Україна
Харківський апеляційний господарський суд
"28" січня 2009 р. Справа № 29/501-08
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Погребняк В. Я., судді Бухан А.І. , Шевель О. В.
при секретарі Цвірі Д.М.
за участю представників сторін:
позивача -Івахненка С.І. - дов.,
відповідача -Тоцької К.М. - дов.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх.№ 3042Х/3-9) на рішення господарського суду Харківської області від 02.12.2008 року по справі № 29/501-08
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю рекламно-поліграфічного агентства «Бріск», м. Харків
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірми «Авенга», с. Буди Харківської області
про стягнення 75000 грн.
встановила:
Позивач, ТОВ РПА «Бріск», у жовтні 2008 р. звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просив стягнути з відповідача на свою користь 75000 грн. заборгованості за користування та безпідставне отримання грошей, а також понесених ним судових витрат за подання позову.
Рішенням господарського суду Харківської області від 02 грудня 2008 року по справі № 29/501-08 (суддя Тихий П.В.) у позові відмовлено повністю.
Позивач з даним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 02 грудня 2008 року по справі № 29/501-08 та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог. В апеляційній скарзі та доповненнях до неї позивач посилається на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, невідповідність рішення суду фактичним обставинам справи та неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи. Зокрема, позивач стверджує, що матеріалами справи підтверджено борг відповідача перед позивачем, однак, судом першої інстанції безпідставно відмовлено у задоволенні позовних вимог.
Відповідач відзиву на апеляційну скаргу не надав. Присутній у судовому засіданні представник відповідача проти вимог апеляційної скарги заперечував.
21 січня 2009 року на адресу апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження по даній справі до вирішення справи № 38/318-08, яка розглядається господарським судом Харківської області та, на думку відповідача, пов'язана з даною справою.
Розглянувши подане відповідачем клопотання, колегія суддів вважає, що воно не підлягає задоволенню, оскільки відповідачем, з урахуванням приписів ст. 79 ГПК України, не надано доказів того, що розгляд даної справи є неможливим до вирішення справи № 38/318-08. З наявних у справі матеріалів колегія суддів не вбачає обставин, які б унеможливлювали розгляд даної справи до вирішення справи № 38/318-08, провадження у якій порушено 09 грудня 2008 року, тобто після прийняття рішення по даній справі.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та доповненнях до неї доводи позивача, заслухавши у судовому засіданні повноважних представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегією суддів встановлено наступне:
04 травня 2007 року між сторонами по справі укладено договір поставки, умовами якого передбачено, що відповідач (продавець) продає, а позивач (покупець) купує та зобов'язується сплатити товар: пшеницю озиму у кількості 100 тон по ціні 1000 грн. за тону.
П.2.2 договору сторонами передбачено, що поставка товару покупцю здійснюється централізовано або самовивозом. Строки поставки умовами договору не встановлено, однак, п. 5.1 договору сторони визначили строк дії договору до 31 грудня 2007 р.
П. 4.2 вказаного договору сторонами встановлено, що оплата за товар здійснюється покупцем шляхом перерахування грошей на розрахунковий рахунок продавця за умови 100% передоплати.
Цього ж дня, 04 травня 2007 р., покупцем на рахунок продавця перераховані грошові кошти у розмірі 100000 грн. у якості попередньої оплати за пшеницю згідно з рах. № 38 від 04.05.2007 р.
Платіжними дорученнями № 458 від 06 серпня 2007 р., № 533 від 17 жовтня 2007 р., № 37 від 13 травня 2008 р., № 76 від 25 вересня 2008 р. відповідачем здійснено повернення передоплати за пшеницю згідно з рах. № СФ-0000038 від 04.05.2007 р. на загальну суму 25000 грн.
Доказів поставки товару в межах строків дії договору та в подальшому не надано.
21 травня 2008 р. позивачем на адресу відповідача направлено лист-вимогу про виконання зобов'язання, передбаченого договором поставки.
02 червня 2008 р. відповідачем на вказаний лист-вимогу надана відповідь, що відповідач не відмовляється від своїх зобов'язань по поставці товару та зобов'язується здійснити поставку пшениці з урожаю 2008 р. Відсутність поставки на даний час відповідач обґрунтовує неврожаєм у 2007 р. та тим, що умовами договору не було визначено точної дати поставки.
18 вересня 2008 р. позивачем на адресу відповідача направлено лист-вимогу про відмову від договору та відшкодування збитків.
Звертаючись до господарського суду з позовною заявою, позивач посилався на існування між сторонами договірних стосунків, у межах яких позивачем на адресу відповідача були перераховані грошові кошти у якості попередньої оплати за товар, та невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором щодо поставки товару. Враховуючи втрату позивачем інтересу до договору, письмової відмови від договору та невиконання відповідачем вимоги позивача про відшкодування збитків, позивачем і була подана позовна заява про стягнення з відповідача заборгованості за користування та безпідставне отримання грошей.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції посилався на те, що грошові кошти в сумі 100000 грн. були сплачені відповідачу згідно з умовами договору, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача безпідставно отриманих грошових коштів є необґрунтованими.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що позивачем дійсно був невірно визначений предмет позову (стягнення заборгованості за користування та безпідставне одержання грошей).
Правовідносини щодо повернення (стягнення) безпідставно набутого майна регулюються ст. 1212 ЦК України. При цьому, однією із ознак безпідставно набутого майна чинне законодавство визначає відсутність правових підстав для набуття або зберігання майна.
Як вбачається із матеріалів справи, перерахування грошових коштів у розмірі 100000 грн. позивачем на адресу відповідача здійснено платіжним доручення № 1291 від 04 травня 2007 року та підставою платежу зазначено: «попередня оплата за пшеницю згідно рах. № 38 від 04.05.2007 р.». Сам позивач у позовній заяві зазначає, що грошові кошти ним перераховані відповідачеві у якості передоплати за товар на підставі договору поставки від 04 травня 2007 року. Відповідний факт також визнається і відповідачем у листі від 02 червня 2008 р. за № 2/05 (арк.справи 16).
У листах-вимогах, що направлені позивачем на адресу відповідача (арк.справи10,13) також міститься посилання на перерахування грошових коштів на виконання умов договору.
Таким чином, колегія суддів вважає, що у позивача відсутні підстави стверджувати, що грошові кошти у розмірі 100000 грн. (з яких позивач просить стягнути 75000 грн. із врахуванням часткового повернення грошових коштів) є такими, що перераховані на адресу відповідача безпідставно.
Колегія суддів зазначає, що чинним законодавством (ст. 693 ЦК України) передбачено наслідки та підстави повернення попередньої оплати у разі непередання товару у встановлений строк. Разом з тим, станом ані на дату подання позовної заяви, ані на час прийняття рішення по справі позивач предмету позову не змінював. При цьому, як вбачається із матеріалів справи, будучи належним чином повідомленим про час та місце засідання суду першої інстанції, позивач у судовому засіданні 25 листопада 2008 р. свої позовні вимоги підтримував, а в судове засідання 02 грудня 2008 року - не з'явився та жодних уточнень не надав.
На підставі вищевикладеного, та враховуючи, що нормами чинного законодавства не передбачено право суду на самостійну зміну предмету або підстав позову, судом першої інстанції обґрунтовано було відмовлено позивачеві у задоволенні його позовних вимог. Разом з тим, колегія суддів зазначає, що наявність відповідного рішення суду не позбавляє позивача права знову звернутися до суду з позовом, визначивши інший предмет чи підстави позову.
Враховуючи вищенаведене, та керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п.1 ст. 103, ст. 105 ГПК України,
постановила:
У задоволенні клопотання відповідача про зупинення розгляду справи відмовити.
Рішення господарського суду Харківської області від 02 грудня 2008 року по справі № 29/501-08 залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.
Головуючий суддя Погребняк В.Я.
Суддя Шевель О.В.
Суддя Бухан А.І.