м.Вінниця
08 січня 2013 р. Справа № 2а/0270/5205/12
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Комара Павла Анатолійовича,
за участю:
секретаря судового засідання: Старожилової Дар'ї Олександрівни
представника позивача: Томенка Р. В.
представника відповідача: Шаповалова Г. В.
представника відповідача: Загороднього Ю. С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Гайсинський молокозавод"
до: Гайсинської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби
про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень
До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю "Гайсинський молокозавод" ( далі -ТОВ «Гайсинський молокозавод») до Гайсинської об'єднаної Державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби ( далі -Гайсинська МДПІ ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомленнь-рішень.
Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 року по 30.06.2012 року, за наслідками якої складений акт перевірки від 19.10.2012 року №648/2300/34309918 ( далі -Акт ).
Оскільки порушення, які зафіксовані в ході проведення перевірки, не відповідають дійсності, позивач змушений був звернутись до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень №0000192300 від 02.11.2012р. та №0000202300 від 02.11.2012р.
Ухвалою від 13 листопада 2012 року провадження у справі відкрито.
У судовому засіданні представник позивача позов підтримав повністю та, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Представники відповідача щодо позову заперечували, та просили суд відмовити у його задоволені з підстав, викладених в запереченнях, які містяться в матеріалах справи, додатково зазначили, що податковий орган під час проведення перевірки позивача діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений законами України.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Судом встановлено, що ТОВ «Гайсинський молокозавод»зареєстровано Гайсинською районною державною адміністрацією Вінницької області 17 квітня 2006 року, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи №11501020000000307 від 17.04.2006р.(а.с. 10 Тому 1).
Гайсинською МДПІ Вінницької області Державної податкової служби проведена виїзна планова перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Гайсинський молокозавод», з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011р. по 30.06.2012р. відповідно до затвердженого плану перевірки, про що складено акт №648/2300/34309918 від 19.10.2012 року (Том 1 а.с.11-44).
Висновками вказаного акту встановлено наступні порушення:
1. п.200.1, п.200.2, п.200.3 ст.200, п.185.1 ст.185, п.188.1 ст. 188, п.187.1 ст. 187, п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198 ПК України, а саме завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на 917267 грн.,
2. ст..187 ПК України, а саме заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість на 15616,25 грн.,
3. п.1 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України, в результаті чого суми ПДВ, що підлягають перерахуванню на спеціальний рахунок, використані не за призначенням в сумі 91383,99 грн.,
4. п.138.2 ст.138, п.п. 139.1.9 п.139.1 ст.139, п.144.1 ст.144 ПК України, а саме заниження податку на прибуток у сумі 974 265 грн.
Не погоджуючись з вищевказаним актом перевірки №205-01-01 від 25 жовтня 2012 року позивачем було подано заперечення за № 205-01-1 від 25.10.2012 року (том 1 а.с.45-50).
Згідно відповіді Гайсинської МДПІ №3493 від 01.11.2012 року, вище вказані заперечення були враховані частково, скасовано податок на прибуток в сумі 1 054 431 грн., податок на додану вартість в сумі 1 089 687,49 грн. І, як наслідок, прийнято та направлено позивачу наступні податкові повідомленні-рішення:
- від 02.11.2012 року №0000192300 про нарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 163 897,23 грн., в т. ч. 61133 грн. за основним платежем та 102764,23 грн. за штрафною (фінансовою) санкцією;
- від 02.11.2012 року №0000202300 про нарахуваня грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 5149 грн., в т. ч. 4043 грн. за основним платежем та 1106 грн. за штрафною (фінансовою) санкцією.
Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями товариство звернулося до суду за захистом своїх прав, оскільки вважає їх такими, що суперечать вимогам чинного податкового законодавства, а тому підлягають скасуванню.
Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходив з наступного.
Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Визначаючись щодо податкового повідомлення-рішення №0000202300 від 02.11.2012 року про нарахування зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 5149 грн., в т. ч. 4043 грн. за основним платежем та 1106 грн. за штрафною (фінансовою) санкцією, суд виходить з наступного.
Актом перевірки від 19.10.2012 року встановлено заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість за травень 2011 року на суму 15616,25 грн. по операціях з продажу товарів ТОВ «Тадіс Актив».
Гайсинською МДПІ за даними автоматизованого співвідношення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України встановлено, що податкове зобов'язання ТОВ «Гайсинський молокозавод»за травень 2011 року становлять 194633,17 грн., а ТОВ «Тадіс Актив»сформовано податковий кредит за цей же місяць в сумі 210249,42 грн., відхилення -15616,25 грн.
В ході судового розгляду судом досліджено, що між ТОВ «Гайсинський молокозавод»(постачальник) та ТОВ «Тадіс Актив»м. Київ, код ЄДРПОУ 37264922, (покупець) укладено договір постачання продукції №25 П від 25.03.2011 року. Предметом даного договору є постачання товару. Постачання товарів здійснювалося на умовах FCA по правилах Інкотермс-2000.
На виконання умов договору ТОВ «Гайсинський молокозавод»реалізовано ТОВ «Тадіс Актив»продукт сирний «Московський», «Гауда», маргарин «Гайсинський дел. молочний»згідно податкових накладних № 167 від 26.05.2011р., 159 від 23.05.2011р., 110 від 20.05.2011р., 107 від 18.05.2011р., 102 від 15.05.2011р., 98 від 13.05.2011р., 93 від12.05.2011р., 87 від 05.05.2011р., 86 від 04.05.2011р., 85 від 02.05.2011р. (Том 1 а.с.100-109).
З цих підстав податковим органом зроблено висновок про заниження податкових зобов'язань з боку позивача.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що прийняття Гайсинською міжрайонною державною податковою інспекцією оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №0000202300 від 02 листопада 2012 року про нарахування позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 5149грн. є безпідставним та необґрунтованим з наступних підстав.
В акті перевірки відображено усі податкові накладні, виписані в травні 2011 року, відповідно до яких сума податку на додану вартість складає 194633,17 грн., однак не зазначено, яку саме податкову накладну або господарську операцію не відображено в складі податкових зобов'язань, що призвело до їх заниження.
Згідно п. 187.1. ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Згідно п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно п. 201.4. ст. 201 Кодексу податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.
В частині 1 підпунктів 201.6, 201.7 та 201.8 статті 201 Кодексу вказано, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
В підпункті 201.10. цієї статті Кодексу зазначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Відповідно до п. 198.6. ст. 198 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Також, суд зазначає, що нормами чинного законодавства на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірки відповідності законодавству правил ведення іншим учасником правовідносин господарської діяльності та дотримання ним вимог податкового законодавства та не передбачено відповідальність платника податків за дії свого контрагента..
Відтак, суд приходить до висновку, що зазначене податкове повідомленні-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Визначаючись щодо податкового повідомлення-рішення №0000192300 від 02.11.2012 року про нарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 163 897,23 грн., в т. ч. 61133 грн. за основним платежем та 102764,23 грн. за штрафною (фінансовою) санкцією, суд виходить з наступного.
Як вбачається з акту перевірки від 19.10.2012 року №648/2300/34309918, у відповідача виник сумнів щодо проведення фактичних господарських операцій позивача з ТОВ "Інтер Груп Союз", наслідком чого є протиправне завищення бюджетного відшкодування ПДВ. Відповідач стверджує, що правочини, укладені між ТОВ "Гайсинський молокозавод" та ТОВ " Інтер Груп Союз " не спричинили реального настання юридичних наслідків, посилаючись на акт перевірки ТОВ " Інтер Груп Союз ", що надійшов від ДПІ у Шевченківському районі міста Києва. Згідно з вказаним актом перевіркою встановлено, що господарські операції між ТОВ " Інтер Груп Союз" та ТОВ «Гайсинський молокозавод»не підтверджується здійсненням фінансово-господарських операцій між ТОВ "Інтер Груп Союз" та ТОВ «Гайсинський молокозавод»за період з 22.11.2011р. по 31.10.2011р. на суму ПДВ 42145 грн. В ході перевірки встановлено неможливість фактичного здійснення ТОВ «Інтер Груп Союз»господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів економічно необхідних для операцій з купівлі-продажу, відсутність трудових ресурсів, основних фондів і транспортних засобів, відсутність об'єктів, які підпадають під визначення п. 185 ст. 185 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI. Таким чином, як зазначено в акті перевірки ТОВ " Інтер Груп Союз ", податковим органом виявлено порушення ТОВ " Інтер Груп Союз " ч. 1 ст. 203, ч.1 ст.207, ст..215, п.1 ст.216, ст.. 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків.
Відповідно до договору №1/07-1 від 01.07.2011 року (Том 1 а.с.93-94), який укладено між ТОВ «Інтер Груп Союз»та ТОВ «Гайсинський молокозавод», відповідно до якого ТОВ «Інтер Груп Союз»постачає, а ТОВ «Гайсинський молокозавод»приймає та оплачує продукцію в асортименті, кількості та за ціною, що зазначені в рахунках або накладних, які є його невід'ємною частиною.
Судом з'ясовано, що позивачем придбані у ТОВ «Інтер Груп Союз»основні засоби загальною вартістю 252870 грн., в т.ч. ПДВ 42145 грн.:
- податкова накладна №78 від 11.07.2011 року на загальну суму 237900 грн. в т. ч. ПДВ 39650 грн., охолоджувач молока ОМ-2000 в кількості 1 шт., ціна поставки одиниці продукції (без врахування ПДВ) 118250 грн., охолоджувач молока CWE-2000 в кількості 1 шт., ціна поставки одиниці продукції (без врахування ПДВ) 80000 грн.
- податкова накладна №198 від 11.07.2011 року на загальну суму 14970 грн. в т. ч. ПДВ 2495 грн., спліт-система кондиціювання повітря в кількості 1 шт., ціна поставки одиниці продукції (без врахування ПДВ) 12475 грн.
Транспортування здійснювалось власним та орендованим транспортом, що підтверджується товарно-транспортними накладними та актами приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів (а.с.95-99), розрахунок здійснювався у безготівковій формі.
В ході проведення документальної планової перевірки ТОВ «Гайсинський молокозавод»та враховуючи матеріали документальної позапланової невиїзної перевірки, оформлених актом №2438/2304/37269936 від 24.11.2011р. ДПІ у Шевченківському районі міста Києва встановлено, що фактичне здійснення господарських операцій між ТОВ «Гайсинський молокозавод»та ТОВ «Інтер Груп Союз»з придбання товару, якого фактично не існувало.
Оскільки, перевіркою ТОВ «Інтер Груп Союз» встановлено, що згідно пояснення, ОСОБА_5 не є засновником та директором ТОВ «Інтер Груп Союз», документів по фінансово-господарській діяльності не підписував.
За результатами проведених заходів з'ясовано, що засновником ТОВ «Інтер Груп Союз», є громадянин ОСОБА_5, який будучи опитаним 29.10.2011р. при проведенні перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Києва , пояснив, що приблизно 2009-2010 року ним був втрачений паспорт. Про те, що він являється засновником, директором та головним бухгалтером товариства дізнався від працівників податкової міліції.
Відтак, суд приходить до висновку, що операції ТОВ «Інтер Груп Союз»не є господарською діяльністю підприємства в розумінні п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України де зазначено, що господарська діяльність -діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконання робіт, надання послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, дорученням та агентськими договорами.
Статтею 17 Господарського кодексу України передбачено, що система оподаткування в Україні, податки і збори встановлюються виключно законами України. Система оподаткування будується за принципами економічної доцільності, соціальної справедливості, поєднання інтересів суспільства, держави, територіальних громад, суб'єктів господарювання та громадян. Система оподаткування в Україні повинна передбачати граничні розміри податків і зборів, які можуть справлятись з суб'єктів господарювання. При цьому податки та інші обов'язкові платежі, що відповідно до закону включаються до ціни товарів (робіт, послуг) або відносяться на їх собівартість, сплачуються суб'єктами господарювання незалежно від результатів їх господарської діяльності.
Виходячи з вищенаведеного, ТОВ «Інтер Груп Союз»здійснював діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.
Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при
передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно п. 198.2. ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до п. 198.6. ст. 198 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що всі операції придбання за участю ТОВ «Інтер Груп Союз»не спричиняють реального вчинення господарських операцій та, як наслідок, не дозволяє формувати ТОВ «Гайсинський молокозавод»дані податкового обліку.
З акту перевірки видно, що ТОВ «Гайсинський молокозавод»в порушення пункту 1 підпункту 2 розділу ХХ Податкового кодексу ТОВ «Гайсинський молокозавод»виплачено компенсацію за продане молоко СВК «Добрі справи»в сумі 91383,99 грн. Оскільки СВК «Добрі справи»не підпадає під визначення «сільськогосподарське підприємство»та не користується спеціальним режимом оподаткування, зроблено висновок, що ТОВ «Гайсинський молокозавод»неправомірно виплачено компенсацію за продане молоко.
В ході судового розгляду судом з'ясовано, що за договором закупівлі молока та молочних продуктів від 20.11.2011р. СВК «Добрі справи»зобов'язується поставити та передати у власність ТОВ «Гайсинський молокозавод»сировину, а останній в свою чергу зобов'язується прийняти та оплатити її за умовами даного договору.
Згідно відомостей про виплачені суми компенсації сільськогосподарським виробникам за поставлене ними переробному підприємству молоко, які затверджуються генеральним директором ТОВ «Гайсинський молокозавод», за період з 01.01.2012р. по 30.06.2012р. СВК «Добрі справи»поставлено на ТОВ «Гайсинський молокозавод»молоко в кількості 279348 грн. на загальну вартість 733770,9 грн., виплачена сума компенсації становить 91383,99 грн.
Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Представником позивача, щодо відсутності у СВК «Добрі справи»свідоцтва про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податку на додану вартість, зазначено, наступне.
Кооператив звертався до Гайсинської МДПІ зі заявою від 18.04.2012р. про реєстрацію сільськогосподарського підприємства, як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість. Однак, листом від 23.04.2012р. вих.№688 було незаконно відмовлено в розгляді даної заяви та видачі свідоцтва, що підтверджується постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 15.08.2012 року по адміністративній справі №2а/0270/3284/12 якою зобов'язано відповідача у встановленому законом порядку вирішити питання щодо видачі СВК "Добрі справи" свідоцтва про реєстрацію сільськогосподарського підприємства, як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість. А, постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 06.11.2012 року №2а/0270/3284/12 зобовязано Гайсинську МДПІ видати СВК «Добрі справи»свідоцтва про реєстрацію сільськогосподарського підприємства, як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість.
З цих підстав, на думку позивача, виплата компенсації СВК «Добрі справи»не є порушенням вимог податкового законодавства.
Однак, судом, встановлено, що на виконання даної постанови Гайсинська МДПІ видає свідоцтво про реєстрацію сільськогосподарського підприємства, як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість за умови подачі реєстраційної заяви СВК «Добрі справи»у відповідності до ст. 183 ПК України.
Тобто фактично платником податку СВК «Добрі справи»стає з дати видачі такого свідоцтва.
Стеттею 183 Податкового кодексу зазначено, що будь-яка особа, що підлягає обов'язковій реєстрації чи прийняла рішення про добровільну реєстрацію як платника податку, подає до органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву. У разі відсутності підстав для відмови у реєстрації особи як платника податку орган державної податкової служби зобов'язаний видати заявнику або відправити поштою (з повідомленням про вручення) свідоцтво про реєстрацію такої особи як платника податку не пізніше наступного робочого дня після бажаного (запланованого) дня реєстрації платника податку, зазначеного у його заяві, або протягом 5 робочих днів від дати надходження реєстраційної заяви, якщо бажаний (запланований) день реєстрації у заяві не зазначено чи такий день настає раніше дати, що припадає на останній день строку, встановленого для реєстрації платника податку органом державної податкової служби. Якщо бажаний (запланований) день реєстрації, зазначений у заяві особи, настає після завершення 5 робочих днів від дати надходження реєстраційної заяви, орган державної податкової служби зобов'язаний видати заявнику або відправити поштою (з повідомленням про вручення) свідоцтво про реєстрацію такої особи як платника податку не пізніше бажаного (запланованого) дня реєстрації платника податку, зазначеного у його заяві.
В акті від 19.10.2012 року №648/2300/34309918 перевіряючим зазначено, що на порушення п.138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, «Гайсинський молокозавод»безпідставно віднесено до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування витрати сформовані від ФОП ОСОБА_6.(і.п.н. НОМЕР_1) у загальній сумі 2 693 грн., в тому числі за 3 кв.2011року в сумі 2693 грн.
В судовому засіданні з'ясовано, що під час проведення на підтвердження здійснення господарських операцій позивач надав договора купівлі-продажу, видаткові накладні, податкові накладні, специфікації, банківські виписки.
Між ФОП ОСОБА_6та позивачем було укладено договори купівлі-продажу пального.
Гайсинською МДПІ отримано акт про проведення документальної невиїзної перевірки СПД ОСОБА_6
Перевіркою зроблено висновок про відсутність документального підтвердження фактичного отримання та використання у господарській діяльності позивачем паливно-мастильних матеріалів, отриманих від ТОВ "Глобал Політрейд"і ТОВ "Формула-Петрол", на підставі статей 203, 207, 215, 228 Цивільного кодексу України договори поставки пального з ТОВ "Глобал Політрейд" і ТОВ "Формула-Петрол"укладалися без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування і несплати податків, а тому, на думку відповідача, є нікчемними.
В бухгалтерському обліку ТОВ «Гайсинський молокозавод», відповідно до акта перевірки, зроблено проводку :
Д-т 203 «Паливо»К-т 631/1 «Розрахунки з постачальниками та підрядчиками».
Відповідно пояснень посадових осіб позивача паливно-мастильні матеріали отримано на заправочних станціях, безпосередньо у бак автомобіля. Однак документів щодо фактичного використаня отриманих ПММ придбаних у ФОП ОСОБА_6 не надано.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
На думку суду, відповідно до вищевикладено випливає, що ТОВ «Гайсинський молокозавод»протягом перевіряємого періоду здійснювало операції з придбання товару у ФОП ОСОБА_6, якого фактично не існувало, чим завищено витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування в сумі 2 693 грн., в. т.ч. 3 кв. 2011 року.
Згідно до п. 113.3 ст. 113 Податкового кодексу України штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, застосовуються у порядку та у розмірах, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.
Пунктом 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених п.п. 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5. 54.3.6 п. 54.3 ст. 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є безпідставними, не підтвердженими належними доказами, а тому не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно п. 198.3 ст. 198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків нарахованих платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього розділу протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Судом додатково з'ясовано, що в березні 2012 року ФОП ОСОБА_6 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду із позовом до Бершадської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області про скасування податкового повідомлення-рішення від 02.02.2012 року №0000061701/0 винесеного на підставі позапланової невиїзної перевірки ПП ПП ОСОБА_6 в частині правомірності формування податкового кредиту по розрахунках з контрагентами ТОВ "Глобал Політрейд"та ТОВ "Формула-Петрол"за період з 01.08.2011 року по 31.08.2011 року Бершадською МДПІ складено акт №496/17/НОМЕР_1 від 24.11.2011 року.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 16.05.2012 рокупо справі №2а/0270/1358/12 в задоволенні позовних вимог ОСОБА_7 відмовлено в повному обсязі. За результатами апеляційного розгляду апеляційної скарги на постанову у вищевказаній справі №2а/0270/1358/12 Вінницьким апеляційним адміністативним судом 16 серпня 2012 року винесено ухвалу, якою рішення Вінницького окружного адміністративного суду залишено без змін.
Згідно з ч. 5 ст. 254 КАС України, постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.
Частиною 2 статті 255 КАС України зазначено, що обставини, які були встановлені постановою, яка набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватись в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що обставини, які були встановлені постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 16.05.2012 року в адміністративній справі не потребують доказування при вирішенні даної справи.
Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог.
При цьому, відповідно до п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПКУ визначено, що господарська діяльність -діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання прибутку і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Оскільки первинні документи є недостовірними, вони не можуть вважатися первинними документами, що відображають господарську операцію. За таких обставин вони не можуть бути і доказом витрат, на підставі якого позивачем сформовано податковий кредит. Наявність у позивача лише документів, які відповідно до Закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема, виданої податкової накладної, яка оформлена з порушенням, сама по-собі не є підставою для включення до складу податкового кредиту.
Крім того, згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.
Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Отже, позивачем не надано аргументів, які б слугували підставою для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №0000202300 від 02 листопада 2012 року.
В силу ч. 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем не надано суду достатньо належних доказів, які б свідчили про наявність виявлених та зафіксованих у відповідному акті порушень чинного законодавства України та, як наслідок, про правомірність донарахованого податку на додану вартість та застосованих на підставі даного акту штрафних санкцій, а тому позовні вимоги щодо податкового повідомлення-рішення №0000202300 від 02.11.2012 року підлягають задоволенню.
Проте, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000192300 від 02.11.2012 року щодо нарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 163 897,23 грн., в т. ч. 61133 грн. за основним платежем та 102764,23 грн. за штрафною (фінансовою) санкцією не спростовують висновків Акту відповідача, а відтак відсутні підстави для скасування даного рішення.
Таким чином, суд вважає, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджуються належними, достовірними та допустимими доказами лише стосовно податкового повідомлення-рішення №0000202300 від 02 листопада 2012 року, а тому підлягають задоволенню частково.
Частиною 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0000202300 від 02.11.2012 року Гайсинської МДПІ.
Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Гайсинський молокозавод" судовий збір в розмірі 107,30 грн. шляхом його безспірного списання органом Державної казначейської служби України із рахунку Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби.
В решті позовних вимог відмовити.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Комар Павло Анатолійович