Миколаївський окружний адміністративний суд
м. Миколаїв
11.09.2012 р. № 2а-4062/12/1470
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі:
колегії суддів: головуючого судді Мельника О.М.
суддів: Устінова І.А., Зіньковського О.А.
за участю секретаря судових засідань Зощака В.В. розглянувши адміністративну справу
за позовомОСОБА_2, АДРЕСА_1,54034
до1. Голови Верховної Ради України, вул. Грушевського, 5, м.Київ 8,01008 2. Першого заступника Голови Верховної Ради України, вул. Грушевського, 5, м.Київ 8, 01008
провизнання неправомірною бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся з адміністративним позовом про визнання неправомірною бездіяльності Голови Верховної Ради України щодо вжиття заходів для дотримання норм Регламенту всіма народними депутатами на пленарних засіданнях Верховної Ради України; визнання неправомірною бездіяльність першого заступника Голови Верховної Ради України щодо вжиття заходів для дотримання норм Регламенту всіма народними депутатами на пленарних засіданнях Верховної Ради України; зобов'язання голови Верховної Ради України вживати заходів для дотримання норм Регламенту всіма народними депутатами на пленарних засіданнях Верховної Ради України; зобов'язання першого заступника Голови Верховної Ради України вживати заходів для дотримання норм Регламенту всіма народними депутатами на пленарних засіданнях Верховної Ради України, зобов'язання Голови Верховної Ради України забезпечувати переклад українською мовою усіх виступів іншими мовами на пленарних засіданнях Верховної Ради України; зобов'язання першого заступника Голови Верховної Ради України забезпечувати переклад українською мовою усіх виступів іншими мовами на пленарних засіданнях Верховної Ради України.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачами порушено вимоги статей 2, 27 27 Закону України «Про Регламент Верховної Ради України», що полягає в бездіяльності відповідачів під час виступу деяких депутатів іншими мовами, а не українською, а відповідачі головують на пленарних засіданнях і не вживають жодних заходів щодо дотримання статті 2 Регламенту народними депутатами, які володіють українською мовою, але виступають російською. Відповідачі проявляють неправомірну бездіяльність не виконуючи вимогу ст. 2 Регламенту в частині вжиття заходів для забезпечення дотримання норм Регламенту всіма народними депутатами. Відповідачі не вживають заходів щодо виконання норми ст. 2 Регламенту про забезпечення перекладу українською мовою виступів іншими мовами, що є їхньою неправомірною бездіяльністю. Необхідність перекладу виступів російською мовою є оскільки російська мова є мовою однієї з національних меншин в Україні і позивач не володіє нею, тому порушується його право отримувати інформацію українською мовою про діяльність Верховної Ради України, що гарантовано ст. ст. 9. 10, 11 Закону України «Про інформацію»та ст. 3 Закону України «Про Регламент Верховної Ради України».
Відповідач заперечив проти задоволення адміністративного позову, згідно яких зазначив, що позов подано з надуманих обставин, а позовні вимоги є безпідставними, необґрунтованими та такими, які не підлягають задоволенню. Так у ст. 9 Закону України «Про засади державної мовної політики»зазначено, що засідання Верховної Ради України, її комітетів і комісій ведуться державною мовою. Промовець може виступати іншою мовою. Переклад його виступу на державну мову, у разі необхідності, забезпечує Апарат Верховної Ради України. Тому можливість виступу іншою мовою врегульовано норами діючого законодавства України і не є порушенням з боку народних депутатів, що виключає необхідність активних дій з боку головуючого на пленарних засіданнях.
Суд вивчив доводи позову та заперечень, дослідив всебічно, повно та об'єктивно наявні в матеріалах справи докази та встановив наступне.
Розділом ІV Конституції України визначено правовий статус Верховної Ради України як єдиного органу законодавчої влади в Україні, який за своєю природою є представницьким органом державної влади, складається з чотириста п'ятдесяти депутатів України, здійснює свої функції на колегіальній основі шляхом прийняття рішень народними депутатами України на пленарних засіданнях Верховної Ради.
Положеннями Закону України «Про організацію і порядок діяльності Верховної Ради України»закріплено, що організація і порядок діяльності Верховної Ради України встановлюється Конституцією України, законами України про статус народних депутатів України, про комітети Верховної Ради України, про тимчасові спеціальні і тимчасові слідчі комісії Верховної Ради України, іншими законами України та Регламентом Верховної Ради України.
Порядок роботи Верховної Ради встановлюється Конституцією України та Регламентом Верховної Ради України.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про Регламент Верховної Ради України»Регламент встановлює порядок підготовки і проведення сесій Верховної Ради України, її засідань, формування державних органів, визначає законодавчу процедуру, процедуру розгляду інших питань, віднесених до її повноважень, та порядок здійснення контрольних функцій Верховної Ради України.
Таким чином, Регламент Верховної Ради містить правові норми, які здебільшого врегульовують внутрішню діяльність парламенту, його органів, посадових осіб і народних депутатів України.
Голова Верховної Ради України відповідно до повноважень, наданих Конституцією України (стаття 88) та Регламентом Верховної Ради України (стаття 78), здійснює покладені на нього розпорядчі функції, а саме організовує роботу Верховної Ради України і координує діяльність її органів.
За змістом норм Закону України «Про Регламент Верховної Ради України»Перший заступник Голови Верховної Ради України виконує обов'язки Голови Верховної Ради України у разі його відсутності.
Отже, Голова Верховної Ради України, Перший заступник Голови Верховної Ради України у разі відсутності останнього, зобов'язані забезпечувати дотримання регламентного порядку у внутрішній діяльності парламенту, забезпечувати можливість безперешкодної реалізації законодавчої, установчої та контрольної функції парламенту, ефективної та безперебійної його роботи.
Зазначене дозволяє зробити висновок про те, що бездіяльність відповідачів, є реалізацією ними наданих повноважень щодо врегулювання внутрішньої діяльності парламенту, а тому перевірка правомірності таких їхніх дій знаходиться поза межами компетенції адміністративного суду.
Крім того, частиною 1 статті 10 Конституції України українській мові надано статус державної мови.
За правовою позицією Конституційного Суду України, викладеною в пункті 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 14 грудня 1999 року № 10-рп/99 (справа про застосування української мови) під державною (офіційною) мовою розуміється мова, якій державою надано правовий статус обов'язкового засобу спілкування у публічних сферах суспільного життя. Публічними сферами, в яких застосовується державна мова, охоплюються насамперед сфери здійснення повноважень органами законодавчої, виконавчої та судової влади, іншими державними органами та органами місцевого самоврядування (мова роботи, актів, діловодства і документації, мова взаємовідносин цих органів тощо).
Це також підтвердив Конституційний Суд України в рішенні від 22 квітня 2008 року № 8-рп/2008 (справа про мову судочинства)
Нормами частин 3 і 5 статті 10 Конституції України зазначено, що в Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України. Держава сприяє вивченню мов міжнародного спілкування. Застосування мов в Україні гарантується Конституцією України та визначається законом.
При цьому частиною 2 статті 24 Конституції України закріплено неприпустимість привілеїв чи обмежень, в тому числі і за мовними ознаками.
Відповідно до положень статті 2 Закону України «Про Регламент Верховної Ради України»засідання Верховної Ради України ведуться державною мовою. Промовець, який не володіє державною мовою, може виступати іншою мовою. Переклад його виступу державною мовою, у разі необхідності, забезпечує Апарат Верховної Ради.
На підставі правового аналізу змісту вказаних норм суд дійшов висновку про те, що народним депутатам України, а також іншим особам, які виступають на пленарних засіданнях Верховної Ради України, гарантується право вибору мови виступу, а обов'язок перекладу промови покладено на Апарат Верховної Ради України лише у необхідних випадках, тому порушення норм статті 2 Регламенту з боку народних депутатів ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 ОСОБА_3, ОСОБА_8, допущено не було, відповідно не було підстав для реагування з боку відповідачів.
Крім того, згідно з положеннями частини 2 статті 80 Конституції України та частини 5 статті 10 Закону України «Про статус народного депутата України»народні депутати України не несуть юридичної відповідальності за результати голосування або висловлювання у парламенті та його органах, за винятком відповідальності за образу чи наклеп.
Правова позиція Конституційного Суду України щодо депутатської недоторканості, викладена у рішенні Конституційного Суду України від 27 жовтня 1999 року № 9-рп/99 (справа про депутатську недоторканість), полягає в тому, що депутатська недоторканість є важливою конституційною гарантією, яка має цільове призначення забезпечення безперешкодного та ефективного здійснення народним депутатом України своїх функцій. Вона не є особистим привілеєм, а має публічно-правовий характер».
Депутатська недоторканість є не суб'єктивним правом, привілеєм окремого індивіда, а складовою статусу народного депутата України. Громадянин набуває депутатської недоторканості лише у разі обрання його народним депутатом України і втрачає її одночасно з припиненням повноважень Верховної Ради України відповідного скликання або у разі дострокового припинення повноважень народного депутата України, згідно Рішення Конституційного Суду України від 10 квітня 2003 року № 7-рп/2003 (справа про гарантії діяльності народного депутата України).
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З урахуванням викладеного позовні вимоги про визнання неправомірною бездіяльності Голови Верховної Ради України щодо вжиття заходів для дотримання норм Регламенту всіма народними депутатами на пленарних засіданнях Верховної Ради України; визнання неправомірною бездіяльність першого заступника Голови Верховної Ради України щодо вжиття заходів для дотримання норм Регламенту всіма народними депутатами на пленарних засіданнях Верховної Ради України; зобов'язання голови Верховної Ради України вживати заходів для дотримання норм Регламенту всіма народними депутатами на пленарних засіданнях Верховної Ради України; зобов'язання першого заступника Голови Верховної Ради України вживати заходів для дотримання норм Регламенту всіма народними депутатами на пленарних засіданнях Верховної Ради України, зобов'язання Голови Верховної Ради України забезпечувати переклад українською мовою усіх виступів іншими мовами на пленарних засіданнях Верховної Ради України; зобов'язання першого заступника Голови Верховної Ради України забезпечувати переклад українською мовою усіх виступів іншими мовами на пленарних засіданнях Верховної Ради України, є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Голови Верховної Ради України, першого заступника Голови Верховної Ради України про визнання неправомірною бездіяльності Голови Верховної Ради України щодо вжиття заходів для дотримання норм Регламенту всіма народними депутатами на пленарних засіданнях Верховної Ради України; визнання неправомірною бездіяльності першого заступника Голови Верховної Ради України щодо вжиття заходів для дотримання норм Регламенту всіма народними депутатами на пленарних засіданнях Верховної Ради України; зобов'язання голови Верховної Ради України вживати заходів для дотримання норм Регламенту всіма народними депутатами на пленарних засіданнях Верховної Ради України; зобов'язання першого заступника Голови Верховної Ради України вживати заходів для дотримання норм Регламенту всіма народними депутатами на пленарних засіданнях Верховної Ради України, зобов'язання Голови Верховної Ради України забезпечувати переклад українською мовою усіх виступів іншими мовами на пленарних засіданнях Верховної Ради України; зобов'язання першого заступника Голови Верховної Ради України забезпечувати переклад українською мовою усіх виступів іншими мовами на пленарних засіданнях Верховної Ради України-відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.
Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.
Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.
Головуючий суддя О.М. Мельник
судді: І.А. Устинов
О.А. Зіньковський