Справа: № 2027/19256/2012 Головуючий: 1 інстанції
Провадження: № 22-ц-/790/710/13 Сугачова О.О.
Категорія: «інші справи» Доповідач: Даниленко В.М
15 січня 2013 року м. Харків
Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:
Головуючого: судді - Даниленка В.М.,
суддів: - Малінської С.М., Швецової Л.А.,
при секретарі: Каменській Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 - представника ОСОБА_5 на ухвалу судді Московського районного суду м. Харкова від 29 листопада 2012 року по справі за позовом ОСОБА_5 до ПАТ «ОТП Банк», третя особа: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6 про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -
У листопаді 2012 року позивачка ОСОБА_5 звернулася до суду з вищезазначеним позовом, у якому вказувала на те, що 15 вересня 2008 року між нею, як позичальницею, та ЗАТ «ОТП Банк» (кредитором) був укладений кредитний договір, в забезпечення якого вона передала в іпотеку банківській установі нерухоме майно - належну їй на праві приватної власності квартиру АДРЕСА_1.
19 жовтня 2009 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6 на підставі заяви ПАТ «ОТП Банк»вчинено виконавчий напис № 9573, яким запропоновано звернути стягнення на предмет іпотеки - належну позивачці квартиру для задоволення вимог кредитора - ПАТ «ОТП Банк»у загальному розмірі 494 582 грн. 38 коп.
Проте, про існування цього виконавчого напису позивачка дізналася випадково лише у вересні 2012 року від державного виконавця вже при здійсненні останнім виконавчих дій.
Посилаючись на вказані обставини, а також на те, що зазначений виконавчий напис вчинено приватним нотаріусом з порушенням вимог діючого законодавства, а саме: Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 року № 20/2, позаяк вимога кредитора (заявлена банківською установою до стягнення сума кредитного боргу) не підтверджена первинними документами та не є безспірною, а попередня письмова вимога банку про усунення порушення основного зобов'язання за кредитним договором, як те передбачено Законом України «Про іпотеку», їй взагалі не направлялась, позивачка ОСОБА_5 просила суд визнати виконавчий напис № 9573 від 9 жовтня 2009 року, вчинений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6, таким, що не підлягає виконанню.
Ухвалою судді Московського районного суду м. Харкова від 29 листопада 2012 року вказану позовну заяву ОСОБА_5 , як таку, що непідсудна цьому суду, повернуто позивачці для подання її до належного суду за місцезнаходженням відповідача - ПАТ «ОТП Банк».
В апеляційній скарзі представника позивачки ОСОБА_5 - ОСОБА_4 ставиться питання про скасування зазначеної ухвали судді районного суду та направлення справи до того ж суду першої інстанції для її розгляду по суті заявлених позовних вимог.
В обґрунтування своєї скарги апелянт посилається на незаконність та безпідставність оскаржуваної ухвали, оскільки при вирішенні питання про повернення позовної заяви позивачці судом першої інстанції були порушені вимоги цивільного процесуального законодавства щодо підсудності такої категорії цивільних справ.
Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали судді районного суду у відповідності до ст. 303 ЦПК України, судова колегія вважає, що вона підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.
Статтями 1, 2, 3 ЦПК України передбачено, що завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України та цього Кодексу.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 107 ЦПК України усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються районними, районними у містах, міськими та міськрайонними судами.
Правила щодо підсудності цивільних справ, які підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, тобто розмежування компетенції по розгляду і вирішенню підвідомчих суду цивільних справ всередині системи судів цивільної юрисдикції, визначені в Главі 1 Розділу III ЦПК України.
Статтею 109 ЦПК України, якою визначається так звана загальна територіальна підсудність цивільних справ, та на яку послався суд першої інстанції в обґрунтування свого процесуального рішення про повернення позивачці ОСОБА_5 поданої нею позовної заяви для подачі її до належного суду за місцем знаходження відповідача, дійсно передбачено, що позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням.
Разом із тим, статтею 110 ЦПК України встановлена альтернативна підсудність цивільних справ, яка визначається вказівкою законодавця про можливість розгляду і вирішення окремих цивільних справ конкретним судом за вибором позивача.
Встановлення альтернативної підсудності, яка на відміну від загальної, є додатковою процесуальною гарантією забезпечення інтересів окремих категорій позивачів, пов'язане з необхідністю створення позивачеві більш сприятливих умов для звернення за судовим захистом.
Так, частиною 12 статті 110 ЦПК України передбачено, що позови до стягувача про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, можуть пред'являтися також за місцем його виконання.
Як вбачається з матеріалів справи, об'єктом ініційованого позивачкою ОСОБА_5 цивільно-правового спору є виконавчий напис приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6 від 19 жовтня 2009 року № 9573, на підставі якого державним виконавцем Московського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції 20 травня 2010 року було відкрите виконавче провадження з примусового виконання цього виконавчого документа, в зв'язку з чим позивачка ОСОБА_5 правомірно звернулася з вищевказаною позовною заявою на захист своїх прав до Московського районного суду м. Харкова, на території юрисдикції якого державною виконавчою службою здійснюється примусове виконання спірного виконавчого документа - виконавчого напису нотаріуса (а.с 10).
Однак, суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване процесуальне судове рішення, на зазначені вище положення цивільного процесуального законодавства, які регулюють підсудність цивільних справ, належної уваги не звернув, із сутністю заявленого ОСОБА_5 цивільно-правового спору належним чином не визначився, а тому безпідставно повернув останній подану нею позовну заяву з посиланням на непідсудність цієї справи Московському районному суду м. Харкова.
За таких обставин, враховуючи наведене вище, оскаржувана ухвала судді Московського районного суду м. Харкова від 29 листопада 2012 року не може бути визнана обґрунтованою й такою, що постановлена з додержанням вимог процесуального закону, в зв'язку з чим судова колегія вважає за необхідне на підставі п. 3 ч. 1 ст. 312 ЦПК України скасувати це судове рішення, а матеріали справи направити на новий розгляд до того ж суду першої інстанції для вирішення питання щодо відкриття провадження у цивільній справі відповідно до вимог чинного цивільного процесуального законодавства.
Таким чином, з огляду на викладене та керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 312-315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - представника ОСОБА_5 - задовольнити частково.
Ухвалу судді Московського районного суду м. Харкова від 29 листопада 2012 року - скасувати.
Матеріали справи за позовом ОСОБА_5 до ПАТ «ОТП Банк», третя особа: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6 про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, направити на новий розгляд до того ж суду першої інстанції для вирішення питання щодо відкриття провадження у цивільній справі відповідно до вимог чинного цивільного процесуального законодавства.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає чинності негайно з моменту її проголошення, є остаточною й відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 324 ЦПК України касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий:
Судді: