Справа: № 2а-2774/11 Головуючий у 1-й інстанції: Толкачова Л.А.
Суддя-доповідач: Хрімлі О.Г.
Іменем України
"30" листопада 2012 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого
суддів
Хрімлі О.Г.,
Ганечко О.М.,
Літвіної Н.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Вишгородському районі Київської області на постанову Вишгородського районного суду Київської області від 08 серпня 2011 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України у Вишгородському районі Київської області про визнання дій неправомірними, зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсії, доплати до пенсії, -
ОСОБА_4 звернувся до Вишгородського районного суду Київської області з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Вишгородському районі Київської області про визнання дій неправомірними, зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсії, доплати до пенсії.
Постановою Вишгородського районного суду Київської області від 08 серпня 2011 року позовні вимоги задоволені.
Визнано дії відповідача неправомірними, зобов'язано здійснити позивачу перерахунок і виплату основної та додаткової пенсії, доплати до пенсії, відповідно до ст.ст. 39, 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з 01 січня 2011 року, з урахуванням проведених виплат.
Не погоджуючись з судовим рішенням, Управління Пенсійного фонду України у Вишгородському районі Київської області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, постанову скасувати в частині та прийняти нове судове рішення про залишення адміністративного позову без розгляду, виходячи з наступного.
Встановлено, що позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, І категорії, інвалідом ІІ групи та перебуває на обліку у відповідача, де отримує пенсію.
Відповідно до ч. 4 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів ІІ групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими 8 мінімальних пенсій за віком.
Крім того, позивачу згідно зі ст. 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" призначена додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком.
Проте, ці виплати здійснюються відповідачем у розмірі визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян".
Позивач є громадянином, який постійно проживає у зоні посиленого радіоекологічного контролю.
Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться оплата в таких розмірах: - у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата.
Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, підвищуються у розмірах, встановлених ч. 1 ст. 39 вищезазначеного Закону (ч. 2 ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").
Разом з тим, при визначенні розміру доплати до пенсії, відповідач керувався положеннями постанови КМ України від 26.07.1996 року № 836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями ч. 4 ст. 9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обовязковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру пенсій позивачеві застосуванню підлягають ст. 50 та ч. 4 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не постанова Кабінету Міністрів України, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.
Зі змісту ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"випливає, що під час визначення розміру пенсій, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування", іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Судовою колегією не приймаються до уваги положення частини третьої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим законом, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоровю, та пенсії як інваліду ІІ групи, захворювання якого пов'язано з Чорнобильською катастрофою, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст.ст. 50 та 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
За наведених обставин, орган державної влади, до компетенції якого віднесено здійснення виплат громадянам в порядку, передбаченому Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", зобовязаний проводити зазначені виплати у спосіб та в розмірах, що встановлені законодавством, чинним на момент їх здійснення.
Колегія суддів вважає, що здійснюючи виплату пенсії у розмірі, встановленому Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян", а не в розмірі, встановленому Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", відповідач істотно порушує права позивача.
Щодо обґрунтованості рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині зобов'язання відповідача провести перерахунок та виплату підвищення до пенсії як особі, яка проживає у зоні посиленого радіоекологічного контролю, колегія суддів виходить із засад пріоритетності положень законів на підзаконними нормативно-правовими актами, якими, в свою чергу, є постанови Кабінету Міністрів України.
Крім того, якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.
Отже, колегія суддів дійшла висновку, що право позивача на отримання належних йому виплат, розрахованих відповідно до мінімальної пенсії за віком, було порушено.
Разом з тим, судом першої інстанції при визначенні періоду перерахунку пенсії та підвищення до пенсії було помилково застосовано норми процесуального права.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Дотримання строку звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярно погрожувати зверненням до суду, сприяє стабільності діяльності суб'єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.
Згідно до ч. 1 ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Колегією суддів не встановлено підстав для поновлення позивачу строку звернення до суду та, враховуючи дату подачі адміністративного позову, задоволені позовні вимоги за період з 01 січня 2011 року по 27 січня 2011 року підлягають залишенню без розгляду.
Про порушення свого права на отримання підвищення до пенсії у належному розмірі позивач повинен був дізнатись в момент отримання пенсії, тому судом першої інстанції було незаконно поновлений строк звернення до суду з адміністративним позовом.
У відповідності до ст. 202 КАС України, суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, постанова суду першої інстанції частковому скасуванню із залишенням адміністративного позову без розгляду.
Керуючись ст.ст. 160, 183-2, 195, 197, 198, 200, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Вишгородському районі Київської області - задовольнити частково.
Постанову Вишгородського районного суду Київської області від 08 серпня 2011 року в частині задоволення позовних вимог за період з 01 січня 2011 року по 27 січня 2011 року скасувати та прийняти в цій частині нове судове рішення про залишення адміністративного позову без розгляду.
В іншій частині постанову Вишгородського районного суду Київської області від 08 серпня 2011 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Хрімлі О.Г.
Судді: Ганечко О.М.
Літвіна Н. М.