"22" січня 2009 р.
Справа № 6-15/273-05-7669
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Л.І. Бандури
суддів Л.В. Поліщук, В.Б. Туренко
при секретарі судового засідання: О.О. Соломахіній
за участю представників сторін:
від позивача -О.М. Бендерук
від відповідачів -А.О. Василенко
від прокуратури -А.О. Горяйнова
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційне подання прокурора Ананьївського району Одеської області
на підставі ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду
від 05 вересня 2008 року
на рішення господарського суду Одеської області від 29 листопада 2005 року
у справі № 6-15/273-05-7669
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Грін Лайн»
до 1) Головного управління юстиції в Одеській області
2) Відділу державної виконавчої служби Ананьївського районного управління юстиції Одеської області
3) Головного управління Державного казначейства України в Одеській області
про стягнення 304606,62 грн.
Згідно розпорядження голови суду № 184 від 08.12.2008 р. розгляд апеляційного подання здійснюється колегією суддів у складі: головуючого судді Л.І. Бандури, суддів Л.В. Поліщук, В.Б. Туренко.
В судовому засіданні оголошувалась перерва до 22.01.2009 р.
В серпні 2005 р. ТОВ “Грін Лайн» звернулось до господарського суду з позовом та уточненнями до нього про стягнення збитків у сумі 304606,62 грн., спричинених діями (бездіяльністю) Відділу державної виконавчої служби Ананьївського районного управління юстиції Одеської області та Управління юстиції в Одеській області на підставі ст. ст. 440-442 Цивільного кодексу УРСР 1963 р., ст. 11 Закону України “Про виконавче провадження».
В обґрунтування вимог позивач послався на те, що Відділ ДВС Ананьївського районного управління юстиції Одеської області не виконав наказ господарського суду Одеської області від 25.01.2002 р. у справі № 17-6-32/02-496 про накладення арешту на майно ВАТ “Жеребківське хлібоприймальне підприємство», що призвело до передання майна боржника до комунальної власності ЗАТ “Ресурссервіс», в зв'язку з чим стало неможливим виконання рішення господарського суду Одеської області від 21.02.2002 р. у справі № 17-6-32/02-496.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 30.09.2005 р. залучено до участі у справі в якості відповідача Відділення державного казначейства в Ананьївському районі Одеської області.
Рішенням господарського суду Одеської області від 29.11.2005 р. (суддя В.С. Петров) позов задоволено у повному обсязі: стягнуто з Відділу ДВС Ананьївського районного управління юстиції Одеської області на користь ТОВ “Грін Лайн» 235399,25 грн. збитків, 69207,37 грн. індексу інфляції, а також державне мито в сумі 3046,06 грн. та 118 грн. на ІТЗ судового процесу.
Судове рішення мотивоване тим, що державний виконавець в порушення Закону України “Про виконавче провадження» неналежним чином та несвоєчасно вчинив виконавчі дії, що в подальшому призвело до неможливості виконання судового рішення, а отже до порушення прав позивача.
Не погодившись з рішенням суду, прокурор Ананьївського району Одеської області звернувся з апеляційним поданням, в якому просить його скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
В апеляційному поданні прокурор зазначив, що висновок суду про можливість виконання державним виконавцем ухвали суду про накладення арешту на майно боржника помилковий, оскільки на момент пред'явлення цієї ухвали до Відділу ДВС рішенням суду боржник був визнаний банкрутом, а накладення арештів або інших обмежень щодо розпорядження майна банкрута не допускається.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 02.02.2006 р. подання повернуто прокурору на підставі п. 2 ст. 97 ГПК України.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 06.03.2006 р. апеляційне подання залишено без руху для приведення його у відповідність до ст. 187 КАС України.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 20.03.2006 р. подання повернуто прокурору на підставі ст. 108 КАС України.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 25.04.2006 р. відмовлено прокурору у поновленні пропущеного процесуального строку на звернення з апеляційним поданням, в зв'язку з чим воно залишено без розгляду на підставі п. 6 ст. 186 КАС України.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 20.11.2006 р., залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 30.01.2007 р., заяву ТОВ “Грін Лайн» про перегляд рішення господарського суду Одеської області від 29.11.2005 р. за нововиявленими обставинами у справі № 6-15/273-05-7669 залишено без задоволення на підставі п. 1 ч. 2 ст. 245 КАС України.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.05.2007 р. ухвали Одеського апеляційного господарського суду від 06.03.2006 р. та від 25.04.2006 р. про повернення апеляційного подання та відмову у відновленні пропущеного процесуального строку апеляційного подання скасовані, справа № 6-15/273-05-7669 повернута до Одеського апеляційного господарського суду для вирішення питання про прийняття апеляційного подання прокурора Ананьївського району Одеської області до провадження.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 13.08.2007 р. апеляційне подання прокурора Ананьївського району Одеської області разом зі справою № 6-15/273-05-7669 направлені до Одеського апеляційного адміністративного суду згідно абзацу 4 пункту 6 розділу VII Прикінцевих та перехідних положень КАС України для вирішення питання про прийняття апеляційного подання до провадження.
Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2008р. прокурору Ананьївського району Одеської області поновлено строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду Одеської області від 29.11.2005 р.
Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.09.2008р. закрито апеляційне провадження за апеляційним поданням прокурора Ананьївського району Одеської області, справа направлена до Одеського апеляційного господарського суду, оскільки оскаржуване рішення прийнято у відповідності до норм ГПК України, що виключає можливість його перегляду за нормами КАС України.
Заслухавши доводи представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши надані докази та обговоривши доводи апеляційного подання, судова колегія встановила:
Постановою господарського суду Одеської області від 26.09.2001 р. у справі № 17-2-28-3/01-1920 ВАТ “Жеребківське хлібоприймальне підприємство» визнано банкрутом та розпочато ліквідаційну процедуру.
В січні 2002 р. ТОВ “Грін Лайн» звернулось до господарського суду з позовом про витребування майна та стягнення збитків на загальну суму 233630,25 грн. з ВАТ “Жеребківське хлібоприймальне підприємство».
Справі присвоєно № 17-6-32/02-496.
В порядку ст. ст. 66-67 ГПК України ухвалою господарського суду Одеської області від 25.01.2002 р. накладено арешт на майно відповідача на суму 170624 грн. На виконання даної ухвали видано відповідний наказ.
29.01.2002 р. позивач звернувся до Відділу ДВС Ананьївського районного управління юстиції Одеської області з заявою про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання ухвали суду від 25.01.2002р. у справі № 17-6-32/02-496.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 04.02.2002 р. у справі № 17-2-28-3/01-1920 затверджено мирову угоду від 31.01.2002 р., укладену між ВАТ “Жеребківське хлібоприймальне підприємство» та ЗАТ “Савтек», згідно якої 05.02.2002 р. власне майно ВАТ на загальну суму 540399 грн. перейшло у власність ЗАТ “Савтек», та припинено провадження у справі.
Рішенням господарського суду Одеської області від 21.02.2002 р. у справі № 17-6-32/02-496 позов ТОВ “Грін Лайн» задоволено у повному обсязі: зобов'язано ВАТ “Жеребківське хлібоприймальне підприємство» повернути позивачу 106640 кг соняшника та стягнуто 63006,25 грн. збитків, 1700 грн. витрат по держмиту та 69 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.
Постановою Відділу ДВС Ананьївського районного управління юстиції від 22.02.2002 р. виконавче провадження зупинено до вирішення питання про банкрутство ВАТ “Жеребківське хлібоприймальне підприємство».
25.02.2002 р. згідно договору купівлі-продажу ЗАТ “Савтек» передало ЗАТ “Ресурссервіс» майно, яке належало ВАТ “Жеребківське хлібоприймальне підприємство».
04.03.2002 р. господарським судом Одеської області видані накази на виконання рішення суду від 21.02.2002 р. у справі № 17-6-32/02-496.
Постановою Відділу ДВС Ананьївського районного управління юстиції Одеської області від 20.03.2002 р. виконавче провадження по виконанню ухвали суду про накладення арешту на майно закінчено в зв'язку з затвердженням мирової угоди від 31.01.2002 р.
Постановами Відділу ДВС Ананьївського районного управління юстиції Одеської області від 21.03.2002 р. відмовлено у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання наказів господарського суду від 04.03.2002 р. у справі № 17-6-32/02-496 в зв'язку з відсутністю майна та грошових сум у ВАТ “Жеребківське хлібоприймальне підприємство».
Ухвалою господарського суду Одеської області від 23.05.2002 р. у справі № 17-6-32/02-496 постанови Відділу ДВС Ананьївського районного управління юстиції Одеської області від 21.03.2002 р. визнані недійсними, зобов'язано виконавчу службу Ананьївського районного управління юстиції відкрити виконавче провадження по виконанню наказів у справі № 17-6-32/02-496.
Постановою Відділу ДВС Ананьївського районного управління юстиції Одеської області від 07.06.2002 р. відкрито виконавче провадження з примусового виконання рішення господарського суду Одеської області від 21.02.2002 р., а постановою від 13.06.2002 р. накладено арешт на грошові кошти ВАТ “Жеребківське хлібоприймальне підприємство» у розмірі 72,44 грн. та оголошено заборону на здійснення будь-яких розрахунків та видачу коштів.
Постановою Відділу ДВС Ананьївського районного управління юстиції Одеської області від 14.06.2002 р. виконавчий документ про стягнення насіння соняшника у розмірі 106640 кг повернуто стягувачу без виконання в зв'язку з відсутністю майна у боржника, постановою від 06.08.2002 р. повернуто виконавчий документ про стягнення суми боргу у розмірі 64775,25 грн. в зв'язку з відсутністю на рахунках боржника грошових коштів, а постановою від 09.09.2002 р. повернуто без виконання наказ господарського суду Одеської області від 18.07.2002 р. про стягнення з боржника боргу в сумі 170624 грн.
В обґрунтування задоволення позову господарським судом покладено висновок про вину органу ДВС у невиконанні в порушення вимог ст. ст. 1, 5 Закону України “Про виконавче провадження», ухвали господарського суду Одеської області від 25.01.2002 р. у справі № 17-6-32/02-496 про арешт грошових коштів ВАТ “Жеребківське ХПП», що в свою чергу призвело до неможливості виконання рішення господарського суду від 21.02.2002 р. у цій справі.
Апеляційна інстанція не погоджується з наведеною правовою оцінкою обставин виконання відповідачем ухвали господарського суду від 25.01.2002 р. про накладення арешту на майно ВАТ “Жеребківське ХПП» на суму 170624грн. і вважає неправомірним покладення на орган ДВС відповідальності у вигляді відшкодування шкоди позивачу на підставі ст. 440 ЦК УРСР у зв'язку з порушенням останнім вимог ст. ст. 1, 5, 7 Закону України “Про виконавче провадження» з наступних підстав.
Застосування до спірних відносин ст. 440 ЦК УРСР передбачає необхідність встановлення судом наявності всіх елементів складу цивільного правопорушення із завдання шкоди, зокрема обґрунтування на підставі поданих доказів наявності шкоди у заявленому до стягнення розмірі, доведеності протиправної поведінки відповідача, його вини та причинно-наслідкового зв'язку протиправних дій (бездіяльності) з завданою шкодою. При цьому, відсутність хоча б однієї із складових виключає правомірність та обґрунтованість відповідних позовних вимог та можливість їх задоволення судом.
Встановивши невиконання ухвали господарського суду Одеської області від 25.01.2002 р. про арешт майна боржника на 170624 грн., господарський суд не обґрунтував свій висновок стосовно порушення у зв'язку з цим вимог Закону України «Про виконавче провадження», не зазначив в чому саме полягало порушення державним виконавцем положень ч. 1 ст. 5, ст. 7 Закону України «Про виконавче провадження», посилання на які містяться в мотивувальній частині рішення з огляду на закінчення виконавчого провадження у зв'язку з укладенням мирової угоди між ТОВ “Савтек» та ВАТ “Жеребківський ХПП» у справі про банкрутство останнього постановою ВДВС Ананьївського РУЮ від 20.03.2002 р. на підставі ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження». При цьому, будь-яка правова оцінка господарським судом дій (бездіяльності) органу ДВС та безпосередньо державного виконавця повинна базуватись на допустимих доказах, відповідно до ст. 34 ГПК України, якими у справах про відшкодування шкоди завданої неправомірними діями державного виконавця є судове рішення по скаргам на дії (бездіяльність) органу ДВС, поданими та розглянутими судом в порядку ст. 121-2 ГПК України.
Матеріалами справи підтверджується, що судове рішення, ухвалене господарським судом Одеської області 23.05.2002 р. (ухвала від 23.05.2002 р. по справі № 17-6-32/02-496 в порядку ст. 121-2 ГПК України), встановлює неправомірність дій державного виконавця у зв'язку з недотриманням ним ст.53 Закону України «Про виконавче провадження» та незаконною відмовою у відкритті виконавчих проваджень за наказами господарського суду Одеської області від 04.03.2002 р., виданими на виконання рішення господарського суду від 21.02.2002 р. по справі № 17-6-32/02-496.
Таким чином, протиправність дій та вина органу ДВС підтверджена у встановленому законом порядку ухвалою господарського суду Одеської області від 23.05.2002 р., прийнятою в порядку ст. 121-2 ГПК України стосовно виконання рішення господарського суду від 21.02.2002 р., а не ухвали суду від 25.01.2002 р. щодо законності виконання якої органом ДВС відповідне судове рішення не ухвалювалось.
Більш того, позивач взагалі не скористався своїм правом стягувача у виконавчому провадженні на оскарження постанови відділу ДВС Ананьївського РУЮ Одеської області від 20.03.2002 р. про закінчення виконавчого провадження по примусовому виконанню наказу господарського суду Одеської області від 25.01.2002 р., виданому на виконання ухвали суду від 25.01.2002 р. в порядку ст. ст. 66, 67 ГПК України у зв'язку з укладенням мирової угоди між стягувачем (ТОВ “Савтек») та боржником (ВАТ “Жеребківське ХПП») у справі про банкрутство та припиненням в ній провадження. При наявності чинної постанови ВДВС Ананьївського РУЮ Одеської області від 20.03.2002 р. про закінчення виконавчого провадження по примусовому виконанню наказу господарського суду від 25.01.2002 р., виданому на виконання ухвали суду від 25.01.2002 р. по справі № 17-6-32/02-496 правомірність дій органу ДВС в ході виконання виконавчого документа вважається встановленою і виключає обґрунтованість протилежного висновку суду першої інстанції в оскаржуваному рішенні по даній справі.
Судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції про неможливість виконання рішення суду від 21.02.2002 р. і стягнення грошових коштів саме у зв'язку та внаслідок залишення невиконаною ухвали від 25.01.2002 р., оскільки позивачем це не доведено, а господарським судом не враховано, що в матеріалах справи відсутні будь-які дані та підтверджуючі їх докази стосовно причинно-наслідкового зв'язку остаточного результату виконавчих проваджень з виконання рішення господарського суду Одеської області від 21.02.2002 р. (повернення виконавчого документа -наказу господарського суду Одеської області від 18.07.2002 р. про стягнення 170624грн. постановою органу ДВС від 09.09.2002 р.) з закінченням виконавчого провадження по наказу про накладення арешту на 170624 грн. на майно ВАТ “Жеребківське ХПП» від 25.01.2002 р.
На момент відкриття виконавчого провадження за наказом господарського суду від 25.01.2002 р. про накладення арешту на майно ВАТ “Жеребківське ХПП» на суму 170624 грн. постановою органу ДВС від 02.02.2002 р. та накладення цією постановою арешту на майно на суму 179155,20 грн. між ВАТ “Жеребківське ХПП» та ТОВ “Савтек» (кредитор у справі про банкрутство № 17-2-28-3/01-1920) вже була укладена мирова угода від 31.01.2002 р. пунктом 6 якої зафіксована відсутність у боржника (ВАТ «Жеребківське ХПП») грошових коштів. 04.02.2002 р. господарським судом Одеської області ця мирова угода була затверджена з припиненням провадження у справі про банкрутство ВАТ “Жеребківське ХПП», тобто з 04.02.2002 р. відповідно до п. 7 мирової угоди до ТОВ “Савтек» перейшло право власності на все майно боржника.
З огляду на викладене, факт відсутності у ВАТ “Жеребківське ХПП» станом на 04.02.2002 р. майна, крім переданого у власність ТОВ “Савтек» та грошових коштів, встановлений ухвалою господарського суду Одеської області від 04.02.2002 р. у справі № 17-2-28-3/01-1920 при затверджені мирової угоди від 31.01.2002 р.
Тобто, неможливість виконання рішення суду від 21.02.2002 р. пов'язана не у зв'язку з діями (бездіяльністю) органу ДВС в ході виконання наказу господарського суду Одеської області від 25.01.2002 р., а у зв'язку з відсутністю майна та коштів у ВАТ “Жеребківське ХПП» вже на момент виконання наказу суду від 25.01.2002 р.
Виконавчі провадження з виконанням рішення господарського суду від 21.02.2002 р. за виданими 04.03.2002 р. судом наказами та наказом від 18.07.2002 р., згідно з ухвалою про зміну способу виконання рішення суду про передачу насіння соняшника у кількості 106640 кг на 170624 грн. завершились поверненням 09.09.2002 р. виконавчих документів ТОВ “Грін Лайн». При цьому в постановах про повернення виконавчих документів стягувачеві зазначалось на його право повторно пред'явити накази від 18.07.2002 р., 04.03.2002 р. до виконання в строк до 3-х років, чим позивач не скористався, як і правом на оскарження дій органу ДВС з поверненням наказів без виконання.
Крім того, як вбачається із матеріалів справи, після припинення провадження у справі про банкрутство ВАТ “Жеребківське ХПП» 04.02.2002 р. відносно цієї юридичної особи, господарським судом Одеської області знову було порушено справу про банкрутство № 17-6-32/02-8706, за результатами розгляду якої, ухвалою господарського суду від 01.04.2003 р. ВАТ “Жеребківське ХПП» було ліквідовано із скасуванням державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності -юридичної особи 26.11.2003 р., що підтверджується повідомленням Ананьївської районної державної адміністрації. Позивач не використав можливість заявити кредиторські вимоги у цій справі про банкрутство боржника, відповідно до вимог Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» маючи в розпорядженні виконавчий документ, що підтверджує безспірність його вимог та достатній час.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про невиконання рішення суду від 21.02.2002 р. внаслідок невчинення ТОВ “Грін Лайн» відповідних дій, спрямованих на вжиття всіх необхідних заходів з власної ініціативи та остаточне настання неможливості виконання рішення суду внаслідок недбалості у формі бездіяльності стягувача та у зв'язку з ліквідацією юридичної особи -боржника.
З урахуванням викладеного, судова колегія вважає помилковим висновок суду першої інстанції щодо недоведеності відповідачем відсутності причинного зв'язку між завданою шкодою та поведінкою відповідача з огляду на непідтвердженність відкриття виконавчих проваджень за наказами від 04.03.2002 р. у передбачений законом строк та порушення ст. 7 Закону України “Про виконавче провадження». Крім того, у спорах про відшкодування шкоди обов'язок доказування наявності збитків та їх розміру, протиправної поведінки особи та причинно-наслідкового зв'язку між ними покладається на позивача, а заподіювач повинен довести тільки відсутність своєї вини у її спричиненні.
Отже, господарський суд допустив порушення норм процесуального права (ст. 33 ГПК України) та матеріального права (ч. 2 ст. 1166 ЦК України), поклавши на відділ ДВС Ананьївського РУЮ Одеської області обов'язок доказування відсутності причинно-наслідкового зв'язку, чим неправильно розподілив тягар доказування між сторонами у справі.
З урахуванням викладеного, рішення суду підлягає скасуванню, а у задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 99, 103-105 ГПК України, колегія суддів
Рішення господарського суду Одеської області від 29.11.2005 року у справі № 6-15/273-05-7669 скасувати, в позові відмовити.
Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня набрання постанови законної сили.
Головуючий суддя Л.І. Бандура
Суддя Л.В. Поліщук
Суддя В.Б. Туренко