Справа № 0308/10870/12 Головуючий у 1 інстанції:Філюк Т.М.
Провадження № 22-ц/773/73/13 Категорія:30 Доповідач: Бовчалюк З. А.
11 січня 2013 року місто Луцьк
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Бовчалюк З А
суддів - Стрільчука В.А., Здрилюк О.І.
при секретарі Шереметі Т.Г.
з участю представника позивача ОСОБА_1,
відповідача ОСОБА_2,
представника відповідача ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3 на рішення Луцького міськрайонного суду від 22 листопада 2012 року,
Рішенням Луцького міськрайонного суду від 22 листопада 2012 року позов задоволено частково.
Ухвалено стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_4 20 682 гривні 30 копійок завданої матеріальної шкоди. Стягнуто з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_4 понесені судові витрати в сумі 214 гривень 60 копійок.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач та його представник ОСОБА_3 просять скасувати дане рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування та порушення норм матеріального права.
Апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких мотивів.
Судом установлено, і це відповідає матеріалам справи, що постановою судді Луцького міськрайонного суду від 18 січня 2011 року, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного порушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 гривень. При розгляді даної справи судом встановлено, що ОСОБА_2 17 грудня 2010 року о 14 годині 10 хвилин в м. Луцьку при виїзді з вул. К.Карого на пр. Перемоги, керуючи автомобілем марки «Toyota Land Cruiser», н.з. НОМЕР_1, не дотримався безпечної дистанції, скоїв зіткнення з автомобілем «Nissan Primera» н.з. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_1 В результаті ДТП транспортні засоби отримали пошкодження. ( а.с 10).
Згідно з ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.
З урахуванням викладеного суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що шкода в результаті дорожньо-транспортної пригоди завдана позивачу з вини ОСОБА_2
На момент дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 17 грудня 2010 року, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 пов'язана з експлуатацією транспортного засобу «Toyota Land Cruiser» д.н.з. НОМЕР_1, згідно полісу № ВС/9869289 від 9 червня 2010 року була застрахована в ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група».( а.с. 20). Відповідно до даного полісу ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну 25500 гривень.
Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ст. 1187 ЦК України)
Статтею 3 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та (або) майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Відповідно до п. 22.1 ст. 22 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
У відповідності до ст. 29 даного Закону у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Згідно з висновком експертного автотоварознавчого дослідження № 3483/10 від 27 грудня 2010 року, вартість відновлювального ремонту з врахуванням значення коефіцієнту фізичного зносу автомобіля «Nisan Primera», д.н.з. НОМЕР_3, становить 45672 гривні 30 копійок. (а.с.11-30).З даного висновку вбачається, що огляд транспортного засобу «Nisan Primera», д.н.з. НОМЕР_3 проводився 27 грудня 2010 року в світлу пору доби, в присутності довіреної особи ОСОБА_1, учасника ДТП ОСОБА_2 , представника ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» Назаревича В.М., будь-яких зауважень від вказаних осіб не надходило.
За заявою ОСОБА_2 08.05.2012 року ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» було виплачено ОСОБА_1 страхове відшкодування в розмірі 24 990 гривень ( 25500 гривень ліміт відповідальності - 510 гривень безумовна франшиза) ( а.с. 22, 67).
Особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) (ст. 1194 ЦК України).
З аналізу ст. 1194 ЦК України та ст. 1166 ЦК України слід дійти висновку, що дані норми права мають на меті дотримання принципу повного відшкодування заподіяної шкоди потерпілому (або особі, до якої перейшло право вимоги такого відшкодування), якщо сума виплаченого страхового відшкодування є недостатньою, а не звільнення від відповідальності винної особи.
Враховуючи наведене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення страхового відшкодування з ОСОБА_2 в сумі 20 682 грн., яка становить різницю між експертним дослідженням № 3483/10 від 27 грудня 2010 року, яке складено відповідно до вимог Закону, та виплаченим страховою компанією страховим відшкодування в сумі 24990 гривень.
Доводи апелянтів, щодо безпідставного стягнення судом в користь позивача 20682 гривень, з посиланням на те, що на ремонт автомобіля потрачено значно мені кошти є голослівними, оскільки не підтверджені жодними належними та допустимими доказами. Крім того, такі твердження спростовуються положеннями ст. 29 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відповідно до якої відшкодуванню потерпілому підлягають витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Вартість такого ремонту підтверджена висновком експертного автотоварознавчого дослідження № 3483/10 від 27 грудня 2010 року, зауважень щодо якого у відповідача не виникало. Клопотання про призначення автотоварознавчої експертизи відповідач та його представник в суді першої інстанції не заявляли.
Покликання ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3, на відчуження позивачем на час розгляду даної справи судом автомобіля «Nisan Primera», д.н.з. НОМЕР_3, а відтак зміну його власника, як на підставу відмови у задоволені позову не мають правового значення, оскільки на час виникнення спірних правовідносин, а саме пошкодження транспортного засобу, його власником був саме позивач, який відповідно до положень ст. 386 ЦК України має право на відшкодування завданої його майну шкоди.
Висновки суду є правильними, відповідають нормам матеріального права та встановленим в судовому засіданні обставинам, які підтверджені належними та допустимими доказами.
Всупереч вимогам ст. ст. 10, 60 ЦПК України апелянти не надали жодних доказів на підтвердження своїх заперечень викладених в апеляційній скарзі, а тому ці заперечення не можуть бути прийняті до уваги.
Доводи апеляційної скарги про безпідставність позовних вимог є власним тлумаченням встановлених обставин справи, були предметом дослідження суду першої інстанції і їм суд в сукупності з іншими доказами по справі дав правильну юридичну оцінку.
Рішення суду в частині відмови у стягненні моральної шкоди сторонами не оскаржувалось, а тому апеляційним судом не переглядається.
Рішення ухвалено з додержанням вимог матеріального і процесуального права, підстав для його скасування чи зміни не вбачається.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3 відхилити, а рішення Луцького міськрайонного суду від 22 листопада 2012 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий:
Судді: