Справа 436/8845/12
"11" січня 2013 р. Самарський районний суд міста Дніпропетровська у складі:
головуючого судді Поштаренко О.В.,
при секретарі Трубановій В.Г., представник позивача ОСОБА_1, представники відповідача ОСОБА_2, представник відповідача ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа - Восьма Дніпропетровська державна нотаріальна контора про надання додаткового строку для прийняття спадщини, -
В 2006 році ОСОБА_4 звернулася до Самарського районного суду м.Дніпропетровська із позовом про надання додаткового строку для прийняття спадщини.
Свої позовні вимоги (з урахуванням уточнень від 26.10.10) мотивувала тим, що 26.04.2005 року нотаріусом 8-ї Дніпропетровської державної нотаріальної контори посвідчено складений ОСОБА_6 (тіткою позивач) 1920 року народження, заповіт на все її майно на користь позивача. ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_6, після смерті якої залишилась спадщина на усе належне їй майно.
У встановлений законом строк, до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини позивач не звертався. Оскільки з вересня 2005 року ОСОБА_6 проживала на ж/м Перемога зі своєю онукою ОСОБА_3. Через неприязне ставлення особистих відносин позивач з онукою не підтримувала. В період з 10.12.2005 року по 08.01.2006 року ОСОБА_4 знаходилась у Німеччині у своєї донки. Вказані обставини призвели до того що про смерть тітки позивач дізналася лише в липні 2006 року. Внаслідок чого, позивач не змогла своєчасно подати в нотаріальну контору заяву про прийняття спадщини. Так, ОСОБА_4 звернулася до Восьмої Дніпропетровської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини лише 30 серпня 2006 року, тобто після спливу шестимісячного строку, що встановлюється для прийняття спадщини.
Враховуючи викладене, позивач просить визначити йому додатковий строк для подачі заяви про прийняття спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_6, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1. Справа розглядалася судами неодноразово. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 жовтня 2012 року рішення Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 01 лютого 2007 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 09 липня 2012 року скасовано. Справу передано до суду першої інстанції на новий розгляд. Позивач та представник позивача, позовні вимоги в судовому засіданні підтримали в повному обсязі, наполягали на їх задоволенні. Представники відповідача проти позову заперечували. Просили відмовити в їх задоволенні, наполягали на тому, що позивачкою надано докази її відсутності лише в період з 10.12.2005 року по 08.01.2006 року, інших доказів поважності причини для пропуску строку для звернення до відповідної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини позивачем не надано. Представник Восьмої Дніпропетровської державної нотаріальної контори в судове засідання не з'явився. Про час і місце засідання суду повідомлений належним чином. Надіслав до суду пояснення відповідно до яких зазначив, що з матеріалами цивільної справи ознайомлена, заперечень не має, згодна з буд-яким рішенням суду. Просить розглядати цивільну справу без участі свого представника (Т1, а.с.82).
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та його представника, представників відповідачів, свідків суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
У судовому засіданні встановлено наступне. 26.04.2005 року нотаріусом 8-ї Дніпропетровської державної нотаріальної контори посвідчено складений ОСОБА_6 (тіткою позивач) 1920 року народження, заповіт на все її майно на користь позивача
(Т1, а.с.6). ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_6, що підтверджується актовим записом про смерть № 1320 від 14.12.2005 року. (Т1, а.с. 93).
Постановою №1286 від серпня 2006 року державним нотаріусом Восьмої Дніпропетровської державної нотаріальної контори Хорішко О.М. гр. ОСОБА_4 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, оскільки вона протягом 6-ти місяців з дня відкриття спадщини не вчинила дій, що свідчать про прийняття спадщини (Т.1, а.с. 7).
Вказані вище спірні правовідносини регулюються нормами ЦК України.
Відповідно до ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Відповідно до ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.
Згідно зі ст.ст. 1270, 1272 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Отже, строк для прийняття спадщини є строком спеціальним, протягом якого існує саме право на спадщину.
Відповідно до роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування"(п.24) особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України. Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Як вбачається з матеріалів цивільної справи та пояснень позивача в судовому засіданні, вона звернулась із заявою про прийняття спадщини у серпні 2006 року, тобто з пропуском 6-ти місяців з дня смерті спадкодавця. Доказів, що свідчать про поважність причин пропуску строку на прийняття спадщини, позивач суду не надала.
Посилання позивача на той факт, що строк порушено з поважних причин, оскільки з вересня 2005 року ОСОБА_6 проживала на ж/м Перемога зі своєю онукою ОСОБА_3. Через неприязні стосунки, відносини позивач з онукою не підтримувала. В період з 10.12.2005 року по 08.01.2006 року ОСОБА_4 знаходилась у Німеччині у своєї донки. Вказані обставини призвели до того що про смерть тітки позивач дізналася лише в липні 2006 року. Внаслідок чого позивач не змогла своєчасно подати в нотаріальну контору заяву про прийняття спадщини і звернулася до Восьмої Дніпропетровської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини лише 30 серпня 2006 року, тобто після спливу шестимісячного строку, що встановлюється для прийняття спадщини, суд не може прийняти до уваги, з огляду на наступне. Так відповідно до приписів статті 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів..
Відповідно до ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Свідки допитані в судовому засіданні показали наступне.
Так, свідок ОСОБА_9 зазначила, що ОСОБА_4 про смерть своєї тітки дізналася зі спливом часу, проте коли саме зазначити не змогла. До показань свідка ОСОБА_2 суд відноситься критично, оскільки останній є зятем відповідача, і спадкодавець останнім часом проживала саме в нього з дружиною. До показань ОСОБА_10 суд відноситься критично, оскільки позивач є мачухою свідка та дружиною його батька. Свідок ОСОБА_11 зазначила, що позивач дійсно не була присутня на похоронах своєї тітки. Проте, у січні 2006 року свідок особисто повідомила ОСОБА_4 про смерть ОСОБА_6.
Крім того, ОСОБА_4 не надано будь-якого доказу на підтвердження фактів викладених в її позовній заяві.
Узагальнення судової практики розгляду судами справ про надання спадкоємцеві додаткового строку для прийняття спадщини свідчить про те, що поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов'язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.
Не вважаються поважними наступні причини пропуску строку для прийняття спадщини: 1) юридична неграмотність та необізнаність спадкоємців про правила ст.ст. 1268 - 1269 ЦК України; 2) подання заяви про прийняття спадщини за місцем проживання спадкоємця, а не за місцем її відкриття; 3) відсутність можливості вчасно звернутися до держнотконтори з причин великої черги до нотаріуса; 4) хвороба членів сім'ї спадкоємців; 5) надмірна заклопотаність на роботі; 6) тяжкий матеріальний стан спадкоємців тощо.
Згідно ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов'язок із доказування, оскільки ст. 60 ЦПК України закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні, так і обов'язок із доказування.
Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу. Слід також зазначити, що позивач в разі наявності труднощів щодо витребування доказів по справі, відповідно до статті 137 ЦПК України, міг би скористатися своїм процесуальним правом та звернутися до суду з відповідним клопотанням про витребування доказів. Але позивачем цього зроблено не було.
Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених ними вимог і на підставі наданих доказів сторін та інших осіб, які беруть участь справі, при цьому суд приймає до розгляду тільки ті докази, які мають значення по справі.
Статтею 212 ЦПК України, передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Перевіривши та з'ясувавши всі необхідні обставини справи та оцінюючи усі наявні докази, досліджені в ході судового засідання в їх сукупності, приймаючи до уваги вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачка пропустила строк для прийняття спадщини не з поважних причин (не встановлено наявність у позивача причин, пов'язаних з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для неї на вчинення зазначених дій), підстави для визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини відсутні і тому в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа - Восьма Дніпропетровська державна нотаріальна контора про надання додаткового строку для прийняття спадщини необхідно відмовити в повному обсязі.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України, оскільки в задоволенні позовних вимог судом має бути відмовлено, судові витрати, понесені позивачем не відшкодовуються
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3, 15, 16, 1216, 1217, 1220-1223, 1268-1270, 1272 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 10, 11, 18, 33, 57-60, 88, 169, 208-209, 212-215 ЦПК України, -
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа - Восьма Дніпропетровська державна нотаріальна контора про надання додаткового строку для прийняття спадщини -відмовити в повному обсязі.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Самарський районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час оголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: О.В. Поштаренко