Справа № 0907/2621/2012
Провадження № 2/0907/3985/2012
19 березня 2012 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого-судді Ковалюк І.П.
секретаря Макаранюк М.М.
за участі позивача ОСОБА_1, представника відповідача Натуркача В.Я.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Івано-Франківську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківської міської поліклініки №3 про визнання наказу про дисциплінарне стягнення незаконним та стягнення моральної шкоди, -
Позивач звернувся в суд із позовом до Івано-Франківської міської поліклініки №3 про визнання наказу №113 від 17.08.2011року про застосування дисциплінарного стягнення незаконним та стягнення моральної шкоди. Позов мотивований тим, що 17.08.2011року головний лікар поліклініки №3 видав наказ про застосування до нього дисциплінарного стягнення у вигляді догани. Зазначений наказ вважає незаконним, адже скарга пацієнтки ОСОБА_3 відносно нього була необґрунтованою.
В судовому засіданні позивач позов підтримав із вимог, наведених в ньому. Просить позов задоволити.
Представник відповідача заявленого позову не визнав, надавши суду письмове заперечення. Просить відмовити в позові, оскільки на день звернення до суду не було дійсної підстави - наказом головного лікаря №136 від 28.10.2011року знято догану із ОСОБА_1 в зв'язку із належним виконанням своїх професійних обов'язків. Окрім того, позивач пропустив строк звернення до суду та не надав поважності причин такого пропуску.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши докази, надані сторонами на підтвердження своїх вимог та заперечень, об'єктивно та всебічно з'ясувавши таким чином обставини справи, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Як встановлено в судовому засіданні, наказом №113 від 17.08.2011року головного лікаря поліклініки №3 було оголошено догану ОСОБА_1 в зв'язку із неналежним виконання професійних обов'язків як лікарем-терапевтом, що проявилися в поверхневому, формальному обстеженні хворої ОСОБА_3
28.10.2011року наказом головного лікаря №136 із ОСОБА_1 знято догану у відповідності до ст. 151 КЗпП у зв'язку із недопущенням нових порушень посадових обов'язків лікаря, тобто відсутній предмет спору.
Позивач також просить стягнути із відповідача в його користь 2 тисячі моральної шкоди, так як безпідставне притягнення його до дисциплінарної відповідальності спричинило йому істотну моральну шкоду, що виявилося в душевному хвилюванні, зниженні авторитету серед працівників поліклініки.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності, обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Частина 1 ст. 23 ЦК України закріплює, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Згідно із ч.1 ст. 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
З огляду на всебічну оцінку зазначених обставин, оскільки позивачем не наведено підстав та не надано підтвердження, які саме йому заподіяні моральні страждання, а також те, з чого виходив позивач при розрахунку моральної шкоди, не доведено в чому полягає протиправність діяння відповідачів та його вина при заподіянні моральної шкоди, а тому позовна заява в частині стягнення з відповідача моральної шкоди в сумі 2 000 грн.00 коп. не підлягає до задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, судові витрати стягненню із відповідача не підлягають.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
За змістом ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 147,147-1,14-151, 233 КзпП України, Постановою Пленуму ВСУ "Про практику розгляду судами трудових спорів" №9 від 06.11.1992року, Постановою Пленуму ВСУ "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" №4 від 31.03.1995року, керуючись. ст.ст. 208, 209, 212-215, 218ЦПК України, суд, -
В позові ОСОБА_1 до Івано-Франківської міської поліклініки №3 про визнання наказу про дисциплінарне стягнення незаконним та стягнення моральної шкоди - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених статтею 294 ЦПК України, залишається без розгляду, якщо апеляційний суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Суддя Ковалюк І.П.