Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"19" січня 2009 р. Справа № 54/172-08
вх. № 8514/4-54
Суддя господарського суду Яризько В.О.
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - Смирнова О.М. (дов.), Марченко А.В. (дов.) відповідача - не з"явився
розглянувши справу за позовом ДП "Харківський регіональний науково-виробничий центр стандартизації,метрології та сертифікації" (ДП "Харківстандартметрологія"), м. Харків
до Виконком Ізюмської міської Ради, м. Ізюм Харківської області
про визнання права повного господарського відання
Позивач, ДП "Харківський регіональний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" (ДП "Харківстандартметрологія"), звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Виконкому Ізюмської міської ради про визнання права повного господарського відання на майно - нежитлову будівлю - вагоремонтну майстерню загальною площею 108,3 кв.м., розташовану за адресою : м.Ізюм, вул.Маршала Жукова, 6-а.
Представник позивача в судовому засіданні підтримує позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач у судове засідання 19.01.2009р. не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
У судовому засіданні 13.01.2009р. відповідач проти позову заперечував, вказував, що ДП "Харківський регіональний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" (ДП "Харківстандартметрологія") не є належним позивачем у даній справі, оскільки органом управління майном є Держспоживстандарт України.
Суд вважає, що нез"явлення відповідача в дане судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті. Суд розглядає справу за наявними в ній документами на підставі ст. 75 ГПК України.
В слуханні справи 13.01.2009р. оголошувалась перерва до 19.01.2009р. о 14:00 год.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив, що Згідно статуту Державного підприємства «Харківський регіональний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації » (позивач), відповідно до наказу Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики (надалі - Держспоживстандарт України) від 24 лютого 2004 р. № 33 Державне підприємство "Харківський регіональний центр стандартизації, метрології та сертифікації" реорганізовано у Державне підприємство "Харківський регіональний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" (ДП "Харківстандартметрологія"). Вказаним наказом визначено, що Державне підприємство "Харківський регіональний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" є правонаступником прав і обов'язків Державного підприємства "Харківський регіональний центр стандартизації, метрології та сертифікації". Державне підприємство "Харківський регіональний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" (надалі - Центр) засноване на державній власності і підпорядковане органу управління майном - Держспоживстандарту України.
Відповідно до п.4.2 Статуту позивача, майно позивача та доходи, отримані від використання майна є державною власністю і закріплюються за позивачем. Здійснюючи право господарського відання позивач володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном, вчиняючи щодо нього дії, які не суперечать чинному законодавству України та цьому Статуту.
Після реорганізації з 2004 року приміщення вагоноремонтної майстерні загальною площею 108,3 кв. м, яке розташовано за адресою: м. Ізюм, вул. Маршала Жукова, 6-А передано на баланс позивача (акт інвентаризації основних засобів від 01.03.2004 р.) та 04.02.2008 р. КП «Харківське бюро технічної інвентаризації » на нього виготовлено технічний паспорт.
В Єдиному реєстрі об'єктів державної власності відомості стосовно окремого державного майна, яке перебуває на балансі позивача (орган управління Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики) наявна інформація про державне майно "Харківський регіональний науково - виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації", що включає в себе Ремонтну майстерню (інвентарний номер: 005848).
Відповідно до ст.326 Цивільного кодексу України, від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.
Відповідно до ст. 136 Господарського кодексу України, 1. Право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. 2. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства.
Право господарського відання державних підприємств прирівнюється до права власності із застосуванням деяких обмежень у розпорядженні державним майном, що встановлюються законом і статутами таких підприємств.
Таким чином, майно позивача є державною власністю і закріплене за ним на праві повного господарського відання.
Судом встановлено, що ніхто не оспорює право повного господарського відання позивачем на спірне майно, ніхто не перешкоджає у здійсненні права повного господарського відання.
Позивачем не доведено порушення його права повного господарського відання на майно. Право господарського відання на майно виникає на підставі волевиявлення власника державного майна та внаслідок норм, визначених діючим законодавством, та не потребує додаткового визнання рішенням суду.
За таких обставин позовні вимоги позивача є безпідставними, не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, сплачене позивачем державне мито та судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у разі відмови в позові повністю покладаються на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 326, 335, 375, 376, 392 Цивільного кодексу України, ст. 136 Господарського кодексу України, ст. ст. 1, 11, 22, 29 Закону України "Про основи містобудування", ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", ст. ст. 1, 4, 12, 27, 32, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 ГПК України, суд -
В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Суддя Яризько В.О.
Рішення підписано 24.01.2009р.