18.12.2012 Справа № 1017/5772/12
18 грудня 2012 року м. Миронівка Справа № 1017/ 5772 /12
Провадження № 2/1017/ 542 /12
Миронівський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Каліновської А.В.,
при секретарі Семерей Л.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,
Позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просить стягнути з відповідача на його користь заборговану за договором позики суму грошових коштів у розмірі 25750 грн. 00 коп. Позовні вимоги обґрунтував тим, що відповідач взяла у нього в борг 10000 гривень для себе і сестри чоловіка ОСОБА_3, які зобов'язувалася повернути до 30 липня 2010 року. Позивач позичив вказані кошти після розмови з її чоловіком ОСОБА_4, який написав йому розписку. 24 квітня 2010 року відповідач взяла у нього в борг ще 15750 гривень. Позику підтвердила розпискою. До даного часу борг відповідачем не повернуто, а тому просив стягнути з неї в судовому порядку 25750 гривень боргу та понесені ним судові витрати.
У судовому засіданні позивач заявлені позовні вимоги підтримав, в поясненнях послався на обставини, викладені в поданій до суду позовній заяві, просив їх задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явилася, про день та час слухання справи повідомлена належним чином за зареєстрованим місцем проживання, про що свідчить поштове повідомлення про вручення судової повістки, причини неявки до суду не повідомила.
Зважаючи на ті обставини, що будучи належним чином повідомленим про розгляд справи, відповідач не з'явилася до суду повторно, доказів поважності причини неявки в судове засідання не надала, враховуючи правила ст.ст. 157, 169 ЦПК України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи та можливість вирішення справи у відсутності відповідача.
Зі згоди позивача, суд ухвалює судове рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.
Суд, заслухавши пояснення позивача, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково.
Стаття 1046 ЦК України передбачає, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
В даному випадку відповідно до вимог ст.1047 ЦК України договір позики повинен бути укладеним у письмовій формі.
Відповідно до ч. 2 вказаної статті на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
На підтвердження факту отримання грошей, позивачем надано суду дві розписки від 17 березня 2010 року та від 24 квітня 2010 року.
В судовому засіданні встановлено, що 24 квітня 2010 року між сторонами укладено договір позики, відповідно до якого позивач передав відповідачу кошти, а остання зобов'язувалася повернути їх до 01 червня 2010 року.
Хоча розписка і не є письмовою формою договору позики, але згідно законодавства може прийматися і приймається судом для підтвердження укладення договору позики між сторонами. Окрім того, відповідач не прибувши в судове засідання без поважних причин не надала доказів на спростування факту укладення договору позики та отримання нею грошей.
Таким чином, суд приходить до висновку, що між сторонами дійсно мав місце договір позики, предметом якого були кошти в сумі 15750 гривень, які відповідач отримала 24 квітня 2010 року. Борговим документом, що підтверджує факт укладання договору позики, тобто факт передачі коштів, являється складена позичальником та надана позивачу письмова розписка від 24 квітня 2010 року, яка посвідчила отримання ним коштів. Така форма договору відповідає вимогам статей 207, 208 та частини 2 статті 1047 ЦК України.
Частина 1 ст. 1049 ЦК України передбачає, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Оскільки в обумовлений сторонами строк, позику відповідач не повернув, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 15750 грн. 00 коп. боргу за договором позики обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Розписка ОСОБА_4 від 17 березня 2010 року, якою він дає згоду на отримання позики його сестрою ОСОБА_3 у розмірі 10 тисяч гривень, судом не береться до уваги, оскільки вона не підтверджує факту укладення договору позики сторонами по справі.
У відповідності до частини 1 статті 88 ЦПК України якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
На підставі викладеного, ст. ст. 6, 207, 208, 526, 527, 610, 627, 1046,1047,1049,1051 Цивільного кодексу України, керуючись ст. ст. 7, 8, 10, 11, 15, 57-60, 88, 209, 212, 213, 214, 215, 218, 223-226 ЦПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики у розмірі 15750 ( п'ятнадцять тисяч сімсот п'ятдесят) грн. 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 157 грн. 50 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене відповідачем у апеляційному порядку.
Рішення може бути оскаржене позивачем протягом десяти днів з дня проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного суду Київської області через Миронівський районний суд.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 233 ЦПК України.
Суддя підпис А.В.Каліновська
згідно з оригіналом
Суддя А.В.Каліновська