11.01.2013
Справа №1203\6712\2012
№2\434\851\13
11 січня 2013 року
Артемівський районний суд міста Луганська в складі судді Космініна С.О., при секретарі Калашникової Н.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні, у залі суду, у місті Луганську цивільну справу за позовом -
ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна таким, що не є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, визнання права особистої приватної власності одного з подружжя на майно -
Позивачка звернулася до суду із позовом про визнання квартири АДРЕСА_1 такою, що не є об'єктом спільної сумісної власності подружжя; визнання квартири №34, загальною площею 52,90 кв.м., жилою площею 31.90 кв.м., розташованої в будинку АДРЕСА_1, яка придбана на підставі договору купівлі-продажу, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 і ОСОБА_4, зареєстрованого Універсальною товарною біржею «Гарант»м. Луганська 20.08.1998 р., реєстраційний номер 0820/02 -особистою приватною власністю ОСОБА_1.
В судовому засіданні позивачка та її представник на задоволенні вимог позову наполягали. В обґрунтування позовних вимог її представник та позивачка посилається на те, що зазначена квартира була придбана нею 20 серпня 1998 року в період шлюбу з відповідачем, однак за її особисті кошти та кошти її батька, які були отримані від продажу 20 серпня 1998 року належної їй та її батьку квартири за адресою: АДРЕСА_2. Відповідач на той час отримував мінливий дохід працюючи на підприємстві, яке мало борги по виплаті заробітної плати. Вона на той час була непрацездатною через народження сина в 1997 році. Сплачувала квартплату по квартирі також вона, через що у зв'язку з браком коштів утворилася заборгованість по квартплаті. Відповідач ніколи не був зареєстрований в квартирі. Єдиним набувачем права на спірну квартиру визначено тільки її і даний факт на час придбання спірної квартири відповідачем не заперечувався. Тому позивачка просить вимоги позову задовольнити в повному обсязі.
Відповідач та його представник в судовому засіданні вимоги позову не визнали в повному обсязі, та відповідач пояснив, що спірна квартира придбана також і за його кошти. Квартиру за адресою: АДРЕСА_2 було продано за його допомогою, оскільки він знайшов покупця, комунальні послуги по даній квартирі він також сплачував. Вилучених від продажу квартири коштів не було достатньо для придбання квартири АДРЕСА_1, у зв'язку з чим, він додавав власні кошти в розмірі 700 доларів США. Просить відмовити позивачці в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Судом установлено, сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 14 вересня 1996 року.
20 серпня 1998 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 і ОСОБА_4 укладений договір купівлі-продажу квартири за адресою АДРЕСА_1, посвідчений універсальною товарною біржею «Гарант»м. Луганська 20.08.1998 р., реєстраційний номер 0820/02.
Вартість квартири за даними договору склала 16435,00 гривень.
За даними технічного паспорту МКП «БТІ»від 16.05.2012 року право власності на зазначену квартиру оформлено за ОСОБА_1.
В наступний час сторони припинили шлюбні відносини.
Позивачка зазначає, що спірна квартира придбана нею за особисті кошти та кошти її батька, які отримані від продажу власної квартири за адресою: АДРЕСА_2, тому просить визнати спірну квартиру її особистою приватною власністю, крім того, зазначає, що угоди купівлі-продажу були здійснені в один день, тобто 20 серпня 1998 року вона з батьком продали квартиру за адресою: АДРЕСА_2 за суму 19751,00 гривень. Її частка коштів від продажу даної квартири склала 9875,50 гривень. Того ж дня нею була придбана квартира №34, розташована в будинку АДРЕСА_1 за 16435,00 гривень, зазначає при тому, що грошові кошти в сумі 6559,50 гривень яких бракувало для розрахунку за спірну квартиру їй передав батько в якості особистого подарунку. Батьком та його дружиною ОСОБА_5 в свою чергу в цей же день придбана квартира за адресою: АДРЕСА_3 за 4201.00 гривень. Дана квартира була придбана за виручені кошти від продажу квартири за адресою: АДРЕСА_2 та продажу 30.07.1998 року за 8883,00 гривень будинку за адресою: АДРЕСА_4, що належав дружині батька ОСОБА_5 Також зазначає, що відповідач на той час мав невелику заробітну плату, на своєму утриманні вони мали малолітню дитину 1997 року народження. Будь-яких збережень сім'я не мала, тому самостійно вони не мали можливості придбати квартиру, зробити в ній належний ремонт та оплачувати комунальні послуги.
Відповідач також підтвердив, що всі угоди були проведені в один день 20.08.1998 р., процедурою купівлі-продажу займався він особисто. Заперечує факт придбання спірної квартири лише за кошт позивачки та її батька, зазначаючи про те, що квартира придбана ним разом з позивачкою під час шлюбу з останньою та він особисто давав кошти в сумі 700 доларів США, хоча і не заперечує той факт, що батько позивачки також давав кошти. Зазначає також про те, що робив в квартирі капітальний ремонт і переносив в ній стіни, та в той час працював на шахті мав достатню зарплатню і також провадив оплату за комунальні платежі по квартплаті. Також зазначив, що доказів існування на той час у нього коштів та факт надання цих коштів в рахунок оплати придбання спірної квартири у нього немає.
Із свідоцтва про одруження від 14.09.1996 року видно, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено шлюб.
ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народився син ОСОБА_6.
Із договору купівлі-продажу від 20.08.1998 року посвідченого Універсальною товарною біржею «Гарант»м. Луганська 20.08.1998 року, реєстраційний номер 0820\05, видно, що ОСОБА_7 (батько позивачки) та ОСОБА_1 (позивачка) продали, а ОСОБА_8 придбав квартиру за адресою: АДРЕСА_2. Квартира належала на праві загальної дольової власності в рівних частинах ОСОБА_7 та ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло, видане відділом по приватизації житлового фонду Луганської міської Ради від 11.05.1995 року..
Інвентаризаційна вартість даної квартири в договорі визначена у 19751,00 гривень та на цю ж суму здійснена купівля-продаж квартири.
Із договору купівлі-продажу від 20.08.1998 року посвідченого Універсальною товарною біржею «Гарант»м. Луганська 20.08.1998 р., реєстраційний номер 0820/02 видно, що ОСОБА_3 і ОСОБА_4 продана, а ОСОБА_1 придбана спірна квартира №34, розташована в будинку АДРЕСА_1.
Інвентаризаційна вартість даної квартири в договорі визначена у 16435,00 гривень та на цю ж суму здійснена купівля-продаж даної квартири.
Із договору купівлі-продажу від 20.08.1998 року посвідченого Універсальною товарною біржею «Гарант»м. Луганська 20.08.1998 р., реєстраційний номер 0820\01, видно, що ОСОБА_10 продана, а ОСОБА_5 та ОСОБА_7 придбана квартира за адресою: АДРЕСА_3.
Інвентаризаційна вартість даної квартири в договорі визначена у 4201.00 гривень та на цю ж суму здійснена купівля-продаж даної квартири.
Із договору купівлі-продажу від 30.07.1998 року, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_11 в державному реєстрі за номером 545, видно, що ОСОБА_5, ОСОБА_12 продали будинок за адресою: АДРЕСА_4.
Із свідоцтва про одруження від 23.10.1999 року видно, що між ОСОБА_7 та ОСОБА_5 укладено шлюб.
Згідно технічного паспорту МКП «БТІ»від 16.05.2012 року, право власності на спірну квартиру №34, розташовану в будинку АДРЕСА_1 оформлено за ОСОБА_1.
Допитаний в судовому засіданні свідок (з боку позивачки) ОСОБА_7 показав, що всі угоди купівлі-продажу були проведені в один день 20.08.1998 року. У сторін власних коштів не було, квартиру ОСОБА_1 придбала за рахунок коштів виручених від продажу належної їй та йому - ОСОБА_7 квартири на кв. АДРЕСА_5. Кошти вони поділили, та частини коштів яка належала позивачці в розмірі 9875,50 грн. виявилося недостатньо для покупки нею двохкімнатної квартири АДРЕСА_1, тому він в якості подарунку передав їй додатково кошти в розмірі 6559,50 грн.. На той час він перебував в громадському шлюбі з ОСОБА_5, яка також продала своє житло і за сумісні кошти по 2100 гривень вони також придбали квартиру для сумісного проживання за адресою: АДРЕСА_3 за 4201.00 гривень.
Свідок (з боку позивачки) ОСОБА_5 в судовому засіданні дала аналогічні пояснення викладені ОСОБА_7. Також зазначила, що сторони на час придбання спірної квартири мали погане фінансове становище, та не мали можливості, а ні самі придбати квартиру, а ні добавити власні кошти для її покупки.
Допитаний свідок (з боку відповідача) ОСОБА_9 суду показав, що йому відомо зі слів сторін, що вони купували спірну квартиру разом. ОСОБА_2 робив після покупки квартири в ній ремонт та перепланування, яке виразилося в тому, що він зруйнував стіну в туалеті та звів замість неї округлу стіну, встановив ванну, провів проводку. Також показав, що він навідувався до квартири сторін та житлова площа квартири не змінилася після виконаного ремонту.
Свідок (з боку відповідача) ОСОБА_13 суду показав, що йому не відомо за які кошти придбана спірна квартира сторін та як саме вона була придбана також не відомо. Відповідач власними силами та за допомогою друзів робив в квартирі ремонт, клав плитку, встановлював ванну, руйнував стіни, робив проводку, заносив будівельні матеріали та вивозив сміття. В 1997 році відповідач працював на шиномонтажній станції. Чи збільшилася житлова площа квартири, або балкону після ремонту йому не відомо.
Відповідно до вимога ст. 60 СК України, якою передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.
Проте, суд доходить до висновку, що спірна квартира придбана за особисті кошти позивачки, про що свідчать послідовність укладених договорів купівлі-продажу, зазначений в них розмір оціненого майна, а також виручених від продажу майна коштів, тому є підстави для визнання спірної квартири особистою приватною власністю позивачки.
Згідно ст. 57 СК України, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.
Відповідно до п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»від 21.12.2007р. №11 вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання.
Ствердження відповідача на те, що спірна квартира була придбана також і за його кошти, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, оскільки крім особистих пояснень відповідача суду не надано належних доказів, тому суд не бере їх до уваги при винесенні рішення, крім того, ним особисто визнаний факт відсутності доказів надання ним коштів та не заперечувався факт надання коштів батьком позивачки для придбання спірної квартири.
Відповідно до ст. 62 Сімейного Кодексу України якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Як свідчить вищевикладене, діюче законодавство передбачає можливість виникнення права спільної сумісної власності подружжя на майно, що належало дружині, чоловікові але при умові що такі грошові або трудові затрати мають бути вагомими. Для виникнення права спільної сумісної власності майно, належне одному з подружжя, має істотно збільшитися у своїй вартості. Суд може відмовити у визнанні майна спільною сумісною власністю подружжя, якщо буде встановлено, що внесок другого з подружжя був незначним.
Доводи відповідача стосовно того, що ним провадився істотній ремонт в квартирі, сплачувалися комунальні послуги, судом не приймаються оскільки відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, як то про його участь у набутті цього майна так і доказів того, що внаслідок проведеного ремонту, відповідно до ст. 62 Сімейного Кодексу України суттєво збільшилася у своїй вартості квартира, а саме, збільшилася загальна площа, житлова площа, збільшилася інвентарна вартість квартири, тобто те що спірна квартира після проведеного ремонту істотно збільшилася у своїй вартості, тощо. Матеріали справи таких доказів не містять. Наведене було також підтверджено і показаннями свідків, в тому числі ОСОБА_9, який пояснив, що житлова площа квартири сторін не змінилася після виконаного відповідачем ремонту.
Доказів того, що комунальні послуги по спірній квартирі сплачувалися тільки за кошт позивачки, або доказів того, що дані кошти належали відповідачу, тобто джерело та походження даних коштів в судовому засіданні не встановлено, тому суд спростовує пояснення позивачки з цього приводу, хоча як видно з квитанцій про оплату комунальних послуг по квартирі, що знаходяться в матеріалах справи, платником зазначених послуг є позивачка. Як і не знайшло свого підтвердження посилання позивачки на те, що в квартирі відсутній ремонт.
На підставі ст. 58 ЦПК України -належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Згідно до ст.ст. 59, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином, посилання відповідача не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні та не підтверджені належними доказами.
Поясненням позивачки як і показанням свідків ОСОБА_7, ОСОБА_5 з приводу походження коштів та процедури придбання спірної квартири у суду немає підстав не вірити.
До показань свідків ОСОБА_9 в тієї частині, що квартира була придбана за сумісні кошти сторін, суд відноситься критично, та не може брати їх в основу при винесенні даного рішення, оскільки вони не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, крім того свідками ОСОБА_9 та ОСОБА_13 зазначено, що ці дані їм відомі тільки зі слів відповідача, тому доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно зі ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на речі (майно), яке воно здійснює, згідно закону, за своїм розсудом, незалежно від волі інших осіб.
Згідно зі ст. 317 ЦК України, власникові належить право володіння, користування й розпорядження своїм майном.
Статтею 392 ЦК України передбачене, що власник майна може подати позов про визнання його права власності, якщо це право власності оскаржується, не зізнається іншою особою.
Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності та співставленні, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки знайшли своє підтвердження належним доказами.
Керуючись ст.ст. 57, 60, 62, 69 СК України, ст. ст. 16, 316, 317, 328, 392 ЦК України, п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»від 21.12.2007р. №11 і керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 212-215 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги задовольнити.
Визнати квартиру №34, розташовану в будинку АДРЕСА_1 такою, що не є об'єктом спільної сумісної власності подружжя.
Визнати квартиру №34, загальною площею 52,90 кв.м., жилою площею 31.90 кв.м., розташовану в будинку АДРЕСА_1, придбану на підставі договору купівлі-продажу, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 і ОСОБА_4, зареєстрованого Універсальною товарною біржею «Гарант»м. Луганська 20.08.1998 р., реєстраційний номер 0820/02 -особистою приватною власністю ОСОБА_1.
Рішення може бути оскаржене протягом 10 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Луганської області через Артемівський районний суд м. Луганська. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії судового рішення.
Повний текст рішення суду виготовлений 15 січня 2013 року.
Суддя С.О. Космінін