22.01.2009 Справа№ 5/356-08
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Лисенко О.М. (доповідача)
суддів: Виноградник О.М., Джихур О.В.
при секретарі судового засідання: Кадниковій О.В.
за участю представників сторін:
від позивача - Нікітіна І.Л., довіреність № 14 від 04.01.09, юрисконсульт;
від відповідача - не з»явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином (а.с. 24)
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Дніпронафтопродукт", м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.12.08р. у справі № 5/356-08
за позовом відкритого акціонерного товариства "Дніпронафтопродукт", м. Дніпропетровськ
до державного підприємства "Придніпровська залізниця", м. Дніпропетровськ
про стягнення 30879 грн. 52 коп.
В судовому засіданні 22.01.2009 року, за згодою представника позивача, оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Відкрите акціонерне товариство “Дніпронафтопродукт», м. Дніпропетровськ звернулося з позовом до державного підприємства “Придніпровська залізниця» про стягнення 30879,52 грн. вартості недостачі бензину по відправці № 43930118.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 04.12.2008 року № 5/356-08 (суддя Шевченко С.Л.) в задоволенні позовних вимог відмовлено, оскільки недостача вантажу кількістю 4886 кг не підтверджена комерційним актом, тому у позивача не має підстав для стягнення з перевізника матеріальної шкоди.
Не погодившись із рішенням, відкрите акціонерне товариство “Дніпронафтопродукт» подало до суду апеляційну скаргу, в якій просило рішення скасувати, а позовні вимоги задовольнити, посилаючись на такі обставини.
Перевізник, відповідно до статті 924 Цивільного кодексу України відповідає за втрату, недостачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Також скаржник зазначає, що лише той факт, що залізницею не було складено комерційний акт, що підтверджує факт недостачі, не може слугувати безперечною підставою, що не підтверджує вину перевізника. Наданий позивачем акт загальної форми підтверджує факт несправності вагоно-цистерни № 79519252.
Державне підприємство “Придніпровська залізниця», м. Дніпропетровськ відзив на апеляційну скаргу не надало, представник в судове засідання не з»явився.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Закритим акціонерним товариством торговельним будинком “Укртатнафта» по залізничній накладній № 43930118 відвантажений на адресу відкритого акціонерного товариства “Дніпронафтопродукт» бензин А-92.
Приймання вантажу здійснено позивачем без участі представників залізниці. По результатам перевірки складено Акт приймання нафтопродуктів за кількістю від 23.04.2008 року.
Відповідно до частин 1, 2 статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.
Частинами 1, 2, 3 статті 909 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором перевезення вантажу, одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.
Згідно зі статтею 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Частинами 1, 2 статті 924 Цивільного кодексу України встановлено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачу, якщо не доведе, що втрата, недостача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталося внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.
Перевізник відповідає за втрату, недостачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажів у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що втрата, недостача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталося не з його вини.
Згідно зі статтею 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 року № 457 Статут залізниць України (далі Статут) визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.
Статтею 6 Статуту встановлено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони-одержувача.
Відповідно до частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно зі статтею 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складаються станціями залізниць.
Комерційний акт складається для засвідчення, в тому числі невідповідності маси вантажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.
Відповідно до статті 111 Статуту залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу, коли вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення.
Відповідно до частини 1 пункту 4 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України 28.05.2002 року № 334, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 року № 567/6855, комерційні акти складаються на місцях загального користування -у день вивантаження або в день видачі вантажу одержувачу.
Пунктом 5 Інструкції П-6 встановлено, що в усіх випадках, коли при прийманні вантажу від органів транспорту встановлюється пошкодження чи порча вантажу, невідповідність найменування, чи ваги вантажу та кількості місць, зазначених у транспортному документі, а також у всіх інших випадках, коли це передбачено правилами, які діють на транспорті, вантажоодержувач зобов'язаний витребувати від органу транспорту складання комерційного акту, а у разі неправомірної відмови органу транспорту від складання комерційного акту вантажоодержувач зобов'язаний відповідно до діючих на транспорті правил оскаржити цю відмову та здійснити приймання продукції у порядку, передбаченому даною інструкцією.
Згідно з пунктом 2 Правил складання актів комерційні акти складаються для засвідчення невідповідності найменування, маси і кількості місць наявного вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеним у перевізних документах.
Пунктом 16 Правил складання актів передбачено, що у разі відмови начальника станції від складання комерційного акта (акта загальної форми) або оформлення акта з порушенням цих правил одержувач має право до вивезення вантажу зі станції, а при вивантаженні на місцях незагального користування -протягом 24 годин з моменту прийняття від залізниці вагона (контейнера) з вантажем подати про це письмову скаргу начальнику дирекції залізничних перевезень (далі-Дирекція) безпосередньо або через начальника станції.
Статтею 130 Статуту залізниць України встановлено, що право на пред»явлення до залізниць претензій та позовів є у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу - одержувач -за умови пред»явлення накладної, комерційного акта і документів, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу. Якщо у складанні комерційного акта відмовлено, замість нього подається документ, що підтверджує скаргу про цю відмову.
Доказів звернення до залізниці з заявою про складання комерційного акта, та доказів подання скарги, якщо у складанні комерційного акта було відмовлено, позивачем не надано.
Згідно із частиною 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Доводи скаржника про неприйняття судом як належного доказу вини перевізника в недостачі Акта загальної форми від 24.04.2008 року, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки, як зазначалось вище, Правила складання актів при недостачі передбачають складання комерційного акта, а у разі відмови у складанні комерційного акта докази оскарження. Статтею 130 Статуту залізниць України передбачено подання з позовом доказів оскарження відмови залізниці у складанні комерційного акта. Позивачем таких доказів не надано.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про відмову в позові.
Підстави для скасування рішення, які передбачені статтею 104 Господарського процесуального кодексу України, відсутні.
Державне мито за перегляд справи по апеляційній скарзі покладається на скаржника.
На підставі викладеного та, керуючись статтями 49, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.12.2008 року по справі № 5/356-08 залишити без змін.
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий суддя О.М.Лисенко
Суддя О.М.Виноградник
Суддя О.В.Джихур