Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua
Харків
10 січня 2013 р. № 2-а- 13404/12/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Волошина Д.А.
за участю секретаря судового засідання -Зеленькова О.В.
позивача -ОСОБА_1
представників: позивача - ОСОБА_2, відповідача -Колісник Г.М., третя особа -Костіна О.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, третя особа: Управління служби безпеки України в Харківській області про скасування наказу ,-
До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, ОСОБА_1, з адміністративним позовом до Головного управління МВС України в Харківській області, третя особа: Управління служби безпеки України в Харківській області, в якому просить суд, скасувати наказ про призначення ОСОБА_6 на посаду начальника Управління внутрішньої безпеки ГУМВС України в Харківській області.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає наказ про призначення ОСОБА_6 на посаду начальника Управління внутрішньої безпеки ГУМВС України в Харківській області протиправним, оскільки ним порушено право людини на безпеку, визнане статтею 3 Конституції України найвищою соціальною цінністю.
Представником відповідача в ході судового розгляду справи, були надані письмові заперечення, відповідно до яких відповідач зазначає, що наказ про призначення на посаду це правовий акт індивідуальної дії, що стосується конкретної особи, яка проходить публічну службу. Суб'єктом правовідносин, що стосуються прийняття на публічну службу, її проходження та звільнення з публічної служби є особа, яка, відповідно, приймається на публічну службу, проходить її чи звільняється зі служби. В даному випадку позивач немає ніякого відношення до призначення ОСОБА_6 на посаду. ОСОБА_6 призначено на посаду начальника управління внутрішньої безпеки в Харківській області наказом Міністерства внутрішніх справ від 29.03.2012 № 276 о/с. До видання цього наказу ГУМВС України в Харківській області немає ніякого відношення. Отже, позов заявлено неналежним позивачем, до неналежного відповідача з позовними вимогами, які не стосуються сторін по справі. На підставі викладеного просив відмовити в задоволені позову.
Представником третьої особи в ході судового розгляду справи, були надані письмові пояснення, відповідно до яких він проти позову заперечував, зазначивши, що за наявною інформацією наказ про призначення ОСОБА_6 на посаду в органах МВС видавався безпосередньо Міністерством внутрішніх справ України, тому, що займана ним посада є номенклатурою саме міністерства, тобто вищестоящою установою над ГУМВС України в Харківській області. Крім того, притягнення Управління СБ України в Харківській області в якості третьої особи також не є процесуально вірним з тих підстав, що наказ про звільнення ОСОБА_6 з органів СБУ видавався Центральним Управлінням СБУ та підписувався Головою СБУ. У відношенні звільнення ОСОБА_6 з органів СБ України за обставинами, що на думку позивача його дискредитують, зазначив, що 23 жовтня 2012 року Вищим адміністративним судом України в порядку касаційного провадження, за участі представників СБ України та Управління СБ України в Харківській області, задоволено касаційну скаргу ОСОБА_6, а наказ про його звільнення з органів СБ України скасовано.
Позивач та представник позивача позов просили задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві.
Представник відповідача в судове засідання з'явився, просив відмовити в задоволені позову з підстав, що зазначені в запереченнях на адміністративний позов.
Представник третьої особи в судове засідання з'явився, просив відмовити в задоволені позову з підстав, що зазначені в письмових поясненнях.
Суд вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, встановив такі обставини.
Наказом Міністерства внутрішніх справ від 29.03.2012 року № 276 о/с призначено полковника податкової міліції ОСОБА_6 (А-030617), який прибув з Державної податкової служби України, начальником управління внутрішньої безпеки в Харківській області.
Згідно п.п. 1.2. «Положення про підрозділи внутрішньої безпеки Міністерства внутрішніх справ України» затв. Наказом МВС України № 310 від 08.06.2011року до підрозділів внутрішньої безпеки МВС відноситься Департамент внутрішньої безпеки МВС України (провідний підрозділ), підпорядковані МВС Управління, відділи внутрішньої безпеки в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, на транспорті.
Департамент внутрішньої безпеки є окремим структурним підрозділом апарату Міністерства, який підпорядковується безпосередньо Міністру внутрішніх справ, до складу якого входять управління. Начальник ДВБ призначається на посаду та звільняється з посади Міністром внутрішніх справ.
Судом встановлено, що відповідач Головне управління МВС у Харківській області дій або рішень, щодо призначення ОСОБА_6 на посаду начальника управління внутрішньої безпеки в Харківській області не вчиняло та оскаржуваний наказ не приймав, оскільки вказаний наказ прийнято Міністерством внутрішніх справ України.
За таких обставин твердження позивача про неправомірність дій Головного управління МВС України в Харківській області при призначенні ОСОБА_6 та порушення його прав є необгрутованим та таким, що суперечить фактичним обставинам справи.
Заміна відповідача Головного управління МВС України на належного відповідача Міністерство внутрішніх справ України, судом не здійснювалась оскільки в даному випадку така заміна тягне за собою зміну територіальної підсудності адміністративної справи, що є неприпустимим відповідно до ч. 1 ст. 52 КАС України, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 52 КАС України суд першої інстанції, встановивши, що з адміністративним позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, або не до тієї особи, яка повинна відповідати за адміністративним позовом, може за згодою позивача допустити заміну первинного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи.
Згідно ч.1 ст. 19 КАС України адміністративні справи вирішуються адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Адміністративні справи з приводу оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача, або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Якщо така особа не має місця проживання (перебування, знаходження) в Україні, тоді справу вирішує адміністративний суд за місцезнаходженням відповідача. (ч.2 ст. 19 КАС України).
Судом встановлено, що оскаржуваний наказ № 276 о/с від 29.03.2012 року не був прийнятий стосовно позивача - ОСОБА_1, отже такий наказ підлягає оскарженню за правилами ч. 1 ст. 19 КАС України за місцезнаходженням відповідача. Оскільки наказ № 276 о/с від 29.03.2012 року був прийнятий Міністерством внутрішніх справ України, то належним відповідачем у справі є Міністерство внутрішніх справ України, що знаходиться за адресою м. Київ вул. Академіка Богомольця 10.
З огляду на положення ч. 1 ст. 19 КАС України оскарження такого наказу позивачем віднесено до територіальної підсудності окружного адміністративного суду м. Києва.
Крім цього суд зазначає, що згідно приписів ст. 2, 3, 6 КАС України, позивач має право звернутись до адміністративного суду з позовом лише у разі, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.
ОСОБА_1 в обґрунтування свого порушеного права, вказує на те, що дії по призначенню ОСОБА_6 створюють загрозу його безпеці.
З цього приводу суд зазначає, що з наданих до суду пояснень позивач зазначив, що службу в міліції він не проходив, ніякого відношення до міліції не має, з ОСОБА_6 не знайомий.
З матеріалів справи не вбачається, що наказ про призначення на посаду ОСОБА_6 застосовано відносно ОСОБА_1
Таким чином, позивачем не доведено, яким саме чином дії щодо призначення на посаду ОСОБА_6 стосуються його прав, свобод та інтересів і чим саме порушені його права, свободи та інтереси у сфері публічно - правових відносин.
За таких обставин, суд доходить до висновку що позов не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 8-14, 52, 70, 71, 72, 94, 160-163, 167, 186, 256 КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, третя особа: Управління служби безпеки України в Харківській області про скасування наказу - залишити без задоволення.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови складено 14 січня 2013 року.
Суддя Волошин Д.А.