ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-1/16236-2012 11.01.13
За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група»
До Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія»
Про стягнення 2 605,12 грн.
Суддя Мельник В.І.
Представники:
від позивача не з'явився
від відповідача не з'явився
Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група»(далі -позивач) подало на розгляд господарського суду міста Києва позов до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» (далі -відповідач) про стягнення 2 605,12 грн.
Позовні вимоги позивача мотивовані тим, що позивачем, як страховиком, відповідно до договору страхування наземного транспорту № 28-0101-5780-AVIS від 23.12.2009р. було виплачено страхувальнику страхове відшкодування в розмірі 2 605,12 грн., внаслідок чого, до позивача в порядку ст. 27 Закону України "Про страхування" та статті 228 Господарського кодексу України перейшло право вимоги (регресу) в межах здійснених фактичних затрат до відповідача, як до особи, яка відповідальна за відшкодування шкоди, оскільки саме з вини особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована у відповідача, сталася ДТП, наслідки якої визнано позивачем страховим випадком та здійснено виплату страхової суми страхувальнику.
Ухвалою суду від 19.11.2012р. порушено провадження у справі № 5011-1/16236-2012 та призначено розгляд на 14.12.2012 р.
06.12.2012 р. до суду надійшла відповідь на запит МТСБУ.
14.12.2012 представник позивача у судовому засіданні підтримав свої позовні вимоги у повному обсязі, надав пояснення по суті спору, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав, про причини своєї відсутності суд не повідомив.
Суд відклав розгляд справи на 11.01.2013р., у зв'язку з відсутністю представника відповідача.
14.12.2012 відповідач подав через канцелярію суду відзив на позов.
11.01.2013р. представники позивача та відповідача у судове засідання не з'явились, про причини своєї відсутності суд не повідомив.
Суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Згідно ст.87 Господарського процесуального кодексу України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.
Розглянувши подані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
23.12.2009р. між ПАТ «СК «Українська страхова група»(далі -позивач) та ПІІ «Віп - Рент»як страхувальником, було укладено договір страхування № 28-0101-5780-AVIS, згідно умов якого об'єктом страхування є транспортний засіб марки «Форд Фокус», державний номерний знак АА 4986 ЕТ.
11.03.2010 по пр. Миру в м.Чернігові сталася ДТП за участю транспортного засобу «Форд Фокус», державний номерний знак АА 4986 ЕТ, під керуванням Івченко Є.М., та транспортного засобу «Фольксваген Джетта», державний номерний знак СВ 5559 АО, під керуванням Колос М.І., який на момент ДТП був застрахований у ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія».
Згідно полісу № ВС/9598368 цивільно-адміністративна відповідальність водія автомобіля «Фольксваген Джетта», державний номерний знак СВ 5559 АО, була застрахована ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія».
Відповідно до постанови Деснянського районного суду м.Чернігова № 3-1801/2010 від 19.04.2010р., гр. Колос М.І. встановлено вину у здійсненні правопорушення, передбаченому ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до калькуляції про визначення матеріальної шкоди від 18.08.2010р. та акту виконаних робіт № 197 від 18.08.2010р., розмір матеріальної шкоди завданої власнику транспортного засобу «Форд Фокус», державний номерний знак АА 4986 ЕТ, внаслідок ДТП склав 3115,12 грн., вказана сума була виплачена згідно платіжного доручення № 57109 від 20.09.2010р.
Згідно полісу № ВС/9598368, розмір ліміту відповідальності встановлено у розмірі 25 500,00 грн., а франшизу встановлено у розмірі 510,00 грн.
Позивач у своєму позові просив суд стягнути з відповідача 2605,12 грн. боргу з урахуванням франшизи у розмірі 510,00 грн. та судові витрати.
Стаття 22 Цивільного кодексу України встановлює, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Згідно статті 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).
Вимогами статті 993 Цивільного кодексу України встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
В статті 1187 ЦК України наведено визначення: „Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб".
Згідно із п.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Статтею 4 Закону України "Про страхування" визначено, що майнові інтереси, які пов'язані із володінням, користуванням і розпорядженням майном, а також інтереси, пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності) віднесені до об'єктів страхування.
Абзацом 1 статті 9 Закону України „Про страхування" визначено, що страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку.
Абзацом 16 ст.9 Закону України „Про страхування" визначено, що страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.
Згідно із статтею 27 Закону України „Про страхування" страховик має право вимоги в межах його фактичних затрат.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27 березня 1992 року "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" суди, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, а між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Згідно статті 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Згідно статті 228 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.
Представник відповідача у судові засідання не з'являвся, але через канцелярію суду подав відзив, в якому заперечував проти позову з підстав того, що виплата страхового відшкодування здійснювалась на підставі акту виконаних робіт і не було проведено експертну оцінку, а також відповідач посилався на те, що договір страхування не набрав чинності, оскільки відсутні докази сплати застрахованою особою страхових платежів.
Суд не погоджується з запереченнями відповідача, на підставі того, що складення експертного звіту здійснюється за рішенням страховика, тобто це право позивача а не його обв'язок, а оцінка вартості шкоди була здійснена за калькуляцією та актом виконаних робіт, а дані, зазначені у ремонтній калькуляції № ДКК-46171 від 18.08.2010р., відповідають встановленим в п. 4.4. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 року. Зміст ремонтної калькуляції не суперечить умовам чинного законодавства про оціночну діяльність та чітко відображає суму завданих збитків, оскільки калькуляція складалась на основі комп'ютерної програми Аudatex, яка рекомендована п. 59 додатку 8 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, тому суд дійшов висновку про те, що визначення розміру страхового відшкодування було здійснено у відповідності до норм чинного законодавства України.
Щодо доказів сплати страхових платежів, то згідно закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»не визначено надання доказів сплати страхових платежів у разі пред'явлення вимог в порядку регресу, а позивачем було надано суду всі документи, необхідні для розгляду справи по суті спору, крім того у розрахунку суми страхового відшкодування від 17.09.2010р. чітко зазначено про розмір внесених страхових платежів, що свідчить про їх сплату у повному обсязі.
Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частиною 4 статті 35 Господарського процесуального кодексу України визначено, що рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.
Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку про те, що позивач на підставі ст.ст. 22, 1191, Цивільного кодексу України, ст. 228 Господарського кодексу України набув право регресу до відповідача щодо відшкодування останнім понесених позивачем витрат у вигляді суми виплаченого страхового відшкодування.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача у повному обсязі.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» (код ЄДРПОУ 20602681, адреса: 04080, м. Київ, вул. Фрунзе 40) на користь Приватного акціонерного товариства «Українська страхова група»(код ЄДРПОУ 30859524, адреса: 03038, м. Київ, вул. І.Федорова 32-А) 2605 (дві тисячі шістсот п'ять) грн. 12 коп. -страхового відшкодування в порядку регресу, 1609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп. -судового збору.
3. Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.
4. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Мельник В.І.
(Дата складання повного тексту рішення: 17.01.2013р.)