Апеляційний суд Житомирської області
Справа 0602/1718/2012
Категорія 51
17 січня 2013 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого - судді Жигановської О.С.
суддів: Косигіної Л.М., Кочетова Л.Г.
при секретарі судового
засідання Крижанівській М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ДП „Кам"янобрідський фаянс" товариства з обмеженою відповідальністю „Поліський фаянс" про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні
за апеляційною скаргою ДП „Кам"янобрідський фаянс" ТОВ „Поліський фаянс"
на рішення Баранівського районного суду Житомирської області від 11.10.2012 року
У вересні 2012 року ОСОБА_2 звернулась до суду з названим позовом. Зазначила, що працювала в ДП „Кам"янобрідський фаянс" і 14.04.2009 року була звільнена у зв'язку зі скороченням чисельності штату. В день звільнення відповідач не сплатив розрахункові кошти в повному обсязі, а тому вони були стягнуті в розмірі 18520,80 грн. відповідно до рішення Баранівського районного суду Житомирської області від 27.01.2012 року. Вказана сума виплачувалась відповідачем частково і повний розрахунок відбувся в липні 2012 року.
Враховуючи наведене, після уточнення позовних вимог просила стягнути з відповідача 67809,10 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку з 15.04.2009 року по 30.06.2012 року, виходячи із середньоденного заробітку 84,55 грн.
Рішенням Баранівського районного суду Житомирської області від 11.10.2012 року позов задоволено. З відповідача на користь ОСОБА_2 стягнуто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 15.04.2009 року по 30.06.2012 року в сумі 67809,10 грн. та на користь держави 678,09 грн. судового збору.
В апеляційній скарзі ДП „Кам"янобрідський фаянс" ТОВ „Поліський фаянс" просить скасувати дане рішення, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права, неповне з'ясування обставин справи.
Розглянувши справу в межах, визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
Згідно ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст.116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку /ч.1 ст.117 КЗпП України/.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 з 15.09.2003 року по 14.04.2009 року працювала в ДП „Кам"янобрідський фаянс" товариства з обмеженою відповідальністю „Поліський фаянс". При її звільненні з підприємства відповідачем не був проведений повний розрахунок. При цьому день звільнення позивачки був її робочим днем. Рішенням Баранівського районного суду Житомирської області від 27.01.2012 року з ДП „Кам"янобрідський фаянс" ТОВ „Поліський фаянс" на користь ОСОБА_2 стягнуто: - 18520,80 грн. заборгованості по заробітній платі:
- 12808 грн. 08 коп. індексації заробітної плати за період з вересня 2003 року по квітень 2009 року;
- 5712 грн. 72 коп. компенсації втрати частини заробітної плати /індексації/ у зв'язку з порушенням термінів її виплати.
На виконання згаданого рішення суду ДП „Кам"янобрідський фаянс"
ТОВ „Поліський фаянс" сплатило позивачці:
28.02.2012 року - 2000 грн.
20.04.2012 року - 1700 грн.
06.06.2012 року - 5480 грн.
05.07.2012 року - 5847 грн. 88 коп., а всього 18520 грн. 80 коп. (а.с.15).
Таким чином дане рішення суду повністю було виконано лише 05.07.2012 року.
Оскільки на день звільнення ОСОБА_2 з вини відповідача їй не було виплачено належну заробітну плату, а індексація заробітної плати входить в структуру останньої згідно ст.2 Закону України „Про оплату праці", тому висновок суду 1-ї інстанції про обґрунтованість вимог позивачки щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, є правильним.
Даний висновок суду узгоджується з нормами ст.ст.116, 117 КЗпП України, рішенням Конституційного Суду України від 22.02.2012 року №4-рп/2012 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу.
Разом з тим, при обчисленні середньої заробітної плати позивачки суд 1-ї інстанції не врахував положень Постанови КМУ від 08.02.1995 року №100 та безпідставно включив у зазначений розмір нараховану і виплачену згідно рішення суду від 27.01.2012 року індексацію заробітної плати.
Отже, середньоденний заробіток підлягає визначенню наступним чином. Заробітна плата позивачки за два місяці /лютий, березень/, що передують звільненню, поділена на кількість відпрацьованих днів у цих місяцях (805+1011,90):43=43,30 грн. Де 805 грн. - заробітна плата за лютий 2009 року; 1011,90 грн. заробітна плата за березень 2009 року; 43 - кількість відпрацьованих днів за лютий, березень 2009 року (довідка №08/59 від 10.01.2013 року).
Відтак, середньоденний заробіток ОСОБА_2 складає 43 грн. 30 коп. Тому розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку з 15.04.2009 року по 30.06.2012 року /даний строк визначений судом в межах позовних вимог/ становить 34726 грн. 60 коп. /802 дні затримки розрахунку х 43 грн. 30 коп./.
З огляду на наведене, рішення суду в частині розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку та судових витрат підлягає зміні.
Посилання апелянта на те, що на період виникнення спірних правовідносин було порушено провадження у справі про банкрутство підприємства та відкрито ліквідаційну процедуру, що виключає вину відповідача у затримці проведення розрахунку з ОСОБА_2, є безпідставними. Так, ч.6 ст.12 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на виплату заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди, на невикористані та своєчасно не повернуті кошти Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.
За структурою КЗпП України ст.117, якою визначено підстави виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відноситься до розділу VII „Оплата праці" вказаного Кодексу.
Оскільки виплата за затримку розрахунку при звільненні пов'язана із трудовими правовідносинами, тому положення Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" щодо дії мораторію на спірні правовідносини не поширюються.
Керуючись ст.ст.209, 218, 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ДП „Кам"янобрідський фаянс" ТОВ „Поліський фаянс" задовольнити частково.
Рішення Баранівського районного суду Житомирської області від 11.10.2012 року змінити, зменшивши розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку з 67809 грн. 10 коп. до 42866 грн. 90 коп. та судового збору з 678 грн. 09 коп. до 428 грн. 67 коп.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий: Судді: