ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 53/325 14.01.13
За скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Українсько-Туніська група "Оазіс"
На дії Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві
По справі за позовом Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Інформаційно-розрахункового центру Київської міської філії
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українсько-Туніська група "Оазіс"
про стягнення 22 664,45 грн.
Суддя Грєхова О. А
Представники:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
від відділу ДВС: не з'явився
Заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українсько-Туніська група "Оазіс" заборгованості за Договором про надання послуг електрозв'язку розмірі 22 664,45 грн., в тому числі 17 880,20 грн. -основний борг, 1 073,75 грн. -пеня, 3 250,46 грн. -збитки від інфляції, 460,04 грн. -3% річних.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.07.2009 № 53/325 позовні вимоги задоволено повністю.
16.07.2009 видано наказ № 53/325 на виконання рішення від 06.07.2009 № 53/325.
25.09.2012 на адресу Господарського суду м. Києва надійшла скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Українсько-Туніська група "Оазіс" на дії Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві, в якій скаржник просить: визнати незаконними дії та бездіяльність ВДВС Печерського РУЮ в м. Києві щодо не надсилання постанови про відкриття виконавчого провадження та ненадання скаржнику строку на добровільне виконання рішення суду у виконавчому провадженні № 23880332; визнати недійсними наслідки незаконних дій та бездіяльність ВДВС Печерського РУЮ в м. Києві у вигляді накладення арешту на кошти скаржника згідно постанови від 04.04.2011; скасувати арешт на все майно та кошти ТОВ "Українсько-Туніська група "Оазіс"; визнати наказ № 325 від 16.07.2009 року виданий Господарським судом м. Києва у справі № 53/325 за позовом ВАТ "Укртелеком" до ТОВ "Українсько-Туніська група "Оазіс" таким, що не підлягав виконанню станом на 25.01.2011.
Ухвалою суду від 12.11.2012 призначено розгляд скарги на 10.12.2012.
06.12.2012 матеріали справи № 53/325 направлено до Київського апеляційного господарського суду у зв'язку з надходженням запиту про направлення справи для розгляду заяви про повернення судового збору.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.12.2012.повернуто з Державного бюджету України ТОВ "Українсько-Туніська група "Оазіс" судовий збір.
12.12.2012 матеріали справи № 53/325 повернуто до Господарського суду м. Києва.
Ухвалою суду від 21.12.2012 призначено розгляд скарги на 14.01.2013.
Представники заявника та позивача в судове засідання 14.01.2013 не з'явилися, про причини неявки суду невідомо.
Від Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції в м. Києві через відділ діловодства суду надійшло клопотання про розгляд скарги без участі представника.
Дослідивши матеріали скарги, виконавчого провадження, суд встановив наступне.
10.01.2011 позивач подав до ВДВС Печерського районного управління юстиції в м. Києві заяву про примусове виконання рішення на підставі наказу Господарського суду м. Києва № 53/325 від 16.07.2009.
Постановою від 25.01.2011 ВДВС Печерського районного управління юстиції в м. Києві відкрито виконавче провадження з виконання наказу № 53/325 від 16.07.2009. Вказану постанову було направлено скаржнику, що вбачається з копії супровідного листа від 25.01.2011 № 867/4.
04.04.2011 ВДВС Печерського районного управління юстиції в м. Києві винесено ухвалу про арешт коштів боржника.
Постановою від 30.05.2011 ВДВС Печерського районного управління юстиції в м. Києві виконавчий документ повернуто стягувачеві, оскільки відповідно до довідки БТІ м. Києва за боржником не зареєстровано на праві власності будь-яке нерухоме майно; згідно відповіді УДАЇ у м. Києві за боржником не зареєстровані транспортні засоби; відповідно до акту державного виконавця, боржника не розшукано за адресою м. Київ, б-р Л. Українки, 14, кв. 13, а також у боржника відсутні кошти на рахунках.
З огляду на зазначене, скаржник просить визнати незаконними дії та бездіяльність ВДВС Печерського РУЮ в м. Києві щодо не надсилання постанови про відкриття виконавчого провадження та ненадання скаржнику строку на добровільне виконання рішення суду у виконавчому провадженні № 23880332; визнати недійсними наслідки незаконних дій та бездіяльність ВДВС Печерського РУЮ в м. Києві у вигляді накладення арешту на кошти скаржника згідно постанови від 04.04.2011; скасувати арешт на все майно та кошти ТОВ "Українсько-Туніська група "Оазіс"; визнати наказ № 325 від 16.07.2009 року виданий Господарським судом м. Києва у справі № 53/325 за позовом ВАТ "Укртелеком" до ТОВ "Українсько-Туніська група "Оазіс" таким, що не підлягав виконанню станом на 25.01.2011.
Відповідно до ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
Статтею 31 Закону України «Про виконавче провадження»зазначено, що копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
На доказ направлення постанови про відкриття провадження стягувачу та боржнику ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві надав суду копію супровідного листа ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві № 25.01.2011 № 867/4. Натомість боржником не надано суду доказів про не отримання направленої на адресу боржника постанови про відкриття виконавчого провадження.
Також постановою від 25.01.2011 ВДВС Печерського районного управління юстиції в м. Києві накладено арешт на все майно, що належить боржнику в межах суми 23203,45 грн.
Відповідно до статті 19 Закону України «Про виконавче провадження»державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону: за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення; за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді; у разі якщо виконавчий лист надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в порядку, встановленому законом; в інших передбачених законом випадках. У заяві про відкриття виконавчого провадження стягувач вправі зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, місцезнаходження його майна тощо), а також шляхи отримання ним коштів, стягнутих з боржника. У заяві про відкриття виконавчого провадження щодо виконання рішення про майнове стягнення стягувач має право просити державного виконавця накласти арешт на майно та кошти боржника та оголосити заборону на його відчуження.
Таким чином, на підставі заяви стягувача, державним виконавцем правомірно, одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може бути винесено постанову про арешт майна боржника.
04.04.2011 ВДВС Печерського районного управління юстиції в м. Києві винесено ухвалу про арешт коштів боржника.
Відповідно до статті 27 Закону України «Про виконавче провадження»у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.
Як вбачається зі статті 11 Закону України «Про виконавче провадження»державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом. Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей (п.п. 6 п. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження»).
Таким чином, на підставі заяви стягувача, державним виконавцем правомірно винесено постанову про накладення арешту на кошти боржника.
Постановою від 30.05.2011 ВДВС Печерського районного управління юстиції в м. Києві виконавчий документ повернуто стягувачеві. З огляду на зазначене скаржник просить скасувати постанову про накладення арешту на все майно та кошти боржника.
Відповідно до п. 9.13 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.10.2012 № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє. При цьому господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.
В силу ст. 1 Закону виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Постанова Пленуму Верховного Суду України № 14 від 26.12.03. "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" визначає, що у справах за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи інших посадових осіб державної виконавчої служби предметом судового розгляду можуть бути рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень господарських судів.
В Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 13.02.2002 р. N 01-8/155 "Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів та внесення змін і доповнень до деяких інформаційних листів" у відповідь на питання "Чи може господарський суд зобов'язати орган Державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання?", зазначено, що за результатами розгляду скарги на бездіяльність органів Державної виконавчої служби суд також може ухвалою зобов'язати відповідний орган здійснити певні виконавчі дії, якщо останній ухиляється від їх виконання без достатніх підстав.
Акт державного органу - це юридична форма рішень цього органу, які спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин, породжують певні правові наслідки і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
Згідно положень Закону України "Про виконавче провадження" юридичним оформленням сукупності дій уповноваженої особи, направлених на виконання рішення суду є постанова державного виконавця.
Відповідно до статті 13 Закону України "Про державну виконавчу службу" та статті 7 Закону України "Про виконавче провадження" дії (бездіяльність) державного виконавця з питань виконавчого провадження можуть бути оскаржені у встановленому порядку згідно з вимогами Закону.
Право на таке оскарження може бути реалізовано з дотриманням вимог статей 17, 24, 26, 27, 32, 36, 37, 39 та ін. Закону України "Про виконавче провадження" та в порядку, визначеному статтею 85 цього Закону.
Закон України "Про виконавче провадження", який є спеціальною нормою, не передбачає можливість оскарження всього виконавчого провадження по виконанню виконавчого документа взагалі, а оскарженню підлягають саме дії (бездіяльність) державного виконавця оформлені відповідною постановою.
Враховуючи вищенаведене, скаржник, в рамках ст. 121-2 ГПК України, може подати скаргу на дії чи бездіяльність органу виконавчої влади, проте в поданій 09.11.2012 скарзі скаржник просить скасувати постанову про накладення арешту на все майно та кошти боржника.
А отже, суд відмовляє в задоволенні поданої скарги в цій частині, як необґрунтованої, оскільки у суду відсутні повноваження щодо скасування постанови про накладення арешту на все майно та кошти боржника в розумінні статті 121-2 ГПК України.
З огляду на зазначене вище, суд відмовляє в задоволенні поданої скарги як необґрунтованої.
Також боржник просить визнати наказ № 325 від 16.07.2009 року виданий Господарським судом м. Києва у справі № 53/325 за позовом ВАТ "Укртелеком" до ТОВ "Українсько-Туніська група "Оазіс" таким, що не підлягав виконанню станом на 25.01.2011.
Відповідно до ч. 2 ст. 117 ГПК України господарський суд, який видав наказ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати наказ таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за наказом.
Відповідно до п. 3.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" зазначено, що частина четверта статті 117 ГПК містить підстави визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за заявами стягувачів або боржників, поданими в порядку зазначеної статті: якщо його видано помилково; якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин (наприклад, у разі скасування чи зміни в апеляційному або в касаційному порядку чи за результатами перегляду за нововиявленими обставинами рішення, на підставі якого наказ було видано, якщо на момент таких скасування чи зміни наказ ще не було виконано повністю або частково).
Суд відмовляє боржнику у задоволенні вказаної заяви, оскільки боржником не надано доказів того, що наказ № 53/325 від 16.07.2009 видано помилково та обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин (наприклад, у разі скасування чи зміни в апеляційному або в касаційному порядку чи за результатами перегляду за нововиявленими обставинами рішення, на підставі якого наказ було видано, якщо на момент таких скасування чи зміни наказ ще не було виконано повністю або частково).
Надані боржником рішення № 9/43 від 27.02.2004р. та докази виконання вказаного рішення стосуються заборгованості за період з червня 2002 по травень 2003р. по договору від 18.05.2000 укладеного між УАГНЗАТ «Утел»та боржником. Проте, як рішення № 53/325 від 06.07.2009, на підставі якого видано наказ № 53/325 від 16.07.2009, винесено про стягнення з відповідача заборгованості у зв'язку з неналежним виконання Договору від 30.07.2003 укладеного між ВАТ «Укртелеком»та боржником.
Таким чином, суд відмовляє у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Українсько-Туніська група "Оазіс" про визнання наказу № 325 від 16.07.2009 року таким, що не підлягав виконанню станом на 25.01.2011.
Керуючись ст. ст. 86, 1212 ГПК України, суд
1. В задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Українсько-Туніська група "Оазіс" на дії Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції в м. Києві відмовити повністю.
2. Відмовити в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Українсько-Туніська група "Оазіс" про визнання наказу № 325 від 16.07.2009 року таким, що не підлягав виконанню станом на 25.01.2011.
Дана ухвала набирає чинності з моменту прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому ст. 106 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Грєхова О. А.