Справа № 22-ц/1690/4395/2012 Номер провадження 22-ц/786/53/2013 Головуючий у 1-й інстанції Марущак Р.М. Доповідач Панченко О. О.
14 січня 2013 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого судді: Панченка О.О.,
Суддів: Прядкіної О.В., Обідіної О.І.,
При секретарі: Зеленській О.І.,
розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 03 серпня 2012 року
у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору дарування будинку недійсним та визнання права власності на нього, треті особи без самостійних вимог щодо предмету спору: Бугаївська сільська рада, комунальне підприємство «Кременчуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації», Глобинська державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Глобинського нотаріального округу ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи з самостійними вимогами щодо предмета спору: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7,
за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про визнання права власності на нерухоме майно, треті особи без самостійних вимог щодо предмету спору: Бугаївська сільська рада, комунальне підприємство «Кременчуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації», Глобинська державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Глобинського нотаріального округу ОСОБА_3, ОСОБА_4, -
Рішенням Глобинського районного суду Полтавської області від 03 серпня 2012 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Договір дарування від 18.07.1994 року, посвідчений державним нотаріусом Глобинської державної нотаріальної контори ОСОБА_3 і зареєстрований в реєстрі за №2-221, згідно якого ОСОБА_8 подарувала ОСОБА_1 житловий будинок з господарськими будівлями (нинішня адреса будинку АДРЕСА_1) визнано недійсним в частині дарування 4/5 часток будинку.
Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/5 частку житлового будинку з господарськими будівлями, розташованого по АДРЕСА_1.
Стягнуто з ОСОБА_2 51 грн. недоплаченого судового збору.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 у відшкодування судових витрат 36 грн. 40 коп.
Позов ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 задоволено.
Визнано за ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 (за кожною) право власності на 1/5 частку житлового будинку з господарськими будівлями, розташованого по АДРЕСА_1.
З рішенням суду не погодилася ОСОБА_1 та подала на нього апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове по суті позовних вимог.
Апелянт вважає рішення суду таким, що ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, вказуючи на те, що її мати була єдиним власником спірного домоволодіння, та не була учасником колгоспного двору, а тому правомірно розпорядилася своїм майном, а саме подарувала їй (ОСОБА_1.) дане спірне домоволодіння.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що скарга не підлягає до задоволення, за наступних підстав.
Відповідно п.1 ч.1 ст.307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.
Згідно ч. 1 ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Так, судом першої інстанції вірно встановлено, та підтверджується матеріалами справи, що рішенням Глобинського районного суду від 07 липня 2011 року визнано недійсним свідоцтво про право власності САС №554775, видане виконавчим комітетом Бугаївської сільської ради Глобинського району Полтавської області 23.02.2010 року ОСОБА_2 на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1.
Даним рішенням також встановлено, що згідно договору дарування від 18 липня 1994 року, ОСОБА_8 подарувала ОСОБА_1 житловій будинок з господарськими будівлями, що знаходиться в с. Бугаївка Глобинського району Полтавської області на земельній ділянці державного фонду, розміром 0,32 га.
Також, з дослідженої судом першої інстанції погосподарської книги Бугаївської сільської ради за 1986 -1990 роки вбачається, що у спірному будинку у вказаний період проживали: ОСОБА_9, 1922 року народження -голова двору, ОСОБА_8, 1928 року народження -його дружина, ОСОБА_2, 1954 року народження -син, ОСОБА_5, 1961 року народження, - невістка, ОСОБА_6, 1980 року народження, та ОСОБА_7, 1983 року народження -онуки.
Згідно відміток в погосподарській книзі, домоволодіння мало статус колгоспного і особовий рахунок № НОМЕР_1.
ІНФОРМАЦІЯ_1 голова двору ОСОБА_9 помер. В погосподарській книзі його прізвище було закреслено без зазначення причин.
Судом також було встановлено, що дружина позивача - ОСОБА_5 з 10.12.1985 року по 01.10.1993 року працювала свинаркою в колгоспі «Маяк»Глобинського району в с. Бугаївка.
Окрім того, судом була оглянута пенсійна справа ОСОБА_8, надана управлінням Пенсійного фонду України у Глобинському районі, з якої вбачається що остання з 06 жовтня 1983 року вийшла на пенсію, до цього працювала і була членом колгоспу «Маяк».
Чинне на 1991 рік законодавство визначало колгоспний двір, як сімейно-трудове об'єднання осіб, всі або частина яких є членами колгоспу, беруть участь у суспільному виробництві колгоспу та спільно ведуть підсобне господарство на присадибній ділянці.
Відповідно до п. 6 постанови Пленуму ВСУ від 22.12.1995 року № 20 (зі змінами від 25.05.1998 р. № 15) «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», п.3 постанови Верховної Ради Української РСР від 26.03.1991 р. «Про введення в дію Закону УРСР «Про власність»норми вказаного закону поширюються на правовідносини, які виникають після введення його в дію.
До правовідносин, що виникли раніше застосовується чинне на той час законодавство. Зокрема спори, щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору.
Вирішуючи питання про недійсність договору дарування, суд першої інстанції правомірно виходив з того, що дане спірне домоволодіння, з урахуванням того, що ОСОБА_8 в 1991 році залишалася членом-пенсіонером колгоспу «Маяк», а ОСОБА_5 -була членом цього колгоспу і працювала в ньому, мало статус колгоспного двору.
Право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні.
Тому, керуючись нормами ст. ст. 120,123, 126 ЦК УРСР 1963 року (виключеними Законом України від 16.12.1993 р.) суд першої інстанції вірно встановив, що майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності. Колгоспний двір може мати у власності житловий будинок. Розмір частки члена двору встановлюється, виходячи з рівності часток всіх членів двору, включаючи неповнолітніх та непрацездатних осіб, та осіб які навчаються та проходять строкову службу. Працездатний член колгоспного двору втрачає право на частку в майні двору, якщо він не менше трьох років підряд не брав участі своєю працею і коштами у введені спільного господарства двору.
Враховуючи те, що станом на 15.04.1991 рік членами колгоспного двору були 5 осіб: ОСОБА_8, ОСОБА_2, ОСОБА_5, та двоє неповнолітніх дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_7 суд першої інстанції вірно знайшов підстави для визнання права власності на 1/5 частину спірного будинку з господарськими будівлями за кожним з вищезазначених осіб.
Колегія суддів погоджується з висновком суду щодо визнання договору дарування житлового будинку від 18. 07. 1994 року, укладеного між ОСОБА_8 та ОСОБА_1 частково недійсним, оскільки він не відповідає вимогам закону. З урахуванням вищевстановленого, ОСОБА_8 являлася власником 1/5 частини спірного домоволодіння, тому могла розпоряджатися самостійно лише даною належною їй часткою будинку.
Окрім того, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не підтверджуються належними доказами.
Відповідно до ч.1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
ОСОБА_1 у позовній заяві та в судовому засіданні не надала суду доказів того, що спірне домоволодіння в цілому належало її матері, ОСОБА_8, на праві приватної власності та вона могла на власний розсуд розпоряджатися цим майном.
Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку про те, що судом першої інстанції з'ясовано всі обставини та надано їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які б могли призвести до зміни чи скасування рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 03 серпня 2012 року судовою колегією не встановлено.
Керуючись ст. ст.. 303, 304, п.1 ч.1 ст. 307, ч.1 ст. 308, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 -відхилити.
Рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 03 серпня 2012 року -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ..
Головуючий суддя : ___________ О.О. Панченко
Судді: __________ О.В. Прядкіна ___________ О.І. Обідіна