Справа № 2а/2470/522/12
Головуючий у 1-й інстанції: Бойко О.Я.
Суддя-доповідач: Боровицький О. А.
15 січня 2013 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді: Боровицького О. А.
суддів: Гонтарука В. М. Драчук Т. О.
при секретарі судового засідання : Александровій К.В.
за участю:
позивача: ОСОБА_2
представника відповідача: Катреняк-Гладка Ю.І.
представника відповідача: Гуржуй Л.К.
прокурора: Гембери С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2012 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Державної казначейської служби України у Хотинському районі Чернівецької області, Державної казначейської служби України, Міністерства фінансів України про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу , -
ОСОБА_2 звернувся в суд з адміністративним позовом, в якому зазначав, що наказом виконуючого обов'язки начальника Головного управління Державного казначейства України у Чернівецькій області від 10 серпня 2007 року № 61-ос його звільнено з посади начальника управління Державного казначейства у Хотинському районі Головного управління Державного казначейства України у Чернівецькій області у зв'язку з нез'явленням на роботу більше чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності від загального захворювання згідно пункту 5 статті 40 Кодексу законів про працю України.
Вважаючи звільнення незаконним, просив поновити на роботі, стягнути середню заробітну плату за час вимушеного прогулу та відшкодувати моральну шкоду у зв'язку з порушенням трудових прав.
12 жовтня 2012 року Чернівецьким окружним адміністративним судом постановлено у задоволенні адміністративного позову відмовити.
Позивач, не погодившись з ухваленим судом першої інстанції рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права при постановленні рішення, невідповідність висновків суду обставинам справи, недоведення обставин справи, які суд вважав встановленими, просив скасувати постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2012 року та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Аргументуючи доводи апеляційної скарги, апелянт вказує, зокрема, на те, що в даному випадку були порушені норми матеріального права, які забороняють розірвання трудового договору з працівником за ініціативою власника або уповноваженого ним органу в період перебування працівника у відпустці, адже, як вважає апелянт, в судовому засіданні було беззаперечно встановлено, що звільнення його з роботи відбулось в той період, коли позивач перебував у щорічній відпустці, термін відпустки йому ніхто не зменшував, ніхто не мав права переносити цей термін на менший період, або взагалі не надавати щорічну відпустку.
Головне управління Державної казначейської служби України у Чернівецькій області в письмових запереченнях на апеляційну скаргу відповідача, що надійшли до суду апеляційної інстанції 02 січня 2013 року (вх. №84/13), просить відмовити в задоволенні вимог апеляційної скарги ОСОБА_2, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 12.10.2012 року - без змін, вважаючи, що суд першої інстанції всебічно і об'єктивно здійснив судовий розгляд, дослідив всі обставини справи та виніс обґрунтовану постанову з дотриманням всіх вимог матеріального та процесуального права.
Міністерство фінансів України, скориставшись правом наділеним положеннями статті 191 КАС України, подав заперечення №31-1503006-26/30752 від 25.12.2012 року на апеляційну скаргу ОСОБА_2, в яких просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги в повному обсязі та залишити постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 12.10.2012 року - без змін.
Колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з'явились до суду апеляційної інстанції, а саме: позивача - на підтримання доводів апеляційної скарги, представників відповідачів - на підтримання рішення суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду щодо правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, не вбачає порушень Чернівецьким окружним адміністративним судом норм матеріального і процесуального права при ухваленні рішення, і тому вважає, що апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.
Судом першої інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 проходив публічну службу на посаді начальника управління Державного казначейства у Хотинському районі Головного управління Державного казначейства України у Чернівецькій області.
Згідно наказу №07-В від 06.02.2007 року позивачу з 12 лютого по 29 березня 2007 року було надано основну щорічну та додаткову оплачувану відпустку.
Відповідно до листків непрацездатності ААН №904492, ААН №905514, ААЇ №280496 позивач перебував на лікуванні з 12 лютого по 17 лютого, з 26 лютого по 07 березня, з 15 березня по 03 квітня 2007 року.
Згідно з листком непрацездатності ААО №882817 позивач звільнений від роботи з 04.04.2007 року (виданий 17.04.2007 року) - продовжував хворіти, згідно листка непрацездатності ААУ №062128 (виданий 18.04.2007 року) позивач звільнений від роботи з 18 квітня 2007 року - продовжував хворіти. Згідно з листком непрацездатності ААУ №062717 (виданий з 07.06.2007 року) позивач звільнений від роботи з 18.05.2007 року - продовжував хворіти. Відповідно до листка непрацездатності ААУ №062438 позивач звільнений від роботи з 11.06.2007 року - продовжував хворіти.
Наказом виконуючого обов'язки начальника Головного управління Державного казначейства України у Чернівецькій області від 10 серпня 2007 року №61-ос ОСОБА_2 з 10.08.2007 року звільнено з посади начальника управління Державного казначейства України у Хотинському районі Головного управління Державного казначейства України у Чернівецькій області, за пунктом 5 статті 40 Кодексу законів про працю України, в зв'язку з нез'явленням на роботу більше чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності від загального захворювання.
Вирішуючи спір та відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач більше чотирьох місяців підряд перебував на лікуванні й у відповідача були підстави для його звільнення.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з наведеним вище висновком суду першої інстанції з таких підстав.
На правовідносини сторін, що виникли поширюються положення Конституції України та Кодексу законів про працю України.
Як встановлено з матеріалів справи, з посади начальника управління Державного казначейства у Хотинському районі Головного управління Державного казначейства України у Чернівецькій області ОСОБА_2 звільнено наказом Першого віце-премєр-міністра України, Міністра фінансів України від 06 серпня 2007 року №589-о згідно пункту 5 статті 40 Кодексу законів про працю України, і вже на його підставі наказом виконуючого обов'язки начальника Головного управління Державного казначейства України у Чернівецькій області від 10 серпня 2007 року №61-ос позивача звільнено з посади.
Пунктом 5 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України встановлено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках нез'явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки по вагітності і родах, якщо законодавством не встановлений триваліший строк збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні.
Відповідно до статті 80 Кодексу законів про працю України щорічна відпустка повинна бути перенесена на інший період або продовжена у разі тимчасової непрацездатності працівника, засвідченої у встановленому порядку. У разі перенесення щорічної відпустки новий термін її надання встановлюється за згодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом. Якщо причини, що зумовили перенесення відпустки на інший період, настали під час її використання, то невикористана частина щорічної відпустки надається після закінчення дії причин, які її перервали, або за згодою сторін переноситься на інший період з додержанням вимог статті 12 Закону України "Про відпустки".
Колегія суддів погоджується, з висновком суду першої інстанції про те, що з системного аналізу наведених вище норм випливає, що продовження невикористаної частини щорічної відпустки через хворобу працівника під час відпустки не відбувається автоматично, а необхідно звернутися з відповідною заявою та надати листки непрацездатності, що підтверджують перебування на лікуванні під час відпустки й вирішити питання щодо продовження відпустки.
Доводи апелянта про те, що ним 13 липня 2007 року на адресу Головного управління Державного казначейства у Чернівецькій області надіслано поштою заяву про продовження своєї відпустки, не знайшли свого підтвердження.
Отже, враховуючи, що на час винесення спірного наказу про звільнення, позивачем не заявлено про продовження щорічної відпустки, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що при звільненні ОСОБА_2, відповідачем не було допущено порушень вимог пункту 5 статті 40 та статті 43 Конституції України, в силу положень якої громадянам гарантується захист від незаконного звільнення, і відповідно, спірний наказ прийнятий в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, а позовні вимоги про визнання незаконним та скасування спірного наказу від 10 серпня 2007 року № 61-ос, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права не допущено, правова оцінка обставин по справі дана вірно, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу підстав не має, а тому апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а рішення постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від12 жовтня 2012 року - без змін.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 198 та статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, - залишити без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2012 року, - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.
Ухвала суду складена в повному обсязі 21 січня 2013 року .
Головуючий суддя Боровицький О. А.
Судді Гонтарук В. М.
Драчук Т. О.