14 січня 2013 року 2а-5893/12/1070
Київський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - суддя Виноградова О.І.,
за участю:
секретаря судового засідання Васильєва М.В.,
представника позивача - Ющенко О.В.,
представника відповідача - Гостищева Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Управління Пенсійного фонду України у Баришівському районі Київської області
до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Баришівському районі Київської області
про стягнення заборгованості,
30 листопада 2012 р. до Київського окружного адміністративного суду звернулося Управління Пенсійного фонду України у Баришівському районі Київської області (далі - позивач) з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Баришівському районі Київської області (далі - відповідач) про визнання незаконними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
У судовому засіданні 14 січня 2013 р. представником позивача подано заяву про уточнення позовних вимог, у якій він просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 61 563 грн 08 коп., з яких 60 814 грн 80 коп. - витрати на виплату щомісячної державної адресної допомоги; 748 грн 28 коп. - витрати на доставку та виплату державної адресної допомоги (поштові видатки) (а.с. 37).
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що у період липень-жовтень 2012 р. особам, які втратили працездатність внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, та особам, які втратили годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, позивачем здійснювалась виплата пенсій. У випадку, коли розмір пенсії не досягав прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, позивач здійснював виплату пенсій разом із щомісячною державною адресною допомогою до пенсії у сумі, що не досягала встановленого прожиткового мінімуму. Крім того, представник позивача пояснив, що виплата щомісячної державної адресної допомоги до пенсії передбачена Постановою Кабінету Міністрів України «Про деякі питання пенсійного забезпечення громадян» від 26 березня 2008 р. № 265 (далі - Постанова № 265), якою передбачено, що виплата щомісячної державної адресної допомоги та доплат до пенсій здійснюються за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія або державна соціальна допомога.
Відповідач позов не визнав, у його задоволенні просив відмовити посилаючись на те, що витрати на виплату щомісячної адресної допомоги та поштових видатків на її виплату та доставку здійснюються Пенсійним фондом, оскільки адресна допомога як окремий вид соціальної допомоги не входить до складу розміру пенсій по інвалідності та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (а.с. 38-40).
Суд у судовому засіданні, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні матеріали справи, встановив таке.
У період липень-жовтень 2012 р. позивачем було здійснено виплату пенсій особам, які втратили працездатність внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, та особам, які втратили годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання 20-22 особам (залежно від місяця).
У тих випадах, коли розмір пенсії не досягав прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, позивач здійснював виплату пенсій разом із щомісячною державною адресною допомогою до пенсії у сумі, що не досягала встановленого прожиткового мінімуму. Такі виплати здійснювались позивачем на підставі Постанови № 265.
Таким чином, упродовж вказаного періоду позивачем виплачено пенсії разом із щомісячною державною адресною допомогою до пенсії та поштовими видатками на користь 20-22 осіб (залежно від місяця) на загальну суму 61 563 грн 08 коп., з яких державна адресна допомога - 60 814 грн 80 коп., поштові видатки - 748 грн 28 коп.
Позивач і відповідач щомісячно проводили звірку витрат по особових справах потерпілих. Результати звірки оформлялися двосторонніми актами (а.с. 6-13).
Як убачається з названих актів, відповідачем було визнано усі витрати позивача, що пов'язані з виплатою пенсій. Проте, суми виплаченої щомісячної адресної допомоги та витрати, пов'язані з доставкою щомісячної державної адресної допомоги (поштові видатки) він відшкодовувати відмовився (а.с. 6-13).
У зв'язку з тим, що позивач вважає, що відшкодування витрат на виплату щомісячної державної адресної допомоги та витрат на її виплату і доставку (поштові видатки) має здійснювати відповідач, ним було подано даний позов до суду.
Спірні правовідносини врегульовані Основами законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 р. № 16/98-ВР (далі - Основи), Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 р. № 1105-XIV (далі - Закон № 1105-XIV) та Постановою № 265.
Так, згідно з вимогами ст. 1 Основ загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.
Відповідно до вимог ст. 4 Основ залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття; інші види страхування, передбачені законами України. Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ.
Як убачається зі ст. 25 Основ, за пенсійним страхуванням надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: пенсії за віком, по інвалідності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсії у зв'язку з втратою годувальника, крім передбачених пунктом 4 цієї статті; медичні профілактично-реабілітаційні заходи; допомога на поховання пенсіонерів.
Згідно з вимогами п. 4 названої статті за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням; відновлення здоров'я та працездатності потерпілого; допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків; пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Відповідно до вимог п. 5 ч. 1 ст. 24 Закону № 1105-XIV Фонд зобов'язаний співпрацювати з фондами з інших видів соціального страхування у фінансуванні заходів, пов'язаних з матеріальним забезпеченням та наданням соціальних послуг застрахованим, у кожному конкретному випадку спільно приймаючи рішення щодо того, хто з них братиме участь у фінансуванні цих заходів.
Як убачається зі ст. 21 названого Закону, Фонд зобов'язаний у встановленому законом порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження здоров'я, в тому числі пенсії по інвалідності від трудового каліцтва або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, у разі настання страхового випадку.
Постановою № 265 встановлено, що у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною та щомісячної доплати до пенсії у зв'язку з втратою годувальника членам сімей шахтарів, смерть яких настала внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання) не досягає в осіб, яким призначено пенсію у зв'язку з втратою годувальника, на одного непрацездатного члена сім'ї 100 відсотків, на двох 120 відсотків, на трьох і більше 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога до пенсії у сумі, що не вистачає до зазначених розмірів. У разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат, державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства і дітям-інвалідам, особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною) не досягає прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога у сумі, що не вистачає до зазначеного прожиткового мінімуму.
Аналіз наведеної норми дає підстави вважати, що адресна допомога як окремий вид соціальної допомоги не входить до складу розміру пенсії по інвалідності та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Згідно з вимогами п. 4 названої Постанови виплата щомісячної державної адресної допомоги здійснюється за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія або державна соціальна допомога.
Судом враховано, що у межах даної адміністративної справи підлягає вирішенню лише питання, який саме орган має нести витрати по виплаті державної адресної допомоги.
Наведені вище норми права були предметом дослідження Верховного Суду України у справі № 2І-57а 11 за позовом Управління Пенсійного фонду України у Лисянському районі Черкаської області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Лисянському районі Черкаської області про визнання протиправною відмови у відображенні в акті щомісячної звірки витрат та стягнення державної адресної допомоги.
Зокрема, у цій постанові названий суд дійшов висновку, що "Зважаючи на особливості фінансування страхування від нещасного випадку, виключно цільове використання цих коштів та враховуючи те, що адресна допомога як окремий вид соціальної допомоги не входить до складу розміру пенсії по інвалідності та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, Фонд не може нести витрати на виплату державної адресної допомоги".
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що відмова відповідача у відшкодуванні витрат, понесених позивачем на виплату щомісячної державної адресної допомоги та витрат на її виплату та доставку, є правомірною, оскільки правові підстави для такого відшкодування за рахунок коштів відповідача відсутні.
Наведене свідчить, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.
Відповідач не надав суду доказів понесення ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, тому судові витрати стягненню з позивача не підлягають.
Керуючись ст.ст. 9, 69 - 71, 94, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
у задоволенні адміністративного позову Управління Пенсійного фонду України у Баришівському районі Київської області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Баришівському районі Київської області про стягнення заборгованості відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Виноградова О.І.
Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови 15 січня 2013 р.