79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
14.01.09 Справа № 17/137
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
Головуючого -судді Городечної М.І., суддів Юркевича М.В., Кузя В.Л.
розглянувши апеляційну cкаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Хустському районі б/н від 24.11.2008 року (вх. № 425 від 01.12.2008 року)
на рішення Господарського суду Закарпатської області від 14.11.2008 року
у справі № 17/137
за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області, м.Ужгород,
третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача -Державна податкова інспекція у Міжгірському районі Закарпатської області, смт.Міжгір»я, Закарпатська область,
до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Хустському районі, м.Хуст, Закарпатська область,
про визнання недійсним договору оренди індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності від 01.06.2006 року № 87-06/06-05, та про повернення по акту прийому-передачі Державній податковій інспекції у Міжгірському районі Закарпаської області площею 26,8 кв.м. адмінбудинку, розміщеного за адресою: смт.Міжгір»я, вул. Шевченка, 38.
за участю представників: від позивача -Орач А.С., від відповідача - Стасишин І.Д., від 3-ї особи -не з'явився.
Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.
Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 14.11.2008 року у справі № 17/137 задоволено позов Регіонального відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Хустському районі: визнано недійсним договір оренди індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності від 01.06.2006 року № 87-06/06-05, укладений між сторонами, та зобов»язано відповідача звільнити приміщення площею 26,8 кв.м. в адмінбудинку, розміщене за адресою: смт.Міжгір»я, вул. Шевченка, 38, повернувши його по акту прийому-передачі Державній податковій інспекції у Міжгірському районі Закарпаської області.
Приймаючи рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що договір оренди індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності від 01.06.2006 року № 87-06/06-05, укладений між сторонами, під впливом помилки, а тому його відповідно до ст. 229 ЦК України слід визнати недійсним, та застосувати передбачені даною нормою та ст. 216 цього ж Кодексу, наслідки недійсності правочину.
На згадане рішення відповідачем - Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Хустському районі, м.Хуст, Закарпатська область, подано апеляційну скаргу, в якій останнє просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.
Зокрема, скаржник посилається на те, що укладення сторонами договору під впливом помилки, не є підставою для визнання його недійсними, оскільки сторони можуть виправити дану помилку, шляхом внесення змін до Договору, що й підтверджується п. 2 роз»яснень Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999 року. Судом також, на думку скаржника, не застосовано наслідків недійсності оскаржуваного договору оренди, зокрема, не заначено про припинення даного договору на майбутнє. Помилка, на підставі якої суд визнав договір оренди від 01.06.2006 року недійсним, сталась з вини позивача, а тому відповідач не повинен нести через це збитки.
Регіональне відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області (позивач у справі) апеляційну скаргу відповідача заперечив з підстав, викладених у письмових поясненнях від 16.12.2008 року (вх. № 8087 від 17.12.2008 року), та просить суд залишити оскаржуване рішення Господарського суду Закарпатської області від 14.11.2008 року у справі № 17/137 без змін. Представник позивача в даному судовому засіданні підтримав заперечення на апеляційну скаргу.
Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача -Державна податкова інспекція у Міжгірському районі Закарпатської області явку представника в судове засідання не забезпечила. Однак, колегія суддів апеляційої інстанції, враховуючи повідомлення її про час та місце розгляду даної справи, що стверджується поштовими повідомленнями про вручення її відповідальним службовим особам під розписку ухвал суду від 08.12.2008 року та 17.12.2008 року, необов»язковість явки її представників в судове засідання згідно даних ухвал суду, вважає, що апеляційним судом забезпечено право даної особи на участь в судовому засіданні, та є можливим відповідно до ст. 101 ГПК України здійснення апеляційного провадження в даному судовому засіданні та прийняття за наслідками перегляду рішення Господарського суду Закарпатської області від 14.11.2008 року у справі № 17/137 відповідної постанови апеляційного суду.
Дослідивши викладені в апеляційній скарзі мотиви, матеріали справи, апеляційний господарський суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення. При цьому суд апеляційної інстанції встановив наступні обставини та виходив з таких мотивів.
01.06.2006 року між сторонами по справі укладено договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності № 87-06/06-05, згідно якого позивач передав, а відповідач прийняв в строкове платне володіння та користування до 31.05.2009 року, приміщення адмінбудинку Міжгірського відділення Хустської ОДПІ, загальною площею 26,8 кв.м., що знаходиться за адресою: смт. Міжгір»я, вул. Шевченка, 38 (п.п. 1.1, 10.1). Відповідно до п.п. 1.3, 3.1 Договору залишкова балансова вартість орендованих приміщень станом на 01.01.2006 року становить 7186,63 грн.; орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати затвердженої постановою КМ України від 04.10.1995 року № 786 і становить без ПДВ 1 грн. за рік. У разі припинення Договору, орендоване майно повертається орендарем баласоутримувачу, яким є Державна податкова інспекція в Міжгірському районі (п.п. 1.1, 2.4).
Регіональне відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області звернулося з позовною заявою до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Хустському районі про визнання недійсним договору оренди індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності від 01.06.2006 року № 87-06/06-05 відповідно до ст. 215 ЦК України, як такого, що укладений внаслідок помилки щодо встановлення розміру орендної плати, яка визначена відповідачу як для бюджетної організації, яка утримується за рахунок державного бюджету, тоді як останній такою не є.
Судом першої інстанції задоволено позов Регіонального відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області та визнано недійсним договір оренди індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності від 01.06.2006 року № 87-06/06-05, укладений між сторонами, та застосовано наслідки недійсності договору, які вимагав позивач: зобов»язано відповідача звільнити приміщення площею 26,8 кв.м. в адмінбудинку, розміщене за адресою: смт.Міжгір»я, вул. Шевченка, 38, повернувши його по акту прийому-передачі Державній податковій інспекції у Міжгірському районі Закарпаської області. Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з таким висновком суду першої інстанції.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» однією з істотних умов договору оренди державного майна є умова про орендну плату з врахуванням її індексації.
Відповідно до чч. 1, 2, ст. 19 зазначеного Закону, орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Річна орендна плата за користування цілісним майновим комплексом підприємства, його структурним підрозділом не може перевищувати десяти відсотків вартості орендованого майна. У разі визначення орендаря на конкурсних засадах умовами конкурсу може бути передбачено більший розмір орендної плати. Методика розрахунку пропорції розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем та порядок використання орендної плати визначаються: Кабінетом Міністрів України - для об'єктів, що перебувають у державній власності; органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим, - для об'єктів, що належать Автономній Республіці Крим; органами місцевого самоврядування - для об'єктів, що перебувають у комунальній власності.
В п. 3.1 оспорюваного Договору, сторони погодили, що орендна плата визначається відповідно до Методики розрахунку орендної плати затвердженої постановю КМ України від 04.10.1995 року № 786.
Так, п. 10 Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою КМ України від 04.10.1995 року № 786, в редакції постанови на час укладення Договору, було передбачено, що розмір річної орендної плати за оренду нерухомого майна бюджетними організаціями, які утримуються за рахунок державного бюджету, державними та комунальними телерадіоорганізаціями, редакціями державних і комунальних періодичних видань та періодичних видань, заснованих об'єднаннями громадян, державними науково-дослідними установами, навчальними закладами, трудовими і журналістськими колективами, підприємствами зв'язку, що їх розповсюджують, а також інвалідами з метою використання під гаражі для спеціальних засобів пересування становить 1 гривню.
Як вбачається зі змісту ст.ст 15, 18, 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»відповідач є робочим органом, який має статус юридичної особи, виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, яка є некомерційною самоврядною організацією, що діє на підсьаві статуту, який затверджується її правлінням, і має автономну систему фінансування, не пов»язану з фінасуванням з Державного бюджету України. Зазначе не також підтверджується статутом Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, затвердженим постановою його правління від 18.04.2000 року № 4 (п.п. 1,2, 3, 7, 24, 29).
Як вказується позивачем в позовній заяві причиною вчинення помилки при укладенні оспорюваного Договору щодо визначення розміру орендної плати, стало невірне визначення відповідачем при поданні документів, які вимагаються для укладення договору оренди державного майна, свого статусу як бюджетної організації.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»фізичні та юридичні особи, які бажають укласти договір оренди, направляють заяву, проект договору оренди, а також інші документи згідно з переліком, що визначається Фондом державного майна України (далі - матеріали), відповідному орендодавцеві, зазначеному у статті 5 цього Закону.
Перелік документів, які подаються орендарем орендодавцеві для укладення договору оренди майна, що належить до державної власності, затверджено наказом ФДМ України від 14.11.2005 року № 2975. До даного Переліку, зокрема включено необхідність подання для всіх заявників довідки органу статистики про включення орендаря - юридичної особи до ЄДРПОУ.
З наявної в матеріалах справи довідки Закарпатського обласного управлівння статистики № 1953 від 22.11.2000 року, вбачається, що в ЄДРПОУ Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України віднесено до загальнодержавної власності, з формою фінансування -бюджет.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Зокрема, згідно ч. 3 ст. 203 цього Кодексу, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Статтею 229 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.
Пленум Верховного суду України в своїй постанові «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними»від 28.04.1978 року № 3, з наступними змінами та доповненнями, також роз»яснив те, що під помилкою у даному випадку слід розуміти таке неправильне сприйняття стороною суб'єкта, предмета чи інших істотних умов угоди, що вплинуло на її волевиявлення, при відсутності якого за обставинами справи можна вважати, що угода не була б укладена (п. 11).
При цьому, такий договір, як вбачається зі змісту ст. 236 Цивільного кодексу України, ч.3 ст. 207 Господарсткого кодексу України, є недійсним з моменту його вчинення, а права та обов»язки, тобто зобов»язання сторін, що мали наставати на підставі нього в майбутньому, є припиненими.
Таким чимном, в даному випадку судом першої інстанції враховуючи вищенаведені обставини та норми законодавства, зроблено правильний висновок про те, що укладений між сторонами договір оренди індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності від 01.06.2006 року № 87-06/06-05 слід визнати недійсним як такий, що укладений внаслідок помилки позивача, щодо сприйняття статусу відповідача як орендаря для визначення істотних умов договору оренди, зокрема, орендної плати, а отже, відповідно прав та обов»язків сторін щодо орендної плати, що виразилось в помилковій передачі відповідачу в оренду державного майна як бюджетній організації, яка утримуються за рахунок державного бюджету.
Щодо заперечень скаржника про те, що сам факт укладення сторонами договору під впливом помилки, не є підставою для визнання його недійсними, оскільки сторони можуть виправити дану помилку, шляхом внесення змін до Договору, апеляційний суд вважає таким, що не заслуговує на увагу, оскільки судом першої інстанції, як вбачається з мтаеріалів справи, надавалась сторонам можливість для внесення змін до Договору в частині визначення орендної плати, для чого відкладався розгляд справи, однак таких змін сторонами внесено в Договір не було.
Також колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову в частині зобов»язання відповідача повернути по акту прийому-передачі Державній податковій інспекції у Міжгірському районі Закарпаської області примішщення, площею 26,8 кв.м. адмінбудинку, розміщеного за адресою: смт.Міжгір»я, вул. Шевченка, 38, оскільки така вимога є нічим іншим як вимогою про застосування реституції, і повністю відповідає положенням ст.ст. 216, 229 Цивільного кодексу України, ст. 208 Господарського кодексу України.
Щодо заперечень відповідача про те, що в разі визнання недійсним договору оренди від 01.06.2006 року, він понесе значні збитки, то на думку суду апеляційної інстанції дані обставини не можуть бути підставою для відмови позивачу в позові про визанння недійсним даного Договору та повернення відповідачем орендованого майна, оскільки в силу ст.ст. 202, 215, 229 ЦК України підставою для недійсності є лише сам факт помилки однієї із сторін Договору, що має істотне значення, незалежнно від вини в цьому другої сторони. При цьому, відповідно до ст. 22, ч.ч. 3, 4 ст. 229 ЦК України, особа, яка спричинилась до помилки своєю недбалістю чи необережністю, зобов»язана відшкодувати другій стороні завдані збитки, а остання має право вимогати їх відшкодування, в тому числі відповідно до ст. 16 цього ж Кодексу, шляхом звернення до суду з вимогою про стягнення збитків.
З огляду на викладене, рішення Господарського суду Закарпатської області від 14.11.2008 року у справі № 17/137 є законним та обгрунтованим, а тому його слід залишити без змін.
Судові витрати по розгляду апеляційної скарги відповідно до ст.ст. 49, 99, 105 ГПК України покласти на скаржника.
Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Хустському районі залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 14.11.2008 року у справі № 17/137 залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
4. Справу повернути в господарський суд Закарпатської області.
Головуючий-суддя М.І.Городечна
суддя М.В.Юркевич
суддя В.Л.Кузь