"25" вересня 2012 р. справа № 2а-7380/10
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Уханенка С.А.
суддів: Дадим Ю.М. Богданенка І.Ю.
за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 13 вересня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя про зобов'язання вчинити певні дії, -
У серпні 2010 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати незаконною бездіяльність відповідача та зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити недоплату підвищення до пенсії, як дитині війни, за період з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року до чинного часу, в розмірі 30% мінімальної пенсі за віком.
Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 13 вересня 2010 року позов задоволено частково. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 підвищення пенсії згідно ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за період часу з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, а також протягом всього 2009 року, до 06 серпня 2010 року, з урахуванням виплачених сум.
Не погодившись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та відмовити позивачу в позовних вимогах в повному обсязі.
Сторони в судове засідання не з'явились, у зв'язку з чим відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового процесу не здійснювалось.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Позивач звернувся з позовом до суду 06 серпня 2010 року в порядку цивільного судочинства.
08 вересня 2010 року Ленінським районним судом м. Запоріжжя відкрито провадження у даній справі за нормами Цивільного процесуального кодексу.
18 лютого 2010 року Верховною Радою України прийнято Закон України № 1691-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо юрисдикції справ, пов'язаних із соціальними виплатами", який набрав чинності 10 березня 2010 року. Цим Законом встановлено, що справи щодо спорів з приводу призначення, обчислення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням та інших соціальних виплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, речового майна, пайків або грошової компенсації замість них суди розглядають у порядку цивільного судочинства, а п. 3 ч. 1 ст. 18 КАС України виключено.
Рішенням Конституційного суду України № 19-рп/2010 від 09.09.2010 року у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень Закону України "Про внесення змін до деяких
законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами" (справа № 1-40/2010) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), пункт 2 частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами" від 18 лютого 2010 року № 1691.
Отже, з 09.09.2010 року суди загальної юрисдикції не вправі розглядати справи даної категорії в порядку цивільного судочинства, оскільки поновлено юрисдикцію розгляду таких справ в порядку адміністративного судочинства.
Суд першої інстанції на дані обставини уваги не звернув, що призвело до порушення норм процесуального права, які є підставою для скасування рішення суду з ухваленням нового по суті заявлених вимог.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має статус дитини війни, що підтверджується відміткою в пенсійному посвідченні і має право відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" на підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Дане право позивача у 2007 та 2008 роках обмежувалось положеннями Закону України "Про державний бюджет" на відповідні роки.
Проте, рішеннями Конституційного Суду України № 6-рп від 9 липня 2007 року та № 10-рп від 22 травня 2008 року положення даних законів визнані неконституційними.
Отже, права відповідача відновлені відповідно з 09.07.2007 року та з 22.05.2008 року. Проте відповідні перерахунки у 2007 та 2008 роках відповідач не здійснював. Підстави для перерахунку за період з січня 2007 по 9.07.2007 року, а також з січня 2008 року по 22.05.2008 року -були відсутні, оскільки дії відповідача щодо невиплати у цей період підвищення до пенсії ґрунтувалися на Законі України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", та Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" відповідно, які діяли на той час.
За таких обставин суд вважає, що відповідач припустився бездіяльності щодо своєчасного перерахунку та виплати підвищення до пенсії в розмірі, передбаченому ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
При цьому, ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 07.07.2010 року) передбачає шестимісячний строк звернення до суду.
З матеріалів справи вбачається, що позивач не навів поважних причин пропуску строку.
Враховуючи, що про своє порушене право позивач мав відомості під час щомісячного отримання пенсії, то поважні причини пропуску звернення до суду за висновком суду відсутні, тому наслідки пропуску строку звернення до суду підлягають застосуванню.
На час ухвалення рішення положення ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України визначали необхідність залишення позовних вимог без розгляду за відсутності поважних причин пропуску строку. Тому з урахуванням положення ч. 2 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку зі зверненням позивача до суду у серпні 2010 року позовні вимоги за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 січня 2010 року необхідно залишити без розгляду.
Також необхідно зазначити, що 14 червня 2011 року Верховною Радою України прийнято Закон України №3491-VI "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік", який набрав чинності 19 червня 2011 року.
На виконання вимог вищезазначеного Закону 06 липня 2011 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №745 "Про встановлення деяких виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету", яка набрала чинності 23 липня 2011 року, відповідно до якої підвищення до пенсії на 2011 рік «дітям війни»встановлено у розмірі 49 гр. 80 коп.
Дані нормативні акти неконституційними не визнані, а тому підлягають застосуванню, у зв'язку з чим враховуючи положення частини 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України з метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог з 01.02.2010 року по 22.07.2011 року включно.
При цьому, розмір мінімальної пенсії за віком необхідно обраховувати відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції було допущено порушення норм процесуального та матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому постанова суду підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202, 205, 207 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя -задовольнити частково.
Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 13 вересня 2010 року - скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати дії управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя щодо не нарахування та не виплати на користь ОСОБА_1 підвищення пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 01.02.2010 року по 22.07.2011 року включно, в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком - протиправними.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя здійснити перерахунок та виплатити на користь ОСОБА_1 підвищення пенсії згідно статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за період з 01.02.2010 року по 22.07.2011 року включно в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з урахуванням виплачених сум.
Позовні вимоги за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 січня 2010 року - залишити без розгляду.
Постанова набирає законної з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги.
Головуючий: С.А. Уханенко
Суддя: Ю.М. Дадим
Суддя: І.Ю. Богданенко