"12" січня 2009 р. Справа № 14/46
за позовом Управління комунальною власністю міста
до відповідача Мале приватне підприємство "Моріон"
про внесення змін до договору оренди шляхом укладення додаткового договору від 29.02.2008 до договору оренди нежитлового приміщення №1287/737 від 16 травня 2000 року (зі змінами та доповнення, шляхом викладення в новій редакції)
Суддя Марач В.В.
Представники:
Від позивача : начальник Поліщук Н.В.,представник по довіреності Гарник О.В.
Від відповідача : директор Павлюк В.С.
В засіданні оголошувалась перерва з 23.12.2008р. по 12.01.2009 р.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України сторонам роз'яснена
СУТЬ СПОРУ : Управління комунальною власністю міста (надалі "позивач", "Управління") звернулося в господарський суд з позовом до малого приватного підприємство "Моріон"(надалі "відповідач", "МПП "Моріон") в якому просить внести зміни до договору оренди шляхом укладення додаткового договору від 29.02.2008 до договору оренди нежитлового приміщення № 1287/737 від 16 травня 2000 року (зі змінами та доповнення, шляхом викладення в новій редакції).
Свої вимоги позивач обгрунтовує наступним.
Управлінням економіки міста та Малим приватним підприємством «Моріон» 16 травня 2000 року був укладений договір № 1287/737 оренди нежитлового приміщення за адресою м.Рівне, вул..Шевченка, 3. Рішенням Рівненської міської ради вд 02.07.2002 № 41 управління економіки міста було реорганізоване в в управління комунальною власністю міста, яке надалі здійснює функції орендодавця.
Стаття 11 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачає, що оцінка об'єкта оренди здійснюється за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Пункт 19 Методики оцінки об'єктів оренди (затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1995 р. N 629) визначає, що у разі оренди нерухомого майна здійснюється його незалежна оцінка. Згідно п.З Методики поняття «незалежна» вживається у значеннях, наведених у Законі України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність». Вказаний закон в ст.З роз"яснює, що незалежною оцінкою майна вважається оцінка майна, що проведена суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання». Зважаючи на те, що укладення договору відбулося до прийняття Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність», а окрім того враховуючи вимоги ст. 118 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» яка передбачає, що орендна плата за державне та комунальне майно визначається відповідно до її ринкової вартості у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, управлінням комунальною власністю міста було замовлене здійснення незалежної оцінки нежитлового приміщення за адресою м.Рівне, вул.Шевченка, 3 станом на 30.11.2007р. За результатами проведеної незалежної оцінки було розраховано новий розмір орендної плати. Така ж вимога щодо перегляду розміру орендної плати дублюється п.2 ст.21 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», згідно якої розмір орендної плати може бути змінений у випадках, встановлених законодавчими актами України. Окрім того, в чинному законодавстві України, яке регламентує оренду державного та комунального майна змінилися вимоги до істотних умов договору оренди, на виконання яких був затвердженний типовий договір оренди нежитлового приміщення (рішення Рівненської міської ради від 07.06.2007 № 772). Згідно зі ст. 652 Цивільного кодексу України, договір може бути змінений за згодою сторін у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувались при його укладенні, а якщо сторони не досягли такої згоди - договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони. Тому Управлінням був підготований проект додаткового договору до договору оренди нежитлового приміщення № 1287/737 від 16 травня 2000 року, яким змінювались положення існуючого договору відповідно до зазначених вимог. Рекомендованим листом із повідомленням про вручення він був направлений відповідачу 29.02.2008, згідно повідомлення про вручення отриманий ним 28.03.2008р.
Згідно ст. 11 Господарського процесуального кодексу України, підприємство, яке одержало пропозицію про зміну договору відповідає на неї не пізніше 20 днів після отримання пропозиції. У разі неодержання відповіді в установлений строк з урахуванням поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення господарського суду.
Враховуючи те, що станом на 30 квітня 2008 року відповідь на пропозицію про зміну договору не отримана, позивач звернтається до господарського суду з позовом про внесення змін до договору оренди шляхом укладення додаткового договору до договору оренди нежитлового приміщення № 1287/737 від 16 травня 2000 року.
До винесення рішення зі спору позивач подав заяву про уточнення позовних вимог в якій просить суд внести зміни до договору оренди шляхом укладення додаткового договору від 29.02.2008 до договору оренди нежитлового приміщення № 1287/737 від 16 травня 2000 року (зі змінами та доповнення, шляхом викладення в новій редакції) і вказує нову редакцію Додаткового договору.
Відповідач надав суду відзив на позов в якому вимог позивача не визнає посилаючись при цьому на наступне.
Між Управлінням економіки міста виконавчого комітету Рівненської міської ради (правонаступником якого є Позивач) та МПП «Моріон» укладено договір оренди нежитлового приміщення №1287/737 від 16.05.2000 р., за яким Позивач (орендодавець) передав, а Відповідач (орендар) прийняв, у користування нежитлове приміщення по вул.Шевченка, 3 в м.Рівне загальною площею 5403,40 м.кв.
Рішенням господарського суду Рівненської області від 21.09.2007р. у справі №14/313, яке набрало законної сили, Договір було визнано дійсним з моменту укладення.
У п. 3.5 Договору сторони визначили, що розмір орендної плати може бути переглянуто на вимогу однієї із сторін в разі зміни методики її розрахунку, змін централізованих цін та тарифів та в інших випадках, передбачених законодавством України.
Організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна, що перебуває у комунальній власності, та майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання майна, яке перебуває у комунальній власності, регулюються Законом України «Про оренду державного та комунального майна».
Відповідно до ч.1 ст.2 Закону орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Статтею 10 Закону визначено, що однією із істотних умов договору оренди є, зокрема, орендна плата з урахуванням її індексації. Крім того, ч. 4 зазначеної правової норми визначено, що умови договору оренди є чинними на весь строк дії договору і у випадках, коли після його укладення (приведення у відповідність з цим Законом) законодавством встановлено правила, які погіршують становище орендаря.
Зазначена норма повністю відповідає змісту частини 1 ст. 58 Конституції, якою встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.02.1999р. N 1-рп/99 у справі за конституційним зверненням Національного банку України дано офіційне тлумачення положення ч. 1 ст. 58 Конституції (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) та зазначено, що цей конституційний принцип може поширюватися на закони та інші нормативно-правові акти, які пом'якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб. Проте надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.
За змістом ст. 21 Закону обсяг орендної плати може бути змінено за погодженням сторін. На вимогу однієї зі сторін обсяг орендної плати може бути змінено у випадку, якщо з незалежних від них обставин істотно змінився стан об'єкта оренди, а також в інших випадках, встановлених законодавчими актами України.
Однак, у заявленому позові Позивач не навів жодної з передбачених Договором або законодавством підстав для збільшення розміру орендної плати, а тому вважає, що така вимога є незаконною.
Змістом позовних вимог у даній справі є внесення змін до Договору шляхом викладення його у новій редакції. Однак, позивачем взагалі не обґрунтовано законодавчі підстави для викладення Договору у новій редакції, оскільки запропонований Позивачем Додатковий договір змінює не лише розмір орендної плати, а також мету оренди, порядок розпорядження надходженнями від суборендарів тощо.
За наведених обставин Відповідач просить відмовити Управлінню комунальною власністю міста у задоволенні позову до МПП «Моріон» про внесення змін до договору оренди шляхом укладення додаткового договору до договору оренди нежитлового приміщення №1287/737 від 16.05.2000 р. (із змінами та доповненнями, шляхом викладення в новій редакції).
Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками процесу та зібрані судом, заслухавши пояснення предстаників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини на яких грунтуються їх вимоги та заперечення, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, господарський суд прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню.
При цьому суд керувався наступним.
Між Управлінням економіки міста виконавчого комітету Рівненської міської ради (правонаступником якого є Позивач) та МПП «Моріон» укладено договір оренди нежитлового приміщення №1287/737 від 16.05.2000 р., за яким Позивач (орендодавець) передав, а Відповідач (орендар) прийняв, у користування нежитлове приміщення по вул.Шевченка, 3 в м.Рівне загальною площею 5403,40 м.кв.. Строк дії вказаного договору, відповідно до п. 2.1, встановлено до 16 травня 2010 року.
Пред"являючи позов Управління комунальною власністю міста просить внести зміни до договору оренди нежитлового приміщення №1287/737 від 16.05.2000 р. шляхом укладення додаткового договору в якому договір оренди нежитлового приміщення №1287/737 від 16.05.2000 р. викладенно в новій редакції.
Однак вказана вимога Управління не грунтується на діючому законодавстві України.
Законом України "Про оренду державного та комунального майна" не передбачено випадків та підстав за яких до діючого договору оренди державного майна можуть бути внесені зміни шляхом викладення його (договору) в новій редкції та/або укладення додаткового договору до договору оренди державного майна в якому останній має бути викладено в новій редакції. Навпаки в пункті 4 статті 10 вказаного Закону встановлено, що умови договору оренди є чинними на весь строк дії договору і у випадках, коли після його укладення (приведення у відповідність з цим Законом) законодавством встановлено правила, які погіршують становище орендаря.
Суд погоджується з твердженням позивача про те, що розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї з сторін, якщо з незалежних від них обставин істотно змінився стан об'єкта оренди, а також в інших випадках, встановлених законодавчими актами України так як вказане закріплено в статті 21 вищевказаного Закону. Однак позивач, пред"являючи позов, просить змінити не тільки орендну плату, а взагалі викласти договір оренди в новій редакції, що відповідно до норм Закону України "Про оренду державного та комунального майна" є недопустимим.
Статтею 652 Цивільного кодексу України встановлено, що:
1. У разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.
Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
2. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:
1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;
2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Позивач в судовому засіданні не довів одночасної наявності вищевказаних умов, які б могли бути підставами зміни за рішенням суду договору оренди нежитлового приміщення №1287/737 від 16.05.2000 р. шляхом укладення додаткового договору до договору оренди нежитлового приміщення №1287/737 від 16.05.2000 р. шляхом викладення його в новій редакції.
Крім того суд зазначає, що пред"являючи позов позивач фактично просить укласти новий договір оренди державного майна і на нових умовах, які відрізняються від умов договору оренди нежитлового приміщення №1287/737. Однак відповідно до статтей 203, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням актів цивільного законодавства і волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Відповідно до ч.7 ст.179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Згідно з ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Положеннями ст. 638 Цивільного кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. 8 ст. 181 Господарського кодексу України у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).
Згідно із ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.
Отже, МПП "Моріон" не надавало свого погодження на укладання відповідного договору оренди державного майна. Надання такої згоди є правом відповідача, а не його обов'язком.
Також відповідно до п.2 ст.649 ЦК України, п.1 ст.187 ГК України розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору не на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, можуть бути вирішені судом у випадках, встановлених за домовленістю сторін або законом.
Законами України не встановлено що розбіжності, які виникли при укладенні змін до договору оренди державного майна шляхом викладення його в новій редакції можуть бути вирішені судом і про це відсутні домовленість між сторонами.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49,82-85 ГПК України, суд
В позові Управління комунальною власністю міста відмовити в задоволенні.
Суддя Марач В.В.
підписано "21" січня 2009 р.