Копія
15 січня 2013 р. Справа № 2a-1870/9953/12
Суддя Сумського окружного адміністративного суду Опімах Л.М., розглянувши в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом приватного підприємства "Синтекс" до Державної податкової інспекції у м. Сумах про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Позивач, приватне підприємство «Синтекс» (далі - ПП «Синтекс»), звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах (далі - відповідач, ДПІ у м. Сумах) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Сумах № 0007131502/54681 від 29 жовтня 2012 року, яким ПП «Синтекс» донараховано податкове зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності з юридичних осіб у розмірі 2168,09 грн, у т.ч.: за основним платежем - 1445,39 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 722,70 грн.
Свої вимоги мотивує тим, що підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення став акт про результати камеральної перевірки податкової декларації з плати за землю (орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за 2012 рік, в якому вказано, що ПП «Синтекс» занижено суму податкового зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності за серпень 2012 року в податковій декларації з плати за землю (орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності) за 2012 рік на суму 1445,39 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що між ПП «Синтекс» та Сумською міською радою укладено договір оренди земельної ділянки від 20.06.2003 р., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 площею 2811 кв.м. та терміном до 16.10.2012 р.
Виконуючи умови договору, ПП «Синтекс» систематично сплачує орендну плату, визначену договором оренди земельної ділянки.
До того ж питання щодо встановлення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності вирішується за згодою сторін договору оренди земельної ділянки із закріпленням розміру орендної плати в такому договорі.
Отже, позивач зобов'язаний сплачувати орендну плату за користування земельними ділянками у визначеному договором розмірі.
Право ж вимагати збільшення розміру орендної плати належить орендодавцю, проте від Сумської міської ради до ПП «Синтекс» не надходило жодних пропозицій розірвання чи зміни договору оренди землі.
Крім того, статтею 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.
Отже, ст. 288.5.2 Податкового кодексу України щодо мінімального розміру орендної плати за землю в розмірі не менше трикратного розміру земельного податку, не розповсюджується на договори, що були укладені до дати набрання чинності такого закону.
Відповідно, в силу вимог ст. 58 Конституції України норма ст. 288.5.2 Податкового Кодексу України не застосовується до спірних орендних правовідносин.
У зв'язку з цим за результатами документальної невиїзної перевірки ДПІ у м. Сумах ПП «Синтекс» було безпідставно збільшено грошове зобов'язання за платежем - орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності з юридичних осіб - в сумі 2168,09 грн, у т.ч.: за основним платежем - 1445,39 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 722,70 грн.
Відповідач позов не визнав, зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним та прийняте відповідно до норм чинного законодавства. Крім того, справляння плати за землю є сферою регулювання податкового законодавства, і сплата обов'язкових платежів, до яких віднесено і плату за землю, не може залежати від умов договору. Просив у задоволенні позову відмовити.
У судове засідання представник позивача не прибув, був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи.
У судове засідання представник відповідача не прибув, був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, про що свідчить розписка про отримання ним повістки про виклик, клопотання про відкладення розгляду справи або про розгляд справи без його участі до суду не подав.
Враховуючи неявку в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання по справі за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно зі ст. ст. 12, 41 КАС України не здійснюється.
Вивчивши матеріали справи й оцінивши докази по справі, суд вважає, що позовні вимоги необґрунтовані та не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що між ПП «Синтекс» та Сумською міською радою укладено договір оренди земельної ділянки від 20.06.2003 р., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 площею 2811 кв.м. та терміном до 16.10.2012 р.(а.с.10-11).
17.10.2012 р. посадовою особою ДПІ у м. Сумах проведена камеральна перевірка податкової декларації з плати за землю (орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за 2012 рік, якою встановлено порушення, а саме ПП «Синтекс» занижено суму податкового зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності за серпень 2012 року в податковій декларації з плати за землю (орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності) за 2012 рік на суму 1445,39 грн. За наслідками проведеної перевірки складено Акт від 17.10.2012 р. № 3198/152/21120518 (а.с.7-9).
За наслідками проведеної перевірки на підставі Акту від 17.10.2012 р. № 3198/152/21120518 ДПІ у м. Сумах було прийняте податкове повідомлення-рішення від 29.10.2012 р. № 0007131502/54681, яким ПП «Синтекс» збільшено грошове зобов'язання за платежем - орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності з юридичних осіб - у розмірі 2168,09 грн, у т.ч.: за основним платежем - 1445,39 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 722,70 грн (а.с.5).
Суд вважає, що дане податкове повідомлення-рішення є обґрунтованим та прийняте у повній відповідності з нормами чинного законодавства, з огляду на наступне.
Порядок оподаткування землі в Україні, починаючи з 01 січня 2011 року, визначається розділом XIII «Плата за землю» Податкового кодексу України (далі - ПКУ). Питання орендної плати за землю врегульовані статтею 288 ПКУ.
Відповідно до пункту 6.1 статті 6, підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16, пункту 36.3 статті 36 Податкового кодексу України податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу. Платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом. Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків.
Податковим кодексом України встановлено загальнодержавні та місцеві податки і збори. Пунктом 8.2 статті 8 Податкового кодексу України передбачено, що до загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов'язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Згідно зі ст. 9 ПКУ плату за землю віднесено до загальнодержавних податків і зборів.
Повноваження щодо встановлення ставок загальнодержавних податків і зборів належить виключно Верховній Раді України.
До повноважень органів місцевого самоврядування не належить зміна розмірів ставок загальнодержавних податків і зборів, до яких відноситься, зокрема, орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності.
З огляду на зазначене, та враховуючи норми Податкового кодексу України, який визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, річна сума платежу, що підлягає перерахуванню до бюджету суб'єктами господарювання, які орендують земельні ділянки державної і комунальної власності, визначається відповідно до умов договору, але з урахуванням вимог підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України, тобто не може бути меншою:
- для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється розділом XIII Кодексу;
- для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється розділом XIII Кодексу.
Таким чином, річна сума платежу орендної плати за землю згідно з п. 288.5 ст. 288 ПКУ не може бути меншою розміру, визначеного підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України, а саме - трикратного розміру земельного податку.
Отже, податкове зобов'язання за платежем - орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності - у розмірі 2168,09 грн, у т.ч.: за основним платежем - 1445,39 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 722,70 грн, визначене в податковому повідомленні-рішенні від 29.10.2012 р. № 0007131502/54681, відповідає нормам чинного законодавства.
Посилання позивача на розмір орендної плати, визначеної у договорі оренди земельної ділянки, є безпідставним, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 271 Податкового кодексу України базою оподаткування плати за землю є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого розділом XIII цього кодексу, а у разі, якщо нормативну грошову оцінку земельних ділянок не проведено - площа земельних ділянок.
Відповідно до п.п. 14.1.125 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України нормативна грошова оцінка земельних ділянок для цілей розділу XIII, глави 2 розділу XIV цього Кодексу - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Правові засади проведення оцінки земель в Україні визначені Законом України "Про оцінку земель" від 11 грудня 2003 року N 1378-IV.
Згідно з ч. 5 ст. 5 вказаного Закону нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується, зокрема, для визначення розміру земельного податку, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.
Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про оренду землі», іншими законами України та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди.
Відповідно до ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.
Згідно зі ст. 13 Закону України "Про оренду землі" від 6 жовтня 1998 року161-XIV договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Статтею 654 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Істотні умови договору оренди землі визначені статтею 15 Закону України "Про оренду землі", однією з яких є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.
Порядок зміни орендної плати встановлено статтею 23 цього Закону, відповідно до якої орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін.
Типовий договір оренди землі затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 3 березня 2004 р. N 220.
Форми розрахунку розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності, грошова оцінка яких не проведена, і розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності, грошова оцінка яких проведена, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2006 р. N 1724.
Пунктом 9 Типового договору оренди землі встановлено, що розмір орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності вноситься у грошовій з зазначенням відсотків нормативної грошової оцінки земельної ділянки або розміру земельного податку.
Розмір орендної плати переглядається у разі зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом (пункт 13 Типового договору оренди землі).
Пунктом 286.2 статті 286 Податкового кодексу України визначено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.
Тобто, у зв'язку зі зміною розміру орендної плати за земельну ділянку згідно з пп. 288.5.2 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України та встановлення її розміру, який не може перевищувати - 3 відсотки нормативної грошової оцінки, ПП «Синтекс» повинно було самостійно розрахувати розмір орендних платежів на поточний рік з урахуванням вимог, встановлених чинним Податковим кодексом України.
Таким чином, з 01 січня 2011 року мінімальний розмір річної орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній та комунальній власності та грошову оцінку яких встановлено, становить 3 % від їх оцінки.
Що стосується твердження позивача про порушення ДПІ у м. Сумах статті 58 Конституції України щодо поширення зворотної дії в часі підпункту 288.5.2 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України на договори оренди, що укладені до 01.01.2011 р. (дати набрання чинності Податкового кодексу України), суд зазначає наступне.
Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року N 1-рп/99 у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) положення частини першої статті 58 Конституції України про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи).
Тобто положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб.
У свою чергу, рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскарженим.
З огляду на вищевикладене, суд вважає, що за наведених обставин та правових норм позовні вимоги позивача необґрунтовані та не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову приватного підприємства "Синтекс" до Державної податкової інспекції у м. Сумах про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити за необгрунтованістю.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя (підпис) Л.М. Опімах
З оригіналом згідно
Суддя Л.М. Опімах