ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-50/16585-2012 10.01.13
За позовом публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" в особі Миколаївської філії
до Державного територіально - галузевого об"єднання "Південно-західна залізниця"
про стягнення 41 334,09 грн.
Суддя Головатюк Л.Д.
Представники :
Від позивача - Бартосевич Б.В.(дов. від 25.12.2012)
Від відповідача: Яхнівська Г.С.(дов. від 13.12.2012)
Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 41 334,09 грн.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 23.11.2012 порушено провадження у справі №5011-50/16585-2012 та призначено до розгляду на 18.12.2012.
18.12.2012 в судовому засіданні було оголошено перерву на 10.01.2013 для подання додаткових доказів по справі.
В судове засідання 10.01.2013 прибули представники позивача та відповідача і дали пояснення по справі.
Представник відповідача, дав пояснення по справі, подав суду письмовий відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечив та просив відмовити в його задоволенні.
Представник позивача дав пояснення по справі, подав письмові заперечення на відзив відповідача, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити повністю.
В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
22.07.2008 між ПАТ «УСК «Дженералі Гарант» та приватним підприємством «ЗАХІД»було укладено генеральний договір страхування вантажів УБС №0031524(далі договір). Відкрите акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант»змінило назву на публічне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «ГАРАНТ-АВТО». ПАТ «УСК «ГАРАНТ-АВТО»несе права та обов'язки ВАТ «УСК «Дженералі Гарант»до повного їх виконання.
Згідно п. 3 Договору об'єктом страхування є майнові інтереси Страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням вантажем, що транспортується автомобільним, залізничним транспортом. Згідно п. 5 Договору вид вантажу, що страхується скло у листах.
05.09.2011 між ПП «ЗАХІД»та ПАТ «УСК «ГАРАНТ-АВТО»було підписано Декларацію відвантажень вантажів в рамках Генерального договору страхування вантажів УБО №0031524. Декларацією передбачено, що з 05.09.2001 по 14.09.2011 за накладною №42554739 від 05.09.2011 в вагоні №68514454 Одеська залізниця здійснює перевезення вантажу в кількості 829 листів, вартістю 252203,40 грн. зі складу в м. Миколаєві в місто Київ. Отримувач вантажу ТОВ «Гамма-Гласс».
14.09.2011 позивач отримав заяву ПП «ЗАХІД»про пошкодження вантажу скла, що сталося 12.09.2011. До заяви додано Комерційний акт АА/002378, договір №1423346 від 22.10.2009 про організацію перевезень і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги та інші документи.
З комерційного акту АА/002378/1 від 14.09.2011 вбачається, що 12.09.2011 на станції Київ - Жовтневий було складено Акт загальної форми №2370, про те, що в вагоні №68514454 було виявлено відсутність торцевих дверей та торцевого порогу, зсув та пошкодження вантажу. Про пошкодження вантажу по шляху руху було складено також Акт загальної форми №133д від 08.09.2011 на станції Дарниця та акт №207В від 08.09.2011 про усунення несправностей. У вагоні було виявлено часткове пошкодження скла.
З матеріалів справи вбачається, що для встановлення причин пошкодження вантажу було проведено дослідження фахівцями Київської Торгово-промислової палати, що оформлено Актом експертизи №1-3554 від 14.09.2011. Згідно акту експертизи пошкодження сталося внаслідок відсутності стінки і торцевого порогу в напіввагоні, а також жорсткого кріплення вантажних місць в напіввагоні. Кількість пошкодженого вантажу склала 186 листів загальною площею 1343,385 кв. метра, з яких 1314,495 кв. метрів скла 5,0 мм, 28,89 кв. метрів скла 4,0 мм.
14.09.2011 отримувачем вантажу ТОВ «ГАММА-ГЛАСС»було складено Акт приймання, згідно якого прийнято вантаж прийнято в кількості 643 листа скла, решту вантажу пошкоджено.
В подальшому, страховик керуючись договором страхування визнав пошкодження скла, яке сталося страховою подією, про що складено Страховий акт №1028686 від 27.04.2012. Страховим актом, згідно ст. 25 ЗУ «про страхування»було встановлено обставини пошкодження вантажу, суму збитку спричинену пошкодженням вантажу та визнано подію страховою, а також визначено суму страхового відшкодування належного до сплати ПП «ЗАХІД». Сума страхового відшкодування склала 41334,09 грн. Вказана сума була сплачена 22.06.2012, що підтверджується платіжним дорученням №17360 ПП «ЗАХІД»в повному обсязі.
Позивач вимагає від відповідача оплатити йому грошові кошти на суму 41334,09 грн., зазначаючи, що про відповідальність відповідача за завдані збитки.
Однак суд зазначає, у позивача відсутні правові підстави вимагати від відповідача оплату грошових коштів на суму 41334,09 грн., у зв'язку з таким:
Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ) Відповідно до ст.629 ЦКУ договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.
Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205, 206 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.
Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
На підставі ст. 3 ЦК України, яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається у випадках і на умовах, встановлених договором.
Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор -прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.
Відповідно до ст.988 ЦК України страховик зобов'язаний: протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати страхувальникові; у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.
Згідно з п.21.2 Договору страхування протягом 15 робочих днів з дня отримання всіх необхідних документів та відомостей про обставини настання страхового випадку, страховик приймає рішення про виплату страхового відшкодування або про відмову у виплаті та складає відповідний страховий акт. У разі прийняття рішення про виплату страхового відшкодування виплата здійснюється страхувальнику впродовж 15 робочих днів з дня складання стразового акту.
Суд зазначає, що страховий акт складено 27.04.2012, тоді як пошкодження вантажу відбулось 12.09.2011. Позивач при оформлені страхового акта використав матеріали, які були в нього наявні і в вересні 2011 року, тому підстав спонукати з оформленням страхового акта не було. Виплату страхового відшкодування проведено лише 22.06.2012.
Також, суд зазначає, що в страховому акті №1028686 (127785) від 27.04.2012, в переліку використаних позивачем матеріалів зазначено: довідка ДАІ (РВВС), акт технічного огляду та видаткова накладна ТОВ «Мажестик»від 02.09.2011 №РН-52, які в матеріалах справи відсутні. Тобто, з матеріалів справи вбачається, що позивач допустив ряд помилок в частині оформлення страхового випадку.
Відповідно до ст. 1191 ЦК України: особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.
Стаття 27 Закону України «Про страхування»передбачає встановлення відповідальності особи, винної в заподіянні шкоди страхувальнику.
Таким чином, для відшкодування спірної страхової виплати за рахунок відповідача, повинна бути встановлена вина перевізника у пошкодженні вантажу. Проте матеріали справи свідчать, що позивач не надав жодного доказу, яким встановлена відповідальність саме перевізника в пошкодженні вантажу під час перевезення.
Згідно ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.
Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно - правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Згідно ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.
Укладання договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Так, Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 було затверджену Статуту залізниць України, Статут залізниць України (далі - Статут), який визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.
Відповідно до абз. 1 ст. 30 Статуту: Завантаження вантажів у вагони (контейнери), а також вивантаження з них здійснюється відправниками та одержувачами.
Згідно з абз. 5 ст. 31 Статуту: придатність рухомого складу для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається: вагонів - відправником, якщо завантаження здійснюється його засобами, або залізницею, якщо завантаження здійснюється засобами залізниці;
Відповідно до абз. 3 ст. 32 Статуту: відправник зобов'язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов.
В матеріалах справи наявні докази вини вантажовідправника в пошкодженні вантажу. А саме, Комерційний акт станції Київ-Жовтневий від 14.09.2011 АА №002378/1 та акт експертизи Київської торгово-промислової палати від 14.09.2012 №1-3554. Так, в акті експертизи Київської торгово-промислової палати від 14.09.2012 №1-3554 зазначено, що причиною пошкодження вантажу стало відсутність торцевої стінки і торцевого порогу в на піввагоні, а також жорсткого кріплення вантажних місць в напіввагоні, що не відповідає вимогам гл.5 пар. 1-7 «Технических условий погрузки и крепления грузов».
Згідно п. 20.3.8 Договору страхування не підлягають відшкодуванню страховиком збитки, що виникли внаслідок неповного або невідповідного для даного виду вантажу пакування, закупорювання або маркування вантажу з порушенням стандартів, технічних умов або відправлення вантажу в пошкодженому стані.
Згідно п. 20.2.3. Договору страхування до страхових випадків не відносяться і страхове відшкодування не виплачується, якщо збитки страхувальника, пов'язані з подією, що спричинена навмисними діями, наміром або грубою необережністю страхувальника (вигодонабувача), осіб, які працюють у нього, його представників, або осіб, які пов'язані з ним умовами будь-яких договорів, та несуть згідно з такими договорами відповідальність, крім випадків, коли страхувальник забезпечить страховика необхідними документами для пред'явлення регресного позову до особи, винної у спричиненні шкоди.
Таким чином, позивач сплатив страхове відшкодування за пошкодження вантажу, яке сталось з вини вантажовідправника (страхувальника).
На підставі викладеного, у позивача відсутні правові підстави для відшкодування відповідачем шкоди в порядку регресу.
Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Позивач належними та допустимими доказами не довів, що пошкодження вантажу стався з вини відповідача -перевізника цього товару.
Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 33, 34, 49, 82-85, 116-118 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. В задоволенні позову публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" в особі Миколаївської філії відмовити.
2. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.
3. Копію рішення розіслати сторонам.
Суддя Головатюк Л.Д.
Дата підписання повного тексту рішення - 16.01.2013