04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"16" січня 2013 р. Справа№ 35/478
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сухового В.Г.
суддів: Чорногуза М.Г.
Агрикової О.В.
при секретарі судового засідання: Петренку В.А.
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Муніципальна іпотечна компанія»
на рішення господарського суду міста Києва від 19.09.2012р.
у справі № 35/478 (суддя Літвінова М.Є.)
за позовом Публічного акціонерного товариства «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ХРЕЩАТИК»
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖИТЛОСПЕЦБУДПРОЕКТ»
2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Муніципальна іпотечна компанія»
про стягнення заборгованості за кредитним договором.
ПАТ «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ХРЕЩАТИК» (далі - позивач) звернулося в господарський суд м. Києва з позовом до ТОВ «ЖИТЛОСПЕЦБУДПРОЕКТ» (далі - відповідач 1), ТОВ «Муніципальна іпотечна компанія» (далі - відповідач 2) про стягнення 6 296 434,27 грн. заборгованості за кредитним договором.
Рішенням господарського суду м. Києва від 19.09.2012р. у справі № 35/478 позов задоволено повністю. Стягнуто солідарно з ТОВ "Житлоспецбудпроект" та ТОВ "Муніципальна іпотечна компанія" на користь позивача 569 214,05 дол. США -заборгованості за кредитом, 536 000 грн. - заборгованості за кредитом, 73 787,41 дол. США - процентів за користування кредитом, 95 290,65 грн. - процентів за користування кредитом, 14 000,00 грн. - заборгованості по сплаті комісії за управління кредитною лінією, 351 971,18 грн. - пені за прострочення сплати кредиту у іноземній валюті, 41 541,70 грн. - за прострочення сплати кредиту у гривні, 30 373,19 грн. - пені за прострочення сплати відсотків за кредитом у іноземній валюті, 4801,33 грн. - за прострочення сплати відсотків за кредитом у гривні, а також судові витрати. Рішення суду прийнято з посиланням на умови кредитного договору, ст.ст. 530, 543, 549, 554, 611 ЦК України та ст. 230 ГК України і вмотивовано тим, що ні позичальник, ні поручитель не виконали свої зобов'язання за кредитним договором. Враховуючи порушення умов кредитного договору та відсутність доказів погашення заборгованості, суд першої інстанції також дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення пені за прострочення виконання зобов'язання.
Не погодившись із зазначеним рішенням, відповідач 2 подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення господарського суду м. Києва від 19.09.2012р. у справі № 35/478 скасувати в частині звернення стягнення з поручителя, прийняти нове рішення, яким в позові в цій частині відмовити повністю. В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається на те, що рішення прийнято судом з порушенням норм матеріального права та за неповного з'ясування судом обставин справи. Зокрема, скаржник стверджує, що суд першої інстанції не надав належно правової оцінки тій обставині, що поручитель не отримував повідомлення від кредитора щодо порушення позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором, а також, що строк звернення до суду з позовом до поручителя сплинув. Крім того, скаржник вказує на те, що договір поруки є припиненим в силу закону, а тому вимоги до поручителя є безпідставними.
Відзиву на апеляційну скаргу позивачем та відповідачем 1 не подано.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.10.2012р. у справі № 35/478 апеляційну скаргу ТОВ "Муніципальна іпотечна компанія"на рішення господарського суду міста Києва від 19.09.2012р. прийнято до провадження та призначено розгляд скарги на 19.11.2012р.
Ухвалою суду від 19.11.2012р. розгляд скарги у справі відкладено на 03.12.2012р. у зв'язку з неявкою у судове засідання відповідача 1.
Ухвалою суду від 03.12.2012р. розгляд скарги у справі відкладено на 19.12.2012р. у зв'язку з неявкою у судове засідання представника відповідача 1.
Ухвалою суду від 19.12.2012р. розгляд скарги у справі відкладено на 16.01.2013р. у зв'язку з неявкою у судове засідання представника відповідача 1, а також у зв'язку зі зміною складу суду та потребою суду у додатковому вивченні матеріалів справи.
Ухвалою суду від 16.01.2013р. справу № 35/478 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі головуючого судді Сухового В.Г. (доповідач), суддів Агрикової О.В., Чорногуза М.Г.
У судовому засіданні 16.01.2013р. суд заслухав пояснення представників позивача та відповідача 2. Представники відповідача 1 у судове засідання не з'явилися. Про час та місце розгляду справи відповідач 1 повідомлявся у встановленому ГПК України порядку. Клопотань про відкладення розгляду від відповідача 1 до суду не надходило.
Колегія суддів вважає, що у суду відсутні підстави, передбачені ст. 77 ГПК України для відкладення розгляду скарги, а тому вважає за можливе здійснювати апеляційний перегляд справи за відсутності представника відповідача 1 за наявними матеріалами.
Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали апеляційної скарги, дослідивши наявні докази у справі, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача 2, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
14.12.2007р. між Відкритим акціонерним товариством "Комерційний банк "Хрещатик", (змінене найменування Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Хрещатик", Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Житлоспецбудпроект" (позичальник) укладено Кредитний договір №47-2/20-10 (далі - Кредитний договір, т.1, а.с. 15-22).
Відповідно до п.п. 1.1, 1.3 Кредитного договору позивач відкриває позичальнику невідновлювальну мультивалютну кредитну лінію з лімітом кредитування у сумі еквівалентній 800000,00 доларів США строком до 14.01.2009 зі сплатою процентів із розрахунку 20% річних за користування кредитом у гривні та 13,5% річних за користування кредитом у доларах США, а відповідач-1 зобов'язався сплатити позивачу відсотки за користування кредитними коштами, комісії, штрафні санкції (неустойку) та інші видатки у розмірі та порядку, передбачених цим договором, та повернути позивачу суму кредиту в порядку і строки, передбачені цим договором.
Договором про внесення змін №17 від 18.11.2010 до Кредитного договору, сторони виклали в новій редакції п. 1.1 Кредитного договору, відповідно до якого позивач відкриває відповідачу 1 невідновлювальну мультивалютну кредитну лінію з лімітом кредитування у сумі 569 214,05 доларів США та 536 000,00 грн. строком до 20.05.2011 зі сплатою процентів із розрахунку 19% річних за користування кредитом у гривні та 12,5% річних за користування кредитом у доларах США (т.1, а.с.23).
Пунктом 4.6 Кредитного договору в редакції Договору про внесення змін №17 від 18.11.2010, визначено, що позивальник зобов'язується повністю погасити кредит у строк до 20.05.2011р.
Відповідно до п. 4.5 Кредитного договору позичальник сплачує кредитору комісію за управління кредитною лінією в сумі 1 000,00 грн. щомісяця.
З метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника по Кредитному договору, 14.12.2007р. між ТОВ "Муніципальна іпотечна компанія" (поручитель) та Банком був укладений Договір поруки №47-2/20-10-П/2 (далі - Договір поруки, т. 1, а.с. 24,25).
Відповідно до п. 1.1 Договору поруки Поручитель зобов'язався перед Банком нести в повному обсязі солідарну відповідальність за невиконання позичальником зобов'язань перед банком по погашенню одержаного кредиту відповідно до умов Кредитного договору №47-2/20-10 від 14.12.2007р.
Згідно з п. 1.2 Договору поруки, позичальник і поручитель відповідають перед Банком як солідарні боржники і банк вправі звернутися з вимогою про виконання зобов'язань за кредитним договором до поручителя. Поручитель відповідає за невиконання зобов'язань за Кредитним договором і тому ж обсязі, що і позичальник (п.1.3 Договору поруки).
25.03.2011р. між Банком та Поручителем укладено договір № 10, яким домовились викласти п. 1.1 розділу 1 договору поруки від 14.12.2007р. в новій редакції. Відповідно до викладеного в новій редакції п.1.1 договору поруки, Поручитель зобов'язався перед Банком нести в повному обсязі солідарну відповідальність за невиконання Позичальником зобов'язань перед Банком по погашенню одержаного кредиту відповідно до умов Кредитного договору, укладеного між Позичальником та Банком, за умовами якого Позичальник зобов'язаний повернути Банку в термін до 20.05.2011р. кредит, наданий у формі мультивалютної кредитної лінії з лімітом кредитування в сумі 569 214,05 доларів США та 536 000 грн., сплатити відсотки за користування кредитними коштами із розрахунку 19 % річних за користування кредитом у гривні та 12,5 % річних за користування кредитом у доларах США, а також комісії, можливі штрафні санкції відповідно до умов Кредитного договору (т.1, а.с.26).
В матеріалах справи міститься копія повідомлення Банку від 29.08.2011 за вих. №24-15/5784, адресованого позичальнику (відповідач 1) про порушення зобов'язань за Кредитним договором, у якому Банк вимагав погасити заборгованість за Кредитним договором та сплатити штрафні санкції за порушення зобов'язання протягом 30 календарних днів з дня отримання даного повідомлення (т.1, а.с.34, 35).
Також, в матеріалах справи міститься копія повідомлення Банку від 08.09.2011р. за вих. №24-15/6042, адресованого поручителю (відповідач 2) про порушення зобов'язань за Кредитним договором, у якому Банк, на підставі п.2.2 Кредитного договору, вимагав погасити заборгованість за Кредитним договором та сплатити штрафні санкції за порушення зобов'язання протягом 5 днів з дня наступного за отриманням даного повідомлення (т.1, а.с.37,38).
В обґрунтування заявлених вимог у даній справі, позивач зазначає, що в порушення умов Кредитного договору, відповідач 1 не повернув позивачеві суму кредиту, не сплатив проценти за користування кредитом та комісію за управління кредитною лінією, у зв'язку з чим у відповідача 1 станом на 09.12.2011р. виникла перед позивачем заборгованість по Кредитному договору, а саме: 569 214,05 дол. США - заборгованість за кредитом, 73 787,41 дол. США - відсотки за користування кредитом, 536 000,00 грн. - заборгованість за кредитом, 95 290,65 грн. - відсотки за користування кредитом та 14 000,00 грн. - комісія за управління кредитною лінією. Враховуючи, що вказана заборгованість відповідачем 1 не була погашена, позивач, посилаючись на умови договору поруки, вказує про наявність підстав для її солідарного стягнення з поручителя - відповідача 2. Крім того, у зв'язку з порушенням зобов'язань за Кредитним договором у зв'язку з простроченням, позивач просить також стягнути з відповідачів пеню у розмірі 30 373,19 грн.
З урахуванням встановлених у даній справі обставин та наявних доказів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову у даній справі, з огляду на таке.
Статтями 11, 626 ЦК України визначено, що договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
14.12.2007р. між позивачем та відповідачем 1 укладено Кредитний договір №47-2/20-10.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до частини 2 цієї ж статті до відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Судом встановлено, що позивач на виконання умов Кредитного договору надав відповідачу 2 кредитні кошти, обумовлені Кредитним договором з урахуванням змін до нього. Факт належного виконання своїх зобов'язань Банком (позивач) відповідачами не заперечується.
Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно з ч. 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічні положення містяться у ст.ст. 525, 526 ЦК України, згідно з якими передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
14.12.2007р. між відповідачем 2 (поручитель) та Банком був укладений Договір поруки №47-2/20-10-П/2 з метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника по Кредитному договору.
Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
Судом встановлено, що відповідач 1 в порушенням умов Кредитного договору не повернув у строк позивачеві суму кредиту передбачену Кредитним договором, а також ним не сплачено проценти за користування кредитом та комісію за управління кредитною лінією. Наведені обставини у встановленому порядку відповідачем 1 не спростовано. Відтак, наявним є факт порушення відповідачем зобов'язань за Кредитним договором.
Статтею 554 ЦК України визначено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Відповідно до ч. 1 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Згідно з розрахунком позивача, який ґрунтується на умовах Кредитного договору, заборгованість відповідача 1 перед позивачем складає 569 214,05 дол. США та 536 000 грн. -сума наданого та не повернутого кредиту, зобов'язання по сплаті процентів за користування кредитом у розмірі 73 787,41 дол. США та 95 290,65 грн. відповідно, а також невиконані зобов'язання по сплаті комісії за управління кредитною лінією у сумі 14 000,00 грн.
Доказів погашення заборгованості за Кредитним договором матеріали справи не містять і відповідачами таких доказів не надано ні суду першої, ні суду апеляційної інстанції
Враховуючи викладене, на думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог про стягнення солідарно з відповідачів зазначеної заборгованості за кредитом, заборгованості за процентами та комісії.
Стосовно вимог позивача про стягнення пені, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України.
Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Статтею 230 ГК України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч. 2 ст. 551 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).
Відповідно до п. 6.1.2 Кредитного договору за невиконання або неналежне виконання взятих на себе зобов'язань з повернення кредитних коштів, своєчасної сплати відсотків за користування кредитними коштами, позичальник зобов'язаний сплатити банку штрафні санкції (неустойку) в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачуються штрафні санкції (неустойка), обчисленої від суми простроченого платежу за кожен день прострочки виконання зобов'язання від дня виникнення відповідної прострочки до повного її погашення, але в межах строків позовної давності, визначеної цим договором.
Враховуючи наведені положення законодавства та умови Кредитного договору, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно погодився з обґрунтованим розрахунком позивача розміру пені, у зв'язку з цим позовні вимоги про солідарне стягнення з відповідачів пені за порушення умов Кредитного договору, зокрема за прострочення сплати кредиту у доларах США у сумі 351 971,18 грн., за прострочення сплати кредиту у гривні у сумі 41 541,70 грн., а також за прострочення сплати відсотків за кредитом у доларах США у сумі 30 373,19 грн. та за прострочення сплати відсотків за кредитом у гривні у сумі 4 801,33 грн. підлягають задоволенню.
Належних та допустимих доказів у розумінні ст. 34 ГПК України, які б спростовували наведені обставини, відповідачами ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції не надано.
Посилання відповідача 2 на те, що позивачем не було здійснено належного повідомлення поручителя про порушення боржником (позичальником) своїх зобов'язань за Кредитним договором, у зв'язку з чим, на його думку, відсутні підстави для солідарного стягнення, оскільки порука відповідача 2 припинилася, колегією суддів відхиляються з огляду на таке.
Відповідно до п. 2.2 договору поруки, отримавши письмове повідомлення Банку про факт невиконання Позичальником зобов'язань за Кредитним договором, Поручитель повідомляє про це Позичальника і протягом 5 днів з дня наступного за отриманням повідомлення, перераховує Банку суму заборгованості згідно з розрахунком Банку.
В матеріалах справи міститься копія повідомлення Банку від 29.08.2011 за вих. №24-15/5784, адресованого позичальнику (відповідач 1) про порушення зобов'язань за Кредитним договором, у якому Банк вимагав погасити заборгованість за Кредитним договором та сплатити штрафні санкції за порушення зобов'язання протягом 30 календарних днів з дня отримання даного повідомлення (т.1, а.с.34, 35), а також копія повідомлення Банку від 08.09.2011р. за вих. №24-15/6042, адресованого поручителю (відповідач 2) про порушення зобов'язань за Кредитним договором, у якому Банк, на підставі п.2.2 Кредитного договору, вимагав погасити заборгованість за Кредитним договором та сплатити штрафні санкції за порушення зобов'язання протягом 5 днів з дня наступного за отриманням даного повідомлення (т.1, а.с.37,38).
Факт належного повідомлення поручителя про невиконання позичальником зобов'язань за Кредитним договором підтверджується наданими позивачем на вимогу суду копіями конверту, довідки органу поштового зв'язку та рекомендованого повідомлення (залучено до матеріалів справи).
Як вбачається з наданих документів кореспонденцію позивачем надіслано ТОВ "Муніципальна іпотечна компанія" за адресою м. Київ, вул. Рибальська, 22 рекомендованим листом з повідомленням.
Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (т.1, а.с.121), зареєстрованим місцезнаходженням юридичної особи - відповідача 2 є та ж сама адреса, яку позивачем зазначено на конверті та повідомленні. Отже, повідомлення надіслано позивачем за вірною адресою.
Згідно з довідкою органу поштового зв'язку на конверті, вказана поштова кореспонденція була повернута позивачу без вручення адресату у зв'язку з закінченням терміну зберігання.
На думку колегії суддів, повернення вказаного повідомлення з правильної адреси, не можна вважати таким, що не пред'являлося та не вручено з вини Банку або органу поштового зв'язку, оскільки вказана кореспонденція повернена у зв'язку з її неотриманням адресатом - ТОВ "Муніципальна іпотечна компанія".
Доказів того, що відповідач 2 не отримував відповідного повідомлення від органу поштового зв'язку про надходження вказаної поштової кореспонденції на адресу відповідача 2, останнім суду не надано.
Отже, слід дійти висновку, що оскільки вимога позивачем пред'явлена поручителю належним чином, порука не припинилася.
За вказаних обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність позовних вимог у даній справі та наявність підстав для їх задоволення в повному обсязі та солідарного стягнення з обох відповідачів.
Відповідно до ч. 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, як встановлено статтею 34 ГПК України. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не є обґрунтованими та наведених у оскаржуваному рішенні суду першої інстанції висновків не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.
Виходячи з наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що підстави для скасування або зміни рішення господарського суду м. Києва від 19.09.2012р. у справі №35/478, які передбачені ст. 104 ГПК України, відсутні. Рішення є законним, обґрунтованим і відповідає обставинам справи. У зв'язку з цим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 49 ГПК України покладається на скаржника.
Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Товариства з обмеженою відповідальністю «Муніципальна іпотечна компанія»» залишити без задоволення, а рішення господарського суду м. Києва від 19.09.2012р. у справі № 35/478 без змін.
2. Матеріали справи № 35/478 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Головуючий суддя Суховий В.Г.
Судді Чорногуз М.Г.
Агрикова О.В.
Повний текст складено та підписано 18.01.2013р.