17 січня 2013 року м. Київ В/800/186/13
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
Бутенка В.І (доповідач), Заїки М.М., Іваненко Я.Л.,
Ліпського Д.В., Лиски Т.О.,
розглянувши заяву Управління Пенсійного фонду України в Малинському районі Житомирської області про допуск до перегляду Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 04 жовтня 2012 року у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в Малинському районі Житомирської області до Поліської дослідної станції ім. Засухіна інституту картоплярства Української академії аграрних наук про стягнення заборгованості,
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 15 червня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2010 року, в задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04 жовтня 2012 року касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Малинському районі Житомирської області залишено без задоволення, а вказані рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишено без змін.
У заяві про перегляд Верховним Судом України зазначеної ухвали суду касаційної інстанції від 04 жовтня 2012 року Управління Пенсійного фонду України в Малинському районі Житомирської області посилається на неоднакове застосування Вищим адміністративним судом України як судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень.
Зокрема, заявник посилається на постанову Вищого адміністративного суду України від 14 вересня 2011 року, ухвалену у справі К/9991/14485/11, та ухвалу Вищого адміністративного суду України від 19 грудня 2007 року, постановлену у справі №К-35545/06.
Вивчивши заяву Управління Пенсійного фонду України в Малинському районі Житомирської області та додані до неї матеріали, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що підстави для допуску справи до провадження Верховного Суду України відсутні.
Відповідно до статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для перегляду можуть бути виключно:
неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах;
встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення з боку України міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.
Як вбачається із тексту ухвали Вищого адміністративного суду України від 04 жовтня 2012 року, про перегляд якої просить заявник і який посилається на неоднакове застосування судом касаційної інстанції ст. 24 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність»та пункту 2 Порядку фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації згідно із Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність», та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи, фінансування оплати праці наукових працівників відповідача до реорганізації повністю здійснювалось із загального фонду Державного бюджету, а тому суд касаційної інстанції прийшов до висновку, що за рахунок коштів державного бюджету повинна повністю фінансуватись і різниця у розмірі вказаних пенсій.
Із ухвали Вищого адміністративного суду України від 19 грудня 2007 року вбачається, що відповідач у цій справі є державним небюджетним підприємством. Із постанови Вищого адміністративного суду України від 14 вересня 2011 року видно, що сума заборгованості у відповідача утворилась за період, коли підприємство не було на 100% бюджетному фінансуванні, а тому науковим працівникам за відповідний період за рахунок коштів державного бюджету здійснювалась оплата з розрахунку на одну особу 50% різниці пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», а решта за рахунок підприємства.
Таким чином, порівнявши ухвалу Вищого адміністративного суду України від 04 жовтня 2012 року та рішення, на які посилається заявник, колегія суддів дійшла висновку про відсутність неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права судом касаційної інстанції у подібних правовідносинах, що обумовлено наявністю інших фактичних обставин справи та характером правовідносин, оскільки подібними є правовідносини, які мають тотожний суб'єктний склад, об'єкт та предмет правового регулювання, а також умови застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин).
У зв'язку з наведеним, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що справа за позовом Управління Пенсійного фонду України в Малинському районі Житомирської області до Поліської дослідної станції ім. Засухіна інституту картоплярства Української академії аграрних наук про стягнення заборгованості не може бути допущена до перегляду Верховним Судом України, оскільки відсутні підстави, передбачені пунктом 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 235-240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Відмовити у допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом Управління Пенсійного фонду України в Малинському районі Житомирської області до Поліської дослідної станції ім. Засухіна інституту картоплярства Української академії аграрних наук про стягнення заборгованості.
Ухвала оскарженню не підлягає.