями постачальника.
Таким чином, твердження відповідача про нікчемність укладених позивачем з ТОВ «Моней Фарм»правочинів є необґрунтованими належними засобами доказування припущеннями, оскільки, позиція податкового органу щодо суперечності спірних угод інтересам держави не підкріплена належними доказами чи відповідними судовими рішеннями.
Згідно із статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.
Відповідно ж до частини 2 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, законним вважається рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
За наведених обставин та з урахуванням викладеного, порушення судами норм матеріального права є підставою для скасування постановлених у справі судових рішень та прийняття нової постанови про задоволення позову.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАН Укрейн»задовольнити.
Скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2012 року.
Прийняти у справі нову постанову, якою позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000022307 від 30 червня 2011 року.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий Рибченко А.О.
Судді Голубєва Г.К.
Федоров М.О.