1-в/625/1/13
Справа № 625/7/13-к
Провадження № 1-в/625/1/13
17 січня 2013 року с. Різуненкове
Коломацький районний суд Харківської області в складі: головуючого судді - Яковенка А.О., при секретарі судового засідання - Талавирі С.Г.,
за участю:
представника органу виконання покарань, що здійснює контроль за поведінкою засудженого -Субота О.Ю.,
прокурора -Поваляєва А.С.,
засудженого -ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду матеріали справи за поданням начальника Краснокутського міжрайонного відділу кримінально-виконавчої інспекції УДПтС у Харківській області майора внутрішньої служби Півторацького В.І. від 09 січня 2013 року про скасування звільнення від відбування покарання з випробовуванням
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Сидоренкове, Валківського району, Харківської області, українця, громадянина України, освіта середня, не одруженого, не працюючого, засудженого: вироком Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 07.08.2012 року за ст.ст. 185 ч. 3, 185 ч. 2, 70 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробовуванням строком на 2 роки, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, -
Начальник Краснокутського міжрайонного відділу кримінально-виконавчої інспекції УДПтС у Харківській області майор внутрішньої служби Півторацький В.І. звернувся до Коломацького районного суду Харківської області з поданням 09 січня 2013 року про скасування звільнення від відбування покарання з випробовуванням засудженого ОСОБА_2.
В судовому засіданні інспектор Коломацького районного підрозділу Краснокутського міжрайонного відділу кримінально-виконавчої інспекції Управління ДПтС у Харківській області ст. лейтенант внутрішньої служби Суббота О.Ю., вказане подання підтримала в повному обсязі з підстав зазначених у ньому та просила суд його задовольнити.
В судовому засіданні прокурор проти задоволення вказаного подання не заперечував.
В судовому засіданні засуджений ОСОБА_2, просив у задоволенні вказаного подання відмовити у зв'язку з відсутністю визначених законом підстав для скасування звільнення від відбування покарання з випробовуванням та належною поведінкою після визначення кримінального покарання судом. Від права мати захисника у судовому засіданні, засуджений ОСОБА_2 відмовився, про що подав до суду відповідну заяву.
Враховуючи, що обставини, передбачені ст. 52 КПК України, як такі, що визначають обов'язкову участь захисника у справі відсутні, суд приймає до уваги заяву засудженого ОСОБА_2 як таку, що відповідає вимогам п. 19 ст. 7 КПК України.
Суд, заслухавши пояснення представника органу виконання покарань, що здійснює контроль за поведінкою засудженого, прокурора та засудженого ОСОБА_2, дослідивши подання та матеріали справи, прийшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що вироком Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 07.08.2012 року ОСОБА_2 визнаний винним за ст.ст. 185 ч. 3, 185 ч. 2, 70 КК України та засуджений до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробовуванням строком на 2 роки. Між тим, жодних обов'язків, передбачених ст. 76 КК України, вироком Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 07.08.2012 року на засудженого ОСОБА_2 покладено не було (а.с. 2-4).
З подання начальника Краснокутського міжрайонного відділу кримінально-виконавчої інспекції УДПтС у Харківській області майора внутрішньої служби Півторацького В.І. від 09 січня 2013 року про скасування звільнення від відбування покарання з випробовуванням засудженого ОСОБА_2 судом вбачається, що засуджений ОСОБА_2 в період випробувального строку нових злочинів не скоїв, за місцем проживання характеризується задовільно; між тим, у період з моменту постановки на облік у Коломацькому районному підрозділі Краснокутського міжрайонного відділу кримінально-виконавчої інспекції УДПтС у Харківській області та до звернення до суду з відповідним поданням, вчинив 5 адміністративних правопорушень, які потягли за собою адміністративні стягнення, що у відповідності до ч. 4 ст. 166 КВК України має ознаку систематичності та свідчить про його небажання стати на шлях виправлення.
Відповідно до ч. 2 ст. 76 КК України контроль за поведінкою засуджених звільнених від відбування покарання з випробуванням, здійснюється кримінально-виконавчою інспекцією за місцем проживання засудженого.
Згідно з ч. 2 ст. 164 КВК України якщо засуджений не виконує покладені на нього обов'язки або систематично вчинює правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, кримінально-виконавча інспекція вносить до суду подання про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення засудженого для відбування призначеного покарання.
Порядок виконання покарань у виді, зокрема, здійснення контролю за поведінкою осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням, передбачено Наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань, Міністерства внутрішніх справ України «Про затвердження Інструкції про порядок виконання покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, та здійснення контролю щодо осіб, засуджених до таких покарань»від 19 грудня 2003 року N 270/1560 (далі -Інструкція).
Згідно з п.п. 2.3. Розділу ІV Інструкції працівники інспекції контролюють додержання засудженими особами громадського порядку і виконання обов'язків, покладених на них судом, та один раз на квартал перевіряють за обліками органів внутрішніх справ, чи не притягувались вони до адміністративної відповідальності за порушення громадського порядку.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 24 КУпАП за вчинення адміністративних правопорушень можуть застосовуватись такі адміністративні стягнення: 1) попередження; 2) штраф; 3) оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення; 4) конфіскація: предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення; грошей, одержаних внаслідок вчинення адміністративного правопорушення; 5) позбавлення спеціального права, наданого даному громадянинові (права керування транспортними засобами, права полювання); 5-1) громадські роботи; 6) виправні роботи; 7) адміністративний арешт. Законами України може бути встановлено й інші, крім зазначених у цій статті, види адміністративних стягнень.
З матеріалів справи судом вбачається, що стосовно ОСОБА_2, працівниками міліції були складені наступні протоколи про вчинення ним адміністративних правопорушень:
- від 22.09.2012 року за ст. 173 КУпАП серії ХА № 952258 (а.с. 23);
- від 22.09.2012 року за ст. 185 КУпАП серії ХА № 952257 (а.с. 28);
- від 03.12.2012 року за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП серії ХА № 952335 (а.с. 21);
- від 11.12.2012 року за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП серії ХА № 952307 (а.с. 31);
- від 13.12.2012 року за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП серії ХА № 952334 (а.с. 32).
За вказані правопорушення, ОСОБА_2, був двічі притягнутий до адміністративної відповідальності, а саме: постановою Коломацького районного суду Харківської області від 24.10.2012 року за ст. 185 КУпАП до адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 136 грн. (а.с. 29) та постановою Коломацького районного суду Харківської області від 18.12.2012 року за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП до адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 51 грн. (а.с. 39-40). Вказані судові рішення оскаржені не були та набрали законної сили.
Але, подана у якості доказу систематичного вчинення засудженим ОСОБА_2 правопорушення, що потягло за собою адміністративне стягнення, копія протоколу від 22.09.2012 року за ст. 173 КУпАП серії ХА № 952258, яким накладено на вказану особу стягнення у вигляді штрафу у розмірі 51 грн. (а.с. 23), не може бути взята до уваги судом як належний та допустимий доказ, з огляду на таке.
Згідно з ст. 6 Конституцій України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Відповідно до ч. 1 ст. 221 КУпАП, до виключної компетенції суддів районних судів належить розгляд справ про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого, зокрема ст. 173 КУпАП. Між тим, з протоколу від 22.09.2012 року серії ХА № 952258, яким накладено на вказану особу адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 51 грн. за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, судом вбачається, що вказане адміністративне стягнення накладено заступником начальника Валківського РВ (з обслуговування Валківського та Коломацького районів) ГУМВСУ в Харківській області підполковником міліції Губським О.М. (а.с. 23).
Згідно з приписами ст.ст. 85, 86 КПК України, якими визначаються ознаки належності та допустимості доказів, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів. Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 89 КПК України суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення. У разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате.
Таким чином, враховуючи очевидну недопустимість як доказу постанови про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 173 КУпАП, якою накладено на вказану особу адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 51 грн. за підписом заступника начальника Валківського РВ (з обслуговування Валківського та Коломацького районів) ГУМВСУ в Харківській області підполковника міліції Губського О.М., прийнятою ним всупереч конституційного принципу розподілу влади в Україні, визначеному ст. 6 Конституцій України та вимог ст.ст. 221, 222 КУпАП, не може вважатись судом допустимим доказом накладення на вказану особу адміністративного стягнення за виявлене правопорушення з підстав, визначених ч. 1 ст. 87 КПК України.
Інших доказів на підтвердження факту притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 особою, яка звернулась з поданням про скасування звільнення від відбування покарання з випробовуванням, до суду не надано.
Згідно з ч. 5 ст. 539 КПК України за наслідками розгляду клопотання (подання) суд постановляє ухвалу, яка може бути оскаржена в апеляційному порядку. Оскарження прокурором ухвали суду щодо умовно-дострокового звільнення від відбування покарання або заміни невідбутої частини покарання більш м'яким зупиняє її виконання.
Відповідно до ч. 2 ст. 78 КК України якщо засуджений не виконує покладених на нього обов'язків або систематично вчиняє правопорушення, що тягнуть за собою адміністративне покарання та свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, суд направляє засудженого для відбуття призначеного покарання.
Частиною 4 ст. 164 КВК України визначено, що систематичним вчиненням правопорушень вважається вчинення засудженим трьох і більше правопорушень, за які його було притягнуто до адміністративної відповідальності.
Таким чином, суд приходить до висновку, що доказів в підтвердження доводів, зазначених у поданні, а саме: систематичного вчинення засудженим ОСОБА_2 правопорушень, що потягли за собою адміністративні стягнення (3 або більше) до матеріалів справи не надано, що унеможливлює вирішити питання про встановлення факту його небажання стати на шлях виправлення, а тому у задоволенні подання начальника Краснокутського міжрайонного відділу кримінально-виконавчої інспекції Управління ДПтС у Харківській області майора внутрішньої служби Півторацького В.І. про скасування звільнення від відбування покарання з випробовуванням засудженого ОСОБА_2 -належить відмовити.
Враховуючи викладене та керуючись ст. 6 Конституцій України, ст.ст. 76, 78 КК України, ст. 164 КВК України, Наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань, Міністерства внутрішніх справ України «Про затвердження Інструкції про порядок виконання покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, та здійснення контролю щодо осіб, засуджених до таких покарань»від 19 грудня 2003 року N 270/1560, ст.ст. 5, 7, 85, 86, 89, 372, 395, 532, 537, 539 КПК України, суд,-
У задоволенні подання начальника Краснокутського міжрайонного відділу кримінально-виконавчої інспекції Управління ДПтС у Харківській області майора внутрішньої служби Півторацького В.І. про скасування звільнення від відбування покарання з випробовуванням засудженого ОСОБА_2 - відмовити.
Особову справу засудженого ОСОБА_2 повернути до Краснокутського міжрайонного відділу кримінально-виконавчої інспекції Управління ДПтС у Харківській області.
Роз'яснити особі, яка звернулась з поданням про скасування звільнення від відбування покарання з випробовуванням, що відмова у його задоволенні не є перешкодою для повторного звернення вказаної особи, після усунення обставин, що стали підставою для вказаної відмови.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного суду Харківської області через Коломацький районний суд Харківської області протягом семи днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення. Оскарження ухвали в апеляційному порядку не зупиняє її виконання.
Ухвала суду першої інстанції, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
СУДДЯ : А.О.Яковенко