79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
20.01.09 Справа № 13/149-3152
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії
головуючого - судді -Гнатюк Г.М.
суддів - Кравчук Н.М.
- Мирутенко О.Л.
Розглянувши апеляційну скаргу Дочірнього підприємства “Агро-промислова фірма “Агро-Корс», с.Клебанівка, Підволочиського району, Тернопільської області
на рішення господарського суду Тернопільської області від 04.11.2008р.
в справі № 13/149-3152
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Даноша», с.Копанки, Калуського району, Івано-Франківської області
до відповідача: Дочірнього підприємства Агропромислової фірми “Агро-Корс», с.Клебанівка, Підволочиського району, Тернопільської області
про стягнення 290116,00грн.
За участю представників :
від позивача - Мазур В.В. - представник
від відповідача - Іванців Ю.С. - представник
Сторонам роз'яснено їх права та обов'язки, передбачені ст.22 ГПК України
Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.
Встановив :
Рішенням господарського суду Тернопільської області від 04.11.2008р. у справі №13/149-3152 (суддя Стопник С.Г.) позовні вимоги ТзОВ “Даноша» задоволено повністю та стягнено з Дочірнього підприємства Агропромислової фірми “Агро-Корс» 263494,00грн. основного боргу, 2669,00грн. інфляційних втрат, 2229,00грн. -3% річних., 2901,16грн. державного мита та 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення суду мотивоване тим, що у відповідності до ст.526 ЦК України, зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору та закону.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, Дочірнє підприємство “Агро-промислова фірма “Агро-Корс» оскаржило його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що воно прийняте з порушенням норм процесуального та матеріального права. Зокрема, відповідач зазначає, що судом не забезпечено принципів рівності учасників судового процесу та їх змагальності, а також неправомірно задоволено вимоги позивача щодо стягнення інфляційних втрат та річних.
У відзиві на апеляційну скаргу №14/01 від 14.01.2009р. (вх. №256 від 20.01.2009р.) позивач спростовує доводи Дочірнього підприємства Агропромислової фірми “Агро-Корс» та зазначає про законність та обгрунтованість рішення місцевого суду в частині стягнення боргу, інфляційних втрат та річних, у зв'язку з чим просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін.
Розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу, оцінивши докази та заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів прийшла до висновку, що рішення господарського суду Тернопільської області від 04.11.2008р. у справі №13/149-3152 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, враховуючи наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, у серпні 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Даноша», як покупцем, та Дочірнім підприємством АПФ "Агро-Корс", як продавцем, укладено усний правочин, згідно якого відповідач мав поставити пшеницю, а ТзОВ «Даноша»оплатити її вартість. На виконання усного договору 30.08.2007р. ДП АПФ «Агро-Корс»виписано рахунок №125 на загальну суму 330000,00 грн. (в т.ч. ПДВ) за поставку 300 тон фуражної пшениці ТзОВ «Даноша». Оплату рахунку здійснено двома платежами: платіжним дорученням від 30.08.2007р. №3784 на суму 5600000 грн. та платіжним дорученням від 30.08.2007 року № 3785 на суму 274000,00 грн. із зазначенням того, що платіж проводиться згідно виставленого рахунку за пшеницю.
В серпні - вересні 2007 року Дочірнім підприємством «Агро-Корс» позивачу відпущено пшеницю в загальній кількості 604 центнери (60,4 тон) на суму 66506.00 грн. Щодо недопоставленого товару, то позивачем двічі направлялись на адресу відповідача листи-вимоги з проханням поставити заборгований товар в термін до 24.06.2008 року або ж повернути сплачені за нього кошти в сумі 466493,00 грн. з врахуванням штрафних санкцій та понесених збитків.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, згідно із умовами договору та вимогами Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться.
П.2 ст.530 ЦК України визначено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно ч.ч.3,4 ст.693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. При цьому, на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати.
В судових засіданнях з'ясовано, що поставки зерна не відбулось, як і не було повернення коштів, а в своєму листі-відповіді №34 від 12.03.2008р. ДП АПФ «Агро-Корс»пояснює, що у зв'язку з відсутністю умов для зберігання великої кількості зерна підприємство реалізувало дану продукцію. Зважаючі на такі обставини, позивач зазначає, що з 25.06.2008р. у боржника перед кредитором виникло грошове зобов'язання, тобто зобов'язання, змістом якого є сплата боржником грошей, а не зобов'язання щодо поставки оплаченого товару.
Згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України: боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, як вірно з'ясовано судом першої інстанції, заборгованість за період з червня 2008 року по листопад 2008 року, згідно уточненого розрахунку позивача, становить 268392 грн. (263 494 грн. основного боргу, 2669 грн. інфляційних нарахувань, 2229 грн. - 3% річних). Враховуючи, що відповідачем не подано доказів погашення залишку боргу, колегія суддів погоджується про підставність задоволення позовних вимог.
Щодо доводів відповідача, викладених в апеляційні скарзі, то колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити наступне. Як вбачається з матеріалів справи місцевим господарським судом відкладався розгляд справи для надання можливості сторонам забезпечити явку своїх представників в судове засідання. При цьому, відповідач жодного разу не з'явився в судове засідання та не виконав вимог ухвал суду від 13.10.2008р. і від 24.10.2008р., хоча належним чинмо був повідомлений про час та місце судового засідання. Крім цього, доводи скаржника про невірне нарахування позивачем інфляційних втрат та річних - безпідставне, так як усі розрахунки здійснено з посиланням на Лист-вимогу від 10.06.2008р., в якій було чітко зазначено про вимогу поставити товар, а в разі неможливості поставити товар - повернути кошти.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України стороні, на користь якої відбулося рішення, друга сторона відшкодовує витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на викладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.
Судові витрати по апеляційній скарзі, в порядку ст.49 ГПК України, слід віднести на скаржника.
Керуючись ст.ст. 101,103,105 ГПК України Львівський апеляційний господарський суд
Постановив:
1. Рішення господарського суду Тернопільської області від 04.11.2008 року у справі №13/149-3152 залишити без змін, а апеляційну скаргу Дочірнього підприємства Агропромислової фірми “Агро-Корс» залишити без задоволення.
2. На виконання рішення місцевому господарському суду видати відповідний наказ.
3. Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.
4. Матеріали справи повернути в господарський суд Тернопільської області.
Головуючий суддя Гнатюк Г.М.
Суддя Кравчук Н.М.
Суддя Мирутенко О.Л.