83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
10.01.13 р. Справа № 5006/33/117/2012
Господарський суд Донецької області у складі судді Сич Ю.В.
при секретарі судового засідання Толкунової Л.О., розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Державного підприємства «Іллічівський морський торгівельний порт», м.Іллічівськ (ідентифікаційний код 01125672)
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиторська компанія «Транс Інвест», м.Маріуполь (ідентифікаційний код 37661384)
про стягнення заборгованості в сумі 172418,67грн., 3% річних у розмірі 311,77грн., відсотків за користування коштами в сумі 779,43грн.
за участю представників:
від позивача: Моісєєв Д.А. за довіреністю №153 від 24.12.2012р.,
від відповідача: не з'явився.
Позивач, Державне підприємство «Іллічівський морський торгівельний порт», м.Іллічівськ звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиторська компанія «Транс Інвест», м.Маріуполь про стягнення заборгованості в сумі 172418,67грн., 3% річних у розмірі 311,77грн., відсотків за користування коштами в сумі 779,43грн.
Ухвалою від 15.11.2012р. зазначену позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №5006/33/117/2012, сторони зобов'язані надати документи та виконати певні дії.
Ухвалою від 24.12.2012р. господарський суд Донецької області на підставі ст. 69 Господарського процесуального кодексу України за клопотанням відповідача продовжив строк розгляду спору на 15 днів до 28.01.2013р.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором на проведення експлуатаційних днопоглиблювальних робіт №850-0 від 21.08.2012р. в частині своєчасної та повної оплати наданих послуг, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 172418,67грн. та підстави для нарахування 3% річних у розмірі 311,77грн., відсотків за користування коштами в сумі 779,43грн.
На підтвердження вказаних обставин позивач надав копії договору на проведення експлуатаційних днопоглиблювальних робіт №850-0 від 21.08.2012р. та додаткової угоди №1 від 10.10.2012р. до нього, договірної ціни, локального кошторису №2-1-1, відомості ресурсів до локального кошторису №2-1-1, розрахунків загально виробничих витрат до локального кошторису №2-1-1, рахунка на оплату №11 від 20.08.2012р., платіжного доручення №3133 від 22.08.2012р., довідки про вартість виконаних будівельних робіт за вересень 2012р., актів приймання виконаних будівельних робіт №1 за вересень 2012р., №2 за вересень 2012р., №3 за вересень 2012р., №4 за вересень 2012р., №5 за вересень 2012р., підсумкових відомостей ресурсів.
Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст. 525, 526, 529, 530, 610, 1048 Цивільного кодексу України, ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12 Господарського процесуального кодексу України.
18.12.2012р. відповідачем надано відзив на позовну заяву, за яким останній визнає позов в частині 15310,89грн. заборгованості, в іншій частині позовних вимог просить відмовити. Так, відповідач в обґрунтування свого відзиву зазначає, що відповідно до п.6.4. спірного договору останнім були залучені субпідрядні організації для виконання робіт з водолазного обстеження дна акваторії порту та роботи по здійсненню попередніх та виконавчих промірів глибин. Зокрема, промірні роботи на суму 46000,00грн., роботи з водолазного обстеження дна у розмірі 119780,24грн., безпосередньо днопоглиблювальні роботи на суму 74299,52грн., що загалом складає 240079,76грн.
На підтвердження своїх заперечень відповідач надав копії договору №17/08 від 20.08.2012р., рахунків №02 від 12.09.2012р., №06 від 27.09.2012р., довідок про вартість виконаних будівельних робіт за вересень 2012р., договору на гідрофічне забезпечення робіт №13/04 від 05.07.2012р., рахунків №51 від 01.12.2012р., №37 від 05.10.2012р., актів здачі-прийомки від 01.12.2012р., від 02.12.2012р.
25.12.2012р. позивачем надано клопотання, за яким просив розглянути справу без участі представника позивача у зв'язку з відсутністю можливості направити представника в судове засідання.
10.01.2013р. позивачем надано заперечення на відзив, за яким останній зазначає, що акти виконаних робіт щодо надання послуг по промірам глибини при днопоглиблювальних роботах з 26 по 30 вересня 2012 року було підписано лише 01.12.2012р., тобто після звернення порту з позовною заявою до господарського суду Донецької області. Також позивач зазначив, що надані відповідачем договори №17/08 від 20.08.2012р. та №13/04 від 05.07.2012р. не є договорами субпідряду, оскільки були укладені між відповідачем та ТОВ «СПТР», ПП «ЩИТ» до укладання між портом та відповідачем договору №815-0 від 21.08.2012р.
Розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до ст. 81-1 Господарського-процесуального кодексу України.
Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Розгляд справи відкладався на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.
Під час судового розгляду справи представників сторін було ознайомлено з правами та обов'язками у відповідності із ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням та заслухавши представників сторін, суд встановив:
21.08.2012р. між Державним підприємством «Іллічівський морський торговельний порт» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиційна компанія «Транс Інвест» (підрядник) укладено договір на проведення експлуатаційних днопоглиблювальних робіт від 21.08.2012р. (далі - Договір), за умовами якого підрядник зобов'язується на власний ризик своїми силами і засобами за технічним завданням замовника виконати за плату відповідно до умов цього договору наступні роботи: Експлуатаційне днопоглиблення у причалів ДП «ІМТП» - причали №№1, 2, 3-4, 9, 10, 11, 12, 14, 15, 16, 17, 19, 20, 21, 27, 28 із транспортуванням витягнутого ґрунту в морський відвал, а замовник зобов'язується прийняти ці роботи та оплатити їх на умовах, викладених у цьому договорі та технічному завданні (п.2.1. Договору).
На момент розгляду справи до матеріалів справи не надано ні змін, ні доповнень щодо виконання умов договору, крім тих, що додані до позовної заяви.
Доказів визнання недійсним Договору в судовому порядку сторонами суду не представлено.
За п.3.1. Договору загальна ціна робіт за цим договором становить 2553906,5грн., в т.ч. ПДВ - 20%: - 425651,08грн., та включає в себе плату за виконану роботу. Загальна ціна робіт за цим договором визначена на основі договірної ціни (додаток №1). Вартість розробки 1 куб.м ґрунту становить 160,12грн. з урахуванням ПДВ.
Відповідно до п.3.7. Договору попередня оплата - далі по тексту аванс сплачується в термін, не більш 10 робочих днів, з моменту підписання договору та отримання замовником відповідного рахунку шляхом перерахування підряднику коштів у розмірі 10% вартості робіт по договору, що складає 255390,65грн. у тому числі ПДВ 42565,11грн.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем виставлено позивачу рахунок №11 від 20.08.2012р. на суму 255390,65грн.
Так, 22.08.2012р. позивачем перераховано на виконання умов Договору грошові кошти у розмірі 255390,65грн., що підтверджується платіжним дорученням №3133 від 22.08.2012р.
За п.3.7. Договору підрядник протягом терміну дії договору, з дня надходження коштів як попередньої оплати (аванс) підтверджує їх використання згідно з актами прийому-передачі виконаних робіт за призначенням - погашення (зарахування) авансу здійснюється при проміжних оплатах за виконані роботи по кожному об'єкту (причалу), пропорційно вартості виконаних робіт по актам виконаних робіт за встановленими формами.
10.10.2012р. між підрядником та замовником укладено додаткову угоду №1 до Договору.
За п.1. Додаткової угоди №1 від 10.10.2012р. на підставі п.п.15.4. договору №815-О від 21.08.2012р. сторони дійшли взаємної згоди про дострокове припинення дії договору через десять календарних днів з дати підписання даної додаткової угоди.
Тобто, з 21.10.2012р. Договір припинив свою дію за домовленістю сторін.
Відповідно до п.2 Додаткової угоди №1 від 10.10.2012р. в строк п'ять календарних днів з дати підписання даної додаткової угоди підрядник зобов'язаний надати замовнику акт виконаних робіт до дати підписання додаткової угоди включно.
Так, 10.10.2012р. сторонам складено акти приймання виконаних будівельних робіт №1 за вересень 2012р. на суму 66293,30грн., №2 за вересень 2012р. - 10247,62грн., №3 за вересень 2012р. - 3039,17грн., №4 за вересень 2012р. - 1281,38грн., №5 за вересень 2012р. - 2110,51грн.. що загалом становить 82971,98грн. Зазначені акти підписані з обох сторін та підписи скріплені відбитками печаток підприємств. Отже, суд робить висновок, що підрядник здав, а замовник прийняв без заперечень виконані роботи за Договором на суму 82971,98грн.
За п.4 Додаткової угоди №1 від 10.10.2012р. у разі, якщо вартість виконаних робіт буде меншою ніж виплачений підряднику аванс, підрядник зобов'язаний протягом десяти банківських днів перерахувати на розрахунковий рахунок замовника різницю між вартістю виконаних робіт та оплаченого авансу.
Отже, кінцевий термін виплати різниці між вартістю виконаних робіт та оплаченого авансу, що склала 172418,67грн., становить 24.10.2012р.
Однак, у вказаний термін підрядник не оплатив вищевказану різницю, внаслідок чого з 25.10.2012р. утворилась заборгованість у розмірі 172418,67грн.
Проаналізувавши вищезазначений договір, судом встановлено, що останній за своєю правовою природою є договором підряду та підпадає під регулювання статей 837-864 Цивільного кодексу України.
За статтею 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 509 Цивільного кодексу України закріплено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки.
Частиною 2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У відповідності з ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Доказів погашення вищезазначеної заборгованості відповідачем суду не представлено.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Твердження відповідача щодо понесення останнім витрат через залучення субпідрядних організацій за договором №17/08 від 20.08.2012р. та договором на гідрофічне забезпечення робіт №13/04 від 05.07.2012р. для виконання промірних робіт та робіт з водолазного обстеження дна, як підстава не повернення залишку авансу судом не приймається, оскільки п.3.4. Договору встановлено, що за рахунок підрядника виконуються: мобілізація (озброєння) судна; проміри глибин (попередні та виконавчі); водолазне обстеження дна ділянок днопоглиблення, тобто, зазначені витрати за Договором покладаються на підрядника. Крім того, сторонами у Додатковій угоді №1 від 10.10.2012р. погоджено, що в строк п'ять календарних днів з дати підписання даної додаткової угоди підрядник зобов'язаний надати замовнику акт виконаних робіт до дати підписання додаткової угоди включно. Проте, вищевказані витрати підрядником до актів виконаних робіт за Договором включені не були. Також суд зазначає, що вищенаведені субпідрядні договори укладались раніше ніж укладався спірний Договір, на виконання якого, на думку відповідача, виконувались субпідрядні роботи.
Отже, з огляду на вищевикладене, господарський суд дійшов висновку, що твердження відповідача не спростовують ані підстав позовних вимог позивача, ані висновків суду, встановлених вище.
Таким чином, суд дійшов висновку, що оскільки заборгованість у розмірі 172418,67грн. відповідачем не була сплачена у встановлений строк та доказів погашення вказаної заборгованості суду не представлено, позовні вимоги щодо стягнення вказаної заборгованості є обґрунтованими, доведеними належним чином, та є такими, що підлягають задоволенню.
Також позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 311,77грн. за період з 25.10.2012р. по 15.11.2012р.
Згідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.
Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.
У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунок 3% річних за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство», господарський суд дійшов висновку, що позивачем невірно визначена сума нарахування, та визначив суму 3% річних у розмірі 310,92грн., яка підлягає задоволенню.
Також, позивач просить суд стягнути з відповідача відсотки за неправомірне користування чужими коштами у розмірі 779,43грн.
Нормативно зазначену вимогу позивач обґрунтовує ч.1 ст.1048 Цивільного кодексу України та ч.4 ст. 232 Господарського кодексу України.
Так, судом встановлено, що умовами Договору, укладеного між сторонами, розмір процентів за користування чужими грошовими коштами не встановлено, чинним законодавством не передбачено можливість застосування до договору підряду положень про позику, договори підряду і позики є різними за своєю правовою природою та регулюють різні види правовідносин, тому застосування до спірних правовідносин положення ст. 1048 ЦК України, на яку посилається позивач, є безпідставним.
Такої ж правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові від 28.09.2010 року №9/67-38 та постанові від 28.11.2012р. №5004/2332/11.
Отже, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача відсотків за неправомірне користування чужими коштами у розмірі 779,43грн. не підлягають задоволенню.
Судові витрати по сплаті судового збору підлягають розподілу пропорційно розміру задоволених позовних вимог у відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, ч.1 ст. 530, ст.ст. 610, 612, 625, 837 Цивільного кодексу України; ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 43, 44, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов Державного підприємства «Іллічівський морський торгівельний порт», м.Іллічівськ до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиторська компанія «Транс Інвест», м.Маріуполь про стягнення заборгованості в сумі 172418,67грн., 3% річних у розмірі 311,77грн., відсотків за користування коштами в сумі 779,43грн. задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиторська компанія «Транс Інвест» (87517, Донецька область, м.Маріуполь, вул.Чорноморська, буд.6, ідентифікаційний код 37661384) на користь Державного підприємства «Іллічівський морський торгівельний порт» (68001, Одеська область, м.Іллічівськ, вул.Праці, буд.6, ідентифікаційний код 01125672) заборгованість у розмірі 172418,67грн., 3% річних у розмірі 310,92грн., судовий збір у розмірі 3454,59грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
У судовому засіданні 10.01.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення складено та підписано 15.01.2013р.
Суддя Сич Ю.В.