Справа № 513/727/12
Дело № 2/513/272/12
28 грудня 2012 року Димитровський міський суд Донецькой області у складі:
головуючого -судді Перекупка І.Г.,
при секретарі Заговоричевій Н.В.,Трифоновії І.О.,
за участю позивача ОСОБА_1,
представника позивача ОСОБА_2,
за участю відповідача ОСОБА_3,
представника відповідача ОСОБА_4,
третьої особи на боці позивача ОСОБА_5,
за участю представника третьої особи без самостійних вимог ОСОБА_6,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Димитров справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ майна, яке являється спільною сумісною власністю подружжя, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Димитровського міського суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання права власності, поділ майна спільної сумісної власності подружжя, а саме визнати за ним право власності на ? частину спільного сумісного майна подружжя, на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1.
Крім того, ОСОБА_1 направив до суду уточнені позовні вимоги про визнання права власності, поділ майна спільної сумісної власності подружжя, вселення, встановлення порядку користування жилим приміщенням та зобов'язання не чинити перешкод у користуванні ним.
З зустрічним позовом звернулася відповідачка ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ майна, яке є спільної сумісної власності подружжя, а саме як варіант запропонувала передати у її власність спільно нажитого майна на суму 15 350 грн. Позивачу передати у його власність спільно нажитого майна на суму 18 400 грн. При цьому вважала за необхідне «…відійти від принципу рівності поділу спільно нажитого майна…»та залишити у її власності 1/9 частину житлової квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_1, при цьому позбавити ОСОБА_1 права власності на 1/9 частину житлової квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_1. Крім того, зобов'язати позивача сплатити відповідачці суму 3 050 грн., що є компенсацією від ? частини вартості спільно нажитого майна. Сплатити суму у розмірі 9 984 грн. 25 коп., що є грошовою компенсацією від ? частини від суми боргу, яку відповідачка особисто повернула ОСОБА_5
У судовому засіданні позивач та його представник наполягали на задоволенні позовних вимог обґрунтовуючи свою позицію наступними фактами. ОСОБА_1 наполягав на тому, що 10 червня 2006 року він уклав шлюб з позивачкою по справі, ОСОБА_3 про що у відділі реєстрації актів цивільного стану по м. Красноармійську зроблено відповідний запис за № 158. Під час шлюбу у них народилася дитина, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1. 10 жовтня 2006 року згідно договору купівлі-продажу, зареєстрованого приватним нотаріусом Димитровського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_8 під № 7288, ОСОБА_3 була придбана квартира за адресою: АДРЕСА_1, при цьому він, ОСОБА_1 давав згоду на здійснення цього договору. Фактично, шлюбні відносини між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 були припинені у вересні 2011 року. Офіційно, шлюб було розірвано рішенням Димитровського міського суду 12 січня 2012 року. На задоволені своїх позовних вимог та їх уточненнях позивач наполягає так як вважає, що квартира придбана ним та відповідачкою, ОСОБА_3 під час шлюбу і тому являється спільною сумісною власністю подружжя і повинна бути поділена у рівних долях або у тому варіанті, який він запропонував у уточнених позовних вимогах. З варіантом поділу майна, придбаного ним та відповідачкою під час шлюбу він не згоден , так як не згоден з вказаною його вартістю та його кількістю. Між тим відповідачка відмовляється від проведення товарознавчої експертизи. Також він не згоден з позовними вимогами відповідачки в частині сплати на користь відповідачки суми боргу 9 984 грн. 25 коп., який, начебто остання самостійно сплатила своїй бабці, ОСОБА_5. Вказану суму, яка складає ? частину переданої суми ОСОБА_9 начеб то передавала своїй онуці, ОСОБА_3 для придбання квартири за адресою: АДРЕСА_1, але він, як чоловік ОСОБА_3, на час передачі вказаних коштів про цю угоду повідомлений не був.
Відповідачка по справі, ОСОБА_3 наполягала на своєму варіантові поділу майна і вважає його справедливим. А саме винним у розірванні шлюбу позивачка вважає саме позивача, так як він неправильно виховує їх дитину, , ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 Відповідачка не заперечує, що квартира за адресою: АДРЕСА_1 були придбана нею та відповідачем, ОСОБА_1 під час їхнього шлюбу, але за гроші яка давала їм у борг її бабуся, ОСОБА_5. Про цей борг, на той час її чоловік, ОСОБА_1 не знав. Борг вона, ОСОБА_3 бабусі повернула самостійно, а тому наполягає на відшкодуванні ОСОБА_1 ? частки боргу, яка складає 9 984 грн. 25 коп. Відповідачка наполягає на тому, що ОСОБА_1 слід позбавити права власності на 1/9 частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 так як згідно висновків психологів, батько її з позивачем дитини, негативно діє на виховання останьої, а тому сумісне проживання ОСОБА_1 з дитиною неможливе. Щодо поділу придбаного під час шлюбу майна відповідачка вважає, що саме такий варіант є рівноцінним та справедливим.
Опитана у судовому засіданні третя особа, ОСОБА_5 наполягала на тому, що давала у борг своїй онуці, ОСОБА_3 3 500 доларів США для придбання квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1. Про борг позивач ОСОБА_1 не знав. Борг повернула її онука, ОСОБА_3
Cвідок ОСОБА_10 суду пояснила, що вона є матір'ю відповідачки, ОСОБА_3. Дочка дійсно перебувала у шлюбі з ОСОБА_1. 10 жовтня 2006 року донька придбала квартиру за адресою: АДРЕСА_1. Згідно договору-купівлі продажу квартири, квартиру було придбано за 15 000 грн. Згоду на купівлю квартири за вказаною. адресою та за вказані кошти дав чоловік, ОСОБА_1 (а. с. 133, 147).
Свідок ОСОБА_11 суду пояснила, що вона підтримує стосунки з ОСОБА_10 та у 2006 році була запрошена на весілля доньки ОСОБА_10 ОСОБА_3. Зі слів ОСОБА_10 вона дізналася, що невдовзі після весілля, донька ОСОБА_10, ОСОБА_3 придбала квартиру. За якою адресою була придбана квартира вона точно не пам'ятає.
У судовому засіданні позивач та його представник наполягали на своєму варіанті розподілу майна.
В свою чергу відповідачка, та її представник наполягали на своєму варіанті розподілу майна.
Cуд, вислухавши сторін, їх представників, свідків по справі, вивчивши матеріали справи беручи до уваги, що сторони не можуть самостійно розподілити майно, яке являється спільною сумісною власністю подружжя, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ майна, яке являється спільною сумісною власністю подружжя слід задовольнити частково з наступних причин.
Судом встановлено. Згідно свідоцтва про шлюб ОСОБА_1 та ОСОБА_3 10 червня 2006 року уклали шлюб , про що у відділі реєстрації актів цивільного стану по м. Красноармійську , Красноармійському району зроблено відповідний запис за 3 158 від 10.06.2006 року. (а. с. 5)
Згідно свідоцтва про народження ОСОБА_7 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 року про що у Книзі про реєстрацію народжень зроблено актовий запис № 131 від 23.04.2007 року. Батьками дитини вказані ОСОБА_1 та ОСОБА_3. (а. с. 6).
Рішенням Димитровського міського суду від 12 січня 2012 року, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 розірвано. (а. с. 9).
Згідно договору-купівлі продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1, квартиру було придбано за 15 000 грн. Згоду на купівлю квартири за вказаною. адресою та за вказані кошти дав чоловік, ОСОБА_1 (а. с. 133, 147).
Відповідно до ч. 4 ст. 368 ЦК України майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.
Відповідно до статті 60 Сімейного кодексу України (далі СК України), майно набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Частиною 3 ст. 61 СК України передбачено, що якщо одним з подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то майно, яке отримано за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно статті 70 СК України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Крім того, диспозицією ч. 3 ст. 368 ЦК України передбачено, що майно набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю.
Керуючись вимогами Сімейного кодексу України, Цивільного кодексу України, суд критично відноситься до варіанту розподілу майна, в частині його грошової компенсації, запропонованого відповідачкою, ОСОБА_3, а саме виділити на її користь 1/9 частини квартири за адресою АДРЕСА_1, при цьому позивача позбавити частки житла в цілому. Як аргумент відповідачка приводить «Висновок психологічного обстеження психологом дитячого закладу № 7 «Улибка»…що дитини іспитує страх перед батьком…»(а. с. 79).
Суд також критично відноситься до доводів відповідачки, що гроші на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 надала її бабця, ОСОБА_5 і як доказ вказане на розписку, що саме ОСОБА_5 отримала від своєї онуки, ОСОБА_3 одну тисячу гривен, як останню частину боргу для придбання квартири. Разом з тим при вивчені розписки, опитані ОСОБА_1 свідчить, що він про вказаний борг нічого не чув і в розписці його підпису немає. (а. с. 143).
Крім того, відповідачка, позбавляючи права відповідача на частку квартири між тим не пропонувала йому грошову компенсацію. Разом з тим, пунктом 25 вказаної Постанови передбачено при вирішенні питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, необхідно застосовувати положення частин 4, 5 ст. 71 СК щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст. 11 ЦК) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми. У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.
Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимг.
Суд критично відноситься до пропозиції відповідачки про варіант розподілу майна а саме як варіант відповідачка запропонувала передати у її власність спільно нажитого майна на суму 15 350 грн., позивачу передати у його власність спільно нажитого майна на суму 18 400 грн. при цьому відповідачка не доказала вартість вказаного майна а позивач з запропонованою вартістю не погодився Крім того обидві сторони не погодилися на проведення по справі товарознавчої експертизи.
Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму ВСУ № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу,визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»(далі Постанова), вирішуючи спори між подружжям про поділ спільно нажитого майна, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, відповідно до частини 2, 3 ст. 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.
З урахуванням викладеного суд, керуючись принципами справедливості , добросовісності та розумності вважає, що майно подружжя ОСОБА_1, придбане ними під час шлюбних стосунків слід розділити наступним чином.
Визнати, за ОСОБА_1, право власності на 1/2 частину спільного сумісного майна подружжя, на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1.
Визнати, за ОСОБА_3, право власності на 1/2 частину спільного сумісного майна подружжя, на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1.
Встановити порядок користування жилим приміщенням (квартирою), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, виділивши ОСОБА_1 житлову кімнату площею 15 м. кв. (спальня), а ОСОБА_3 житлову кімната площею 18 м. кв. (зала). Підсобні приміщення квартири, а саме: кухня, кладова, санвузол, коридор залишити в загальному користуванні. У задоволені інших позовних вимог відмовити.
На підставі викладеного у відповідності зі статтями 60, 61, 65, 70, 71 Сімейного Кодексу України, Постанови Пленуму ВСУ № 11 від 21.12.2007 року, ст. ст. 355, 356, 357 ЦК України, ст.ст. 3, 119, 120, 209 ЦПК України,
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ майна, яке являється спільною сумісною власністю подружжя задовольнити частково.
Визнати, за ОСОБА_1, право власності на 1/2 частину спільного сумісного майна подружжя, на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1.
Визнати, за ОСОБА_3, право власності на 1/2 частину спільного сумісного майна подружжя, на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1.
Встановити порядок користування жилим приміщенням (квартирою), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, виділивши ОСОБА_1 житлову кімнату площею 15 м. кв. (спальня), а ОСОБА_3 житлову кімната площею 18 м. кв. (зала). Підсобні приміщення квартири, а саме: кухня, кладова, санвузол, коридор залишити в загальному користуванні.
У задоволені інших позовних вимог відмовити.
Рішення суду вступає в законну силу після закінчення терміну подачі апеляційної скарги, яка подається до Апеляційного суду Донецької області через Димитровський міський суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь в справі і не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Перекупка І.Г.