33023 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"28" січня 2009 р. Справа № 15/147
за позовом Володимирецька селищна рада
до відповідача Відкрите акціонерне товариство "ТНТ"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Неріс Україна"
Та за зустрічним позовом Відкритого акціонерного товариства "ТНТ" до Володимирецької селищної ради
Про спонукання до виконання умов договору
Суддя
Секретар судового засідання Михалевська Л.В.
Представники:
Від позивача : Блищик Ю.М. дов. № 02-16/1460 від 15.12.08 р.
Від відповідача : Прокопчук О.М. дов у справі
Третя особа: Бордюк Ю.М. дов. у справі
Стаття 22 ГПК України роз'яснена
В судовому засіданні оголошувалась перерва.
СУТЬ СПОРУ: Позивач - Володимирецька селищна рада смт.Володимирець, Рівненської області, звернувся до господарського суду з позовом, відповідно з яким просить суд розірвати договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення, укладений 14 лютого 2008 року між Володимирецькою селищною радою та Відкритим акціонерним товариством "ТНТ". Свої вимоги обгрунтовує порушенням та невиконанням ВАТ "ТНТ", як покупцем, умов договору та взятих на себе за договором зобов'язань в частині повної сплати вартості земельної ділянки в строк до 20 березня 2008 року.
При цьому зазначає, що сплата відповідачем коштів за придбану земельну ділянку мала місце частково - 28.07.08 р., а остаточні розрахунки були здійснені тільки 11.08.08 р.
Крім того, зазначає, що за умовами договору земельна ділянка продавалась для обслуговування виробничої бази, однак на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 04.07.08 р. всі приміщення виробничої бази належать ТОВ "Неріс Україна". Зазначене, на думку позивача є порушенням пункту 3.1.2 Договору, яким передбачений обов'язок покупця з моменту підписання договору і до моменту відведення земельної ділянки в натурі не продавати та не відчужувати нерухоме майно, яке належить йому на праві власності і розміщене на даній земельній ділянці. Відповідно до п.4.1 Договору, у випадку невиконання покупцем умов договору, продавець має право вимагати виконання покупцем своїх обов'язків належним чином, або має право розірвати цей договір у встановленому законом порядку. Оскільки на даний час договір купівлі-продажу земельної ділянки фактично повністю не виконано, через несплату відповідачем передбаченої пунктом 4.2 Договору пені за порушення термінів оплати за земельну ділянку, зважаючи, що покупцем було істотно порушення умови договору, вважає, що є всі підстави для розірвання укладеного 14.02.08 р. договору купівлі-продажу земельної ділянки на підставі ч.2 ст.651 ЦК України.
Відповідач - ВАТ "ТНТ", позовні вимоги Володимирецької селищної ради не визнає в зв'язку з їх безпідставністю та необгрунтованістю. Як вказує відповідач, ВАТ "ТНТ" здійснило оплату за придбану земельну ділянку з 28.07.08 р. по 11.08.08 р. - остаточно. При цьому зазначає, що причиною несвоєчасної оплати ціни договору було блокування роботи товариства з боку осіб які здійснили "рейдерський" напад на товариство та незаконно заволоділи всім нерухомим майном підприємства. Як зазначає, за фактом заволодіння майном ВАТ "ТНТ" в особливо великому розмірі порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч.5 ст.191 КК України. Саме блокування діяльності підприємства, яка вказує відповідач, і призвела його до тимчасової неплатоспроможності, що і стало причиною несвоєчасної оплати.
Враховуючи те, що розрахунок за оспорюваним правочином ВАТ "ТНТ" провело, чим поповнило державний та місцевий бюджет, а у випадку видачі державного акту селищною радою, у відповідності до п.3.1.4 договору, товариство сплачуватиме ще й земельний податок, на думку відповідача, з огляду на те, що селищною радою не подано жодного доказу в підтвердження втрати інтересу за спірним договором, вважає ініціювання розірвання договору з його боку безпідставним та необгрунтованим.
Щодо порушення ВАТ "ТНТ" пункту 3.1.2 Договору, то як зазначив відповідач все нерухоме майно за договором купівлі-продажу від 04.07.08 р. за № 1262 перейшло до третьої особи - ТОВ "Неріс Україна". При цьому зазначає, що сторонами даної угоди є ТОВ "Неріс Україна" (покупець), та ТОВ "Будинок побуту "Пролісок" (продавець), яке в свою чергу зазначене майно набуло у власність на підставі рішень Постійно діючого третейського суду при асоціації "Правовий захист національного бізнесу" від 24.06.08 р. у справі № 18/2008 та від 25.06.08 р. у справі № 19/2008, розгляд яких відбувся без участі ВАТ "ТНТ" та без будь-яких правових підстав, оскільки товариство не підписувало жодних документів, які надавали б право здійснювати розгляд справ третейського провадження щодо права власності на нерухоме майно.
За таких обставин вважає, що товариство не вчинювало жодних дій щодо відчуження нерухомого майна, що в свою чергу з врахуванням викладеного спростовує доводи позивача, щодо порушення ВАТ "ТНТ" пункту 3.1.2 Договору.
Враховуючи це, просить позов залишити без задоволення.
При цьому, відповідач подав зустрічний позов до Володимирецької селищної ради, відповідно з яким просить зобов'язати Володимирецьку селищну раду виконати умови договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 14.02.2008 року, видавши ВАТ "ТНТ" Державний акт на право власності на земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: вул.Соборна,4, смт.Володимирець. Свої вимоги за зустрічним позовом обгрунтовує зокрема тим, що за оспорюваним позивачем договором купівлі-продажу продавець зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту повної сплати покупцем вартості земельної ділянки видати покупцеві Державний акт на право власності на землю. При цьому, договір купівлі-продажу земельної ділянки і документ про сплату вартості землі є підставою для видачі Державного акта на право власності на землю. Оскільки повна оплата вартості земельної ділянки відбулась 11.08.08 р. Володимирецька селищна рада повинна була виконати умови договору та видати товариству Державний акт до 11.09.08 р.
Натомість, відповідач в порушення умов договору та взятих на себе за договором зобов'язань безпідставно ігнорує умови договору та відповідно зволікає з видачею Державного акту.
Враховуючи це, вважає, що є всі підстави для задоволення зустрічного позову.
Володимирецька селищна рада позовні вимоги за зустрічним позовом не визнає в зв'язку з їх необгрунтованістю з підстав, викладених у первісному позові.
Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ТОВ "Неріс Україна" у наданих суду поясненнях зазначило, що 04 липня 2008 року між ТОВ "Будинок побуту "Пролісок" та ТОВ "Неріс Україна" був укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна за яким приміщення виробничої бази, яке знаходиться за адресою: Рівненська область, смт.Володимирець, вул. Соборна,4, перейшли у власність ТОВ "Неріс Україна". Враховуючи викладене та зважаючи, що з боку ВАТ "ТНТ" має місце істотне порушення умов договору купівлі-продажу земельної ділянки в т.ч. і щодо своєчасної оплати за придбаний об'єкт, третя особа повністю підтримує доводи та позовні вимоги за первісним позовом і відповідно вважає безпідставними та необгрунтованими позовні вимоги за зустрічним позовом.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши всі фактичні докази у справі, як кожний окремо, так і в їх сукупності, давши цьому достатню і об'єктивну оцінку суд прийшов до висновку про обгрунтованість позовних вимог за зустрічним позовом і відповідно, відсутність підстав для задоволення первісних позовних вимог.
При цьому суд встановив та врахував таке.
Рішенням Володимирецької селищної ради від 24 жовтня 2007 року за № 417 (а.с.6) було вирішено продати у власність Відкритому акціонерному товариству "ТНТ" земельну ділянку загальною площею 22412 кв.м., яка розташована в смт.Володимирець по вулиці Соборна,4 для обслуговування виробничої бази.
При цьому, затверджено ціну продажу вказаної земельної ділянки в розмірі 184734,00 грн. без розстрочення платежу. Селищному голові Осмоловичу О.Г. доручено укласти від імені ради договір купівлі-продажу цієї земельної ділянки та оформити всі необхідні для вчинення цієї угоди документи. А після повної сплати коштів за земельну ділянку просити районний відділ земельних ресурсів видати Державний акт на право власності на землю (п.4 Рішення).
Рішення Володимирецької селищної ради за № 417 від 24.10.07 р. на даний час в установленому порядку не скасовано, (п.10 ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"), є чинним, і відповідно до ст.73 цього Закону є обов'язковим до виконання.
Так, 14 лютого 2008 року на підставі вищезазначеного Рішення селищної ради, між Володимирецькою селищною радою (продавець) та ВАТ "ТНТ" (покупець) був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення (далі договір, а.с.7-10), відповідно з яким позивач зобов'язувався передати у власність відповідача за плату земельну ділянку несільськогосподарського призначення яка знаходиться за адресою: Рівненська область, смт.Володимирець, вул.Соборна,4, загальною площею 22412 кв.м., для обслуговування виробничої бази. В свою чергу, відповідач. як покупець за договором зобов'язувався прийняти у власність і оплатити вказану земельну ділянку (п.п. 1.1,1.2 Договору). Ціна продажу земельної ділянки за договором становить 184734,00 грн. яка в свою чергу має бути сплачена покупцем шляхом перерахування цієї суми на спеціальний рахунок Володимирецької селищної ради в строк не пізніше 20 березня 2008 року (п.п.2.1, 2.2 Договору).
Розглядом матеріалів справи судом встановлено, що відповідачем на виконання умов договору згідно наявних в матеріалах справи платіжних доручень № 131 від 28.07.08 р. та № 140 від 11.08.08 р. (а.с.78-79) на розрахунковий рахунок позивача були перераховані кошти на загальну суму 184734 ,00 грн. (110000,00 + 74734,00).
Викладене свідчить про те, що відповідачем станом на 11.08.08 р., незважаючи на наявність з його боку прострочення терміну оплати, повністю були виконані умови договору щодо оплати в повному обсязі придбаної земельної ділянки.
Відповідно до п.3.2.2 Договору, позивач, як продавець за договором зобов'язувався протягом 30 календарних днів з моменту повної сплати покупцем вартості земельної ділянки видати покупцеві Державний акт на право власності на землю.
При цьому, обов'язок продавця передати земельну ділянку покупцю вважається виконаним і право власності на земельну ділянку переходить до покупця після повної сплати вартості даної земельної ділянки, одержання покупцем Державного акта на право власності на землю (державної реєстрації договору).(п.6.1 Договору).
Первісним позивачем зазначене дотримано та враховано не було.
При цьому заслуговують на увагу доводи позивача, що в свою чергу не оспорюється відповідачем, що з боку останнього має місце прострочення оплати і відповідно неналежне виконання взятих на себе за договором зобов'язань в частині своєчасної оплати за придбану земельну ділянку.
Відповідно до п.4.2 Договору у разі порушення терміну сплати за земельну ділянку покупець сплачує продавцю за кожен день прострочення пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня.
Орган місцевого самоврядування не вірно розуміє поняття ціни позову, яке відповідно до умов спірного правочину (розділ 2), та в контексті із статтею 632 Цивільного кодексу України, п.5 ст.180, 189 Господарського кодексу України, визначається як ціна продажу земельної ділянки. При цьому, сума пені за договором купівлі-продажу земельної ділянки, відповідно до розділу 4 спірного правочину, а також у відповідності із нормами законодавства, є видом відповідальності за порушення зобов'язань.
Викладене свідчить про право позивача притягти відповідача до майнової відповідальності, передбаченої ст.ст. 549, 551, 611 п.3 ЦК України, законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", нарахувавши йому пеню і в разі відмови останнього від добровільної сплати, подати позов в установленому порядку.
В свою чергу, пунктом 4.7 Договору передбачено, що у разі невиконання продавцем умов цього договору, покупець має право вимагати виконання продавцем своїх обов'язків належним чином, а також відшкодування збитків, завданих затримкою виконання, або має право розірвати цей договір у встановленому порядку і вимагати відшкодування збитків, спричинених його розірванням.
Враховуючи викладене, суд приймаючи рішення про безпідставність та необгрунтованість первісних позовних вимог та відповідно правомірність заявлених зустрічних позовних вимог насамперед врахував таке.
Відповідно до ч.2 ст.651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
При цьому, істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої ним шкоди друга сторона значною мірою позбавляються того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Натомість позивач не подав суду жодного доказу в підтвердження цього; відсутні такі докази і в матеріалах справи.
В свою чергу, відповідно до ч.1 ст.218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. При цьому, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. (ч.2 ст.218 ГК України).
Як вбачається , ВАТ «ТНТ»здійснило оплату правочину з 28.07.08 р. по 11.08.08 р. остаточно. При цьому, як встановлено при розгляді справи, причиною несвоєчасної оплати ціни договору покупцем було не зволікання з боку останнього, а стало наслідком блокування роботи товариства з боку третіх осіб, що в сою чергу спричинило заволодіння такими особами всього нерухомого майна товариства. По факту заволодіння майном ВАТ «ТНТ»службовими особами ТОВ «Будинок побуту «Пролісок»в особливо великих розмірах СУ УМВС України в Рівненській області порушено кримінальну справу за ознаками злочину,передбаченого ч.5 ст.191 КК України.
Відтак, блокування підприємства третіми особами призвело до його тимчасової неплатоспроможності, що в свою чергу позбавило відповідача у передбачені договором строки провести розрахунки.
Як вбачається, задля розблокування роботи підприємства та відновлення платоспроможності, ВАТ «ТНТ»звернулось в установленому порядку з відповідними скаргами до правоохоронних органів та органів, уповноважених розглядати такі скарги. Окрім того, відповідач звернувся до Здолбунівського районного суду з відповідними заявами про скасування рішень третейських судів, якими право власності товариства на нерухоме майно було визнано за третіми особами.
Враховуючи викладене, суд за таких обставин погоджується з доводами відповідача, що неналежне виконання зобов'язань за договором з його боку мало місце з поважних та незалежних від самого підприємства причин.
З огляду на це, суд не вбачає підстав для застосування до відповідача, як покупця господарсько-правової відповідальності, оскільки останній належними і достатніми доказами довів, що вжив усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. Не заслуговують на увагу і посилання Володимирецької селищної ради на порушення ТОВ «ТНТ»пункту 3.1.2. Договору.
Відповідно до п.3.1.2 Договору, покупець зобов'язаний з моменту підписання договору і до моменту відведення земельної ділянки в натурі не продавати та не відчужувати нерухоме майно, що належить йому на праві власності і розміщене на земельній ділянці.
Згідно поданих Володимирецькою селищною радою доказів вбачається, що все нерухоме майно яке знаходиться на спірній земельній ділянці перейшло на підставі договору купівлі-продажу за №1262 від 04.07.08 р. третій особі без самостійних вимог на предмет спору-Товариству з обмеженою відповідальністю «Неріс Україна». При цьому, як вбачається безпосередньо з договору купівлі-продажу нерухомого майна від 04.07.08 р. (а.с.119-122), сторонами даного правочину є ТОВ «Неріс Україна»(покупець) та ТОВ «Будинок побуту»«Пролісок»(продавець), який в свою чергу набув право власності на предмет договору на підставі рішень Постійно діючого третейського суду при асоціації «Правовий захист національного бізнесу»від 24.06.08 р. у справі №15/2008 (а.с.139-140) та від 25.06.08 р. у справі № 19/2008 (а.с.135-137). Як вбачається, розгляд справ відбувався без участі відповідача. При цьому, у рішеннях третейського суду відсутня будь-яка інформація про те, що ВАТ «ТНТ»підписувало якісь документи, які надали б право здійснювати розгляд справ третейського провадження щодо права власності на нерухоме майно.
Визначене свідчить про те, що ВАТ «ТНТ»не вчинило жодних дій, спрямованих на відчудження нерухомого майна, яке розміщене на спірній ділянці.
Викладене в сукупності спростовує твердження первісного позивача.
Відповідно до статті 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
У відповідності із статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. При цьому, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України).
Відповідно до статті 78 Земельного кодексу України право власності на землю- це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.
Стаття 125 ЗК України передбачає, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.
Згідно із статтею 127 ЗК України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень здійснюють продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) громадянам, юридичним особам та іноземним державам на підставах та в порядку, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 2 квітня 2002 року за № 449 «Про затвердження форм Державного акта на право власності на земельну ділянку та Державного акта на право постійного користування земельною ділянкою», Державний акт на право власності підписується керівником органу місцевого самоврядування або органу виконавчої влади.
Відповідно до ст.ст.33, 34 ГПК України, кожна сторона належними і достатніми доказами повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Натомість доводи на які посилався позивач, як на підставу своїх вимог є безпідставними та необгрунтованими, оскільки спростовуються вищевикладенним.
З огляду на все вищевикладене, підстави для задоволення первісного позову відсутні.
В сою чергу, суд вбачає достатньо правових підстав для задоволення зустрічного позову.
Судові витрати, передбачені ст.44 ГПК України і понесені позивачем за зустрічним позовом на підставі ст.49 ГПК України покладаються на первісного позивача.
Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд-
1.Первісний позов залишити без задоволення.
2. Зустрічний позов задоволити.
Зобов'язати Володимирецьку селищну раду виконати умови договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 14 лютого 2008 р., видавши Відкритому акціонерному товариству «ТНТ»Державний акт на право власності на земельну ділянку за адресою: Рівненська область, смт.Володимирець, вул.Соборна,4.
3.Стягнути з позивача Володимирецької селищної ради (вул.Соборна,39, смт.Володимирець, Рівненська область, 34300, ідентифікаційний код 04388142) на користь відповідача - Відкритого акціонерного товариства «ТНТ»(вул.Соборна,4 Рівненська область, 34300, ідентифікаційний код 00379488) 203 грн. судових витрат понесених за зустрічним позовом.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя
Рішення підписане "30" січня 2009 року